19 січня 2026 року м. Рівне№460/8747/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Дочірнього підприємства "Укр-Петроль Плюс"
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
Дочірнє підприємство "Укр-Петроль Плюс" (далі по тексту - ДП "Укр-Петроль Плюс", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №4385/Ж10/17-00-04-08-22 від 11.03.2025 року на суму 62 099,23 грн Головного управління ДПС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з орендної плати за землю, визнати протиправними дії ГУ ДПС у Рівненській області щодо внесення до інтегрованої картки відомостей про наявність у останнього податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 104140,43 грн., зобов'язати ГУ ДПС у Рівненській області відкоригувати відомості інтегрованої картки шляхом виключення податкового боргу в загальній сумі 104140,43 (сто чотири тисячі сто сорок) грн. 43 коп.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачем було своєчасно сплачено відповідні податкові зобов'язання з орендної плати за землю та відповідачем протиправно не було виключено з інтегрованої картки платника податкового боргу за скасованим податковим повідомленням-рішенням у зв'язку з чим у такого виник податковий борг. Вказує, що сплата грошового зобов'язання за податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік №9035098305 відбувалась з урахуванням п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що є підставою звільнення від відповідальності позивача. За усього наведеного позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з відзивом на позов, відповідач позов не визнає. В обґрунтування заперечень сторона відповідача покликається на те, що позивачем допущено порушення строку сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю, у зв'язку з чим до позивача застосована відповідна штрафна санкція. Більше того зазначено, що у випадку наявності податкового боргу попередніх періодів та сплати платником зобов'язань поточних періодів, відповідні суми коштів у першу чергу зараховуються в погашення податкового боргу попередніх періодів. За наведеного, сторона відповідача просила в позові відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач повністю підтримав позицію, викладену в адміністративному позові, та вважає, що твердження відповідача викладені у відзиві є необґрунтованими.
Також позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких вказав, що так як відповідач не відобразив в ІКС ДПС та ІКП ДП "Укр-Петроль Плюс" продовження процедури оскарження ППР №000821504 від 07.04.2016 згідно ухвали про відкриття касаційного провадження від 22.03.2018 по справі №817/1523/17, а продовжив нарахування штрафних санкцій та податкового боргу згідно ППР №000821504 від 07.04.2016 то це є порушенням з боку ГУ ДПС у Рівненській області порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, в наслідок чого за відповідачем числиться неправомірно облікований борг який підлягає виключенню.
Дослідивши подані суду заяви по суті справи, письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
28.01.2025 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю ДП «Укр-Петроль плюс», ЄДРПОУ 30626338. За результатами перевірки було складено Акт №1971/Ж5/17-00-04-08-18 від 28.01.2025 року.
Проведеною камеральною перевіркою контролюючим органом встановлено порушення термінів сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), визначених п.287.3 статті 287 ПК України у період 2022 року, 2023 року та 2024 року.
На підставі зазначеного Акта перевірки ГУ ДПС у Рівненській області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №4386/Ж10/17-00-04-08-22 від 11.03.2025 року, яким до ДП «Укр-Петроль плюс» застосовано штраф у сумі 62099,23 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення та дії щодо внесення до інтегрованої картки відомостей про наявність податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 104140,43 грн протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пп. 191.1.2 п.191 ст. 191 ПК України, до функцій контролюючих органів належить контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Статтею 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Тобто контролюючий орган має право проводити перевірки та звірки, до яких, серед іншого, належать камеральні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (п.3 даного підпункту).
Отже, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах є предметом камеральної перевірки.
Матеріалами справи (актом перевірки) стверджується, що така перевірка була проведена контролюючим органом щодо порушення позивачем термінів сплати (перерахування) узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2022, 2023, 2024 роки.
Таким чином, підстава, наведена в акті камеральної перевірки, повністю узгоджується із пп. 3) пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України.
Згідно із п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Приписами п. 71.1 ст. 71 ПК України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, зокрема, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах (пп. 72.1.1.1 пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України).
В силу вимог п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Таким чином, аналіз викладених правових норм, зважаючи на обставини даного спору, дає підстави для висновку про те, що у разі проведення камеральної перевірки з підстав пп. 3) пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючий орган використовує дані, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, які внесені згідно інформації, зокрема, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах. А враховуючи положення п. 73.3 ст. 73 ПК України, звернення до платника податків із письмовим запитом про надання інформації є правом контролюючого органу, а не обов'язком, позаяк останній сам визначає необхідність такого звернення.
Щодо встановлених порушень термінів сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України у період 2022-2024 років, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов ' язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються п.1.1 ст. 1 ПК України.
За положеннями п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов ' язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За змістом положень ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
П. 31.1 ст. 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/ або пені вважається узгодженою.
Згідно п.287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
За положеннями п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Сплачуючи податкові зобов'язання за межами визначеного податковим законодавством строку платник податків неналежно виконує вимоги ПК України, що становить закінчене податкове правопорушення.
Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд констатує, що аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну сплати такого грошового зобов'язання, передбаченого п. 3 ст. 287 ПК України.
Розмір штрафної (фінансової) санкції, встановлений ст. 124 ПК України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, з урахуванням положень ст. 124 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, і до дня фактичної сплати боргу.
Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Рівненській області провело камеральну перевірку ДП «Укр-Петроль плюс» з питання своєчасності сплати податкового зобов'язання по земельному податку, визначеного податковими деклараціями за 2022-2024 роки за результатом якої оформлено акт перевірки та за висновком якого встановлено порушення вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, що мало вираз у несвоєчасній сплаті позивачем податкових зобов'язання по земельному податку, які нараховані відповідно до податкових декларацій з плати за землю (земельний податок):
№9035098305 з граничними термінами сплати до 30.06.2022, 30.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 30.12.2022, 30.01.2023;
№9018331192 з граничними термінами сплати до 30.03.2023, 01.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 30.08.2023, 30.10.2023, 30.11.2023, 02.01.2024;
№9009824481 з граничними термінами сплати до 01.03.2024, 01.04.2024, 30.05.2024, 30.07.2024, 30.08.2024, 30.09.2022, 30.10.2024.
Також згідно розрахунку штрафних санкцій (які наявні в матеріалах справи) вбачається, щоДП «Укр-Петроль плюс» допущено затримку сплати зобов'язання на 59, 59, 27, 30, 28, 31, 61, 60, 30, 59, 61, 30, 29, 28, 61, 28, 28, 61, 30, 58, 59, 60, 29, 59, 29, 28, 58, 31, 59, 30, 59, 29, 61, 60, 29, 61, 59, 28, 29, 61, 58, 28, 30, 29, 59, 28, 59, 29, 30, 61, 31, 62, 30 календарних днів, за результатами чого відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України до ДП «Укр-Петроль плюс» було застосовано штраф у розмірі 5 % у сумі 19302, 16 грн. та у розмірі 10% у сумі 42797,07 грн.
За положеннями пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Пунктом 287.3 статті 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до абзацу 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення- рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Абзацом 1 пункту 87.9 статті 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Згідно приєднаної до матеріалів справи копії інтегрованої картки ДП «Укр-Петроль плюс» (яка не заперечується сторонами) вбачається, що у позивача станом на момент здійснення оплати відповідних грошових зобов'язань із земельного податку були наявні податкові борги зі сплати податків та зборів (факт наявності яких не спростовано сторонами), а тому, суд погоджується з доводами відповідача та правомірністю дій останнього у зв'язку з наявністю у ДП «Укр-Петроль плюс» на час сплати ним вказаних вище сум грошових зобов'язань, податковий орган сплачені позивачем кошти у відповідності до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України спрямовував в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Крім того суд також зауважує, що позивачем до матеріалів справи приєднано ряд копій платіжних інструкцій, на які позивач посилається як на доказ факту сплати визначених грошових зобов'язань, однак враховуючи, що позивачем проводилася оплата грошових зобов'язань із земельного податку за вказані податкові періоди, проте грошові кошти, що надходили в оплату поточних податкових зобов'язань, у відповідності до абз. 1 п. 87.9 ст 87 ПК України автоматично зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу минулих податкових (звітних) періодів (рух грошових коштів по бюджетному рахунку підтверджується даними інтегрованої облікової картки позивача, який не заперечувався сторонами в межах розгляду даної справи).
Згідно абзацу 2 пункту 87.9 статті 87 ПК України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналіз положень пункту 87.9 статті 87 ПК України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.
Крім того, суд також погоджується з доводами відповідача, що сплата ДП «Укр-Петроль плюс» податкового зобов'язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов'язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 124.1 статті 124 ПК України в результаті чого контролюючим органом було правомірно складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Щодо доводів в часині зобов'язання ГУ ДПС у Рівненській області відкоригувати відомості інтегрованої картки ДП «Укр-Петроль плюс» шляхом виключення податкового боргу в загальній сумі 104104,43 грн., який був відображений в інтегрованій картці платника в період 2016-2025 років в результаті не виключення податкового боргу, нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення №0000821504 від 07.04.2016 року, суд зазначає наступне.
Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок) затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року №5 визначено правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно зазначеного Порядку, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС (податкових декларацій, звітності з єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу, повідомлень економічних операторів, отриманих з Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про розраховану (зменшену) суму акцизного податку за сформовані (деактивовані) унікальні ідентифікатори, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, даних Казначейства про надходження платежів тощо).
Відповідно до п. 3. Порядку визначено, що оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в ІКС ДПС з метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку визначено, що для забезпечення ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску в ІКС ДПС відкриваються ІКП за кожним кодом класифікації доходів бюджету / технологічним кодом єдиного внеску щодо кожного платника, територіального органу ДПС, що відповідає місцю обліку платника або обліку об'єкта оподаткування, коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12 січня 2021 року № 3).
ІКП містить інформацію про первинні показники оперативного обліку, облікові операції та первинні показники оперативного обліку, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначаються дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
Розділом 4. Порядку визначено порядок відображення в ІКС ДПС результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП, зокрема встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/ або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних ІКС ДПС вносять дані до ІКС ДПС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених ІКС ДПС із записами підсистеми, що відображає результати контрольно- перевірочної роботи.
Відповідно до п. 2. Розділу 4 Порядку передбачено, що залежно від інформації, яка завантажена в ІКС ДПС з ІКС ДПС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами:
1) інформація із заяви-оскарження податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску;
2) інформація з ухвали суду про відкриття провадження;
3) інформація з рішення про результати розгляду скарги (заяви);
4) інформація з рішення суду, прийнятого по суті.
На підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Вручено, судовий розгляд»), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються первинні показники оперативного обліку щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку)/ зменшення суми.
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно- перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення первинних показників оперативного обліку щодо донарахування/ зменшення суми не проводиться.
Тобто системний аналіз наведеного вказує про встановлений порядок внесення інформації про наявність або відсутність у платника грошових зобов'язань.
Як слідує з матеріалі справи та не заперечується сторонами, у 2016 році для ДП «Укр-Петрол плюс» були визначені грошові зобов'язання із земельного податку у сумі 10 889,61 грн., згідно податкового повідомлення-рішення №0000821504 від 07 квітня 2016 року, яке постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 року справа №817/1523/17 було скасовано.
Також суд констатує, що враховуючи постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 року, контролюючим органом у зв'язку із запізненням надходження постанови суду, відомості інтегрованої картки ДП «Укр- Петроль плюс» шляхом виключення податкового боргу в сумі 10 889,61 грн. було відкориговано 30.09.2022 року, що також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями інтегрованої картки ДП «Укр-Петроль плюс» за період 2016 по 2025 роки.
Відтак, суд не може погодитися з доводами позивача, що існуючий податковий борг виник у результаті не виключення податкового боргу нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення №000821504 від 07.04.2016 року, позаяк такі доводи є хибними та спростовані вищенаведеним.
Також суд наголошує, що згідно історії недоїмок по черговості платежів за даними обліку інтегрованої картки платника заборгованість у позивача станом на 30.04.2025 року 104 140,43 грн. складає: 1. нарахування по ППР №4386/Ж10/17-00-04-08-22 від 11.03.2025 року у сумі 62099,23 грн.; 2. нарахування по декларації №9016610720 від 03.02.2025 року по терміну сплати 30.04.2025 у сумі 9764,40 грн.; 3. нарахування по декларації №9016610720 від 03.02.2025 року по терміну сплати 30.05.2025 у сумі 32276,88 грн.
Щодо доводів позивача в частині сплати грошового зобов'язання за податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік №9035098305 з посиланням на п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, як підставою звільнення від відповідальності, суд зазначає наступне.
Безумовно, п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначає, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених ст. 39 і 39-2, п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків щодо строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), І квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).
З огляду на зазначене позивач зазначає, що такого було звільнено від відповідальності за несвоєчасну оплату податкових платежів, які були здійснені протягом січня-травня 2022 року.
Проте, суд не може погодитися з такими доводами позивача з огляду на матеріали справи, доводи сторін та положення чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин з яких вбачається, що несвоєчасну оплату плати за землю перевіркою посадових осіб відповідача встановлено за червень, серпень-грудень 2022 року. При цьому, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень-травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.
Отже, суд констатує, якщо платником податків порушено граничний строк сплати узгоджених податкових зобов'язань за звітні періоди, які припадали на період дії мораторію (січень-травень 2022 року), а сплата таких податкових зобов'язань відбулась з порушенням строку після 01 серпня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України (а саме за порушення строків сплати податків та зборів після 01.08.2022 року по день фактичної сплати податкових зобов'язань).
Враховуючи вищенаведене у сукупності, факти порушення позивачем податкового законодавства знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.
Також суд наголошує, оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
В контексті наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19.02.2009, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..».
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Дочірнього підприємства "Укр-Петроль Плюс" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 19 січня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - Дочірнє підприємство "Укр-Петроль Плюс" (с. Велика Омеляна,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35360, ЄДРПОУ/РНОКПП 30626338)
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Суддя С.А. Борискін