20 січня 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/15832/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду 24.11.2025 надійшов позов ОСОБА_1 , поданий адвокатом Строговим Юрієм Дмитровичем, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивачка просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про повернення ОСОБА_1 до числа військовозобов'язаних;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ("Оберіг").
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
19.01.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій позивачка просила:
- зупинити дію рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про повернення ОСОБА_1 до числа військовозобов'язаних до ухвалення рішення у справі по суті;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти будь-які дії щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, включаючи розгляд адміністративного протоколу, стягнення штрафу чи інші заходи, до ухвалення рішення у справі по суті;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 видалити інформацію про складений адміністративний протокол та будь-які пов'язані дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ("Оберіг") та додатку "Резерв+" до ухвалення рішення у справі по суті.
Мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивачка зазначила, що рішення ТЦК та СП про повернення її до числа військовозобов'язаних є протиправним, оскільки прийнято без повторного проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), її згоди та актуального медичного висновку, що суперечить п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (зі змінами), та постанові КМУ від 16.08.2024 №932.
Крім того, на переконання позивачки, до ухвалення рішення у цій справі та набрання ним законної сили існують ризики незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності, стягнення штрафу або навіть мобілізації, що порушує її конституційні права на здоров'я (ст. 49 Конституції України), свободу (ст. 29 Конституції України) та рівність (ст. 24 Конституції України).
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За змістом пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд розглянув подану заяву разом з доданими до неї матеріалами та дійшов такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У силу пунктів 1, 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі №640/9218/21 зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Така правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18 та ін.
Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є попередження можливих негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову. При цьому такі заходи забезпечення позову здійснюються до вирішення адміністративної справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивачка стверджувала про протиправність рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про повернення її до числа військовозобов'язаних.
Водночас ні з позовною заявою, ані із заявою про забезпечення позову позивачка не надала суду доказів ухвалення відповідачем рішення про взяття / повторне взяття ОСОБА_1 на військовий облік.
У матеріалах справи відповідне рішення відсутнє.
З урахуванням наведеного, підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про повернення ОСОБА_1 до числа військовозобов'язаних немає.
Так само, до заяви про забезпечення позову не додані відомості про складення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП чи постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.
При цьому суд зауважує, що питання порушення позивачкою правил військового обліку чи притягнення її до адміністративної відповідальності не є предметом спору у справі №440/15832/25, внаслідок чого обраний позивачкою спосіб забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти будь-які дії щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, включаючи розгляд адміністративного протоколу, стягнення штрафу чи інші заходи, до ухвалення рішення у справі по суті є неспівмірним з позовними вимогами.
Своєю чергою, вимога позивачки зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 видалити інформацію про складений адміністративний протокол та будь-які пов'язані дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ("Оберіг") та додатку "Резерв+" до ухвалення рішення у справі по суті взагалі не відповідає способам забезпечення позову, що визначені у частині першій статті 151 КАС України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що обраний позивачкою спосіб вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі не відповідає предмету спору між сторонами.
Щодо посилань позивачки на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 14.11.2025 у справі №808/1234/25 суд шляхом перевірки відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) та офіційного вебпорталу "Судова влада України" (https://court.gov.ua/fair/) встановив, що відомості про судову справу з єдиним унікальним номером "808/1234/25" - відсутні.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, як визначено частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд зауважує, що предметом розгляду у справі №440/15832/25 є правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо поновлення ОСОБА_1 на обліку військовозобов'язаних.
У матеріалах справи наявна копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного від 31.07.2023 №6/7219-36039, де у графі 7 "Придатність до проходження військової служби за станом здоров'я" міститься запис: "31.07.2023 рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 визнана обмежено придатною до військової служби за гр.ІІ ст. 2 в наказу МО України № 402 від 2008 року"; у графі 8: "Призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 зарахована у запас згідно ч.11 ст.1 та ч.2 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" /а.с. 7/.
Довідка (постанова) ВЛК про визнання позивачки непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку у матеріалах справи відсутня.
Так само, у матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, що давали б суду підстави для висновку про непридатність ОСОБА_1 до військової служби за станом здоров'я.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі в обраний заявником спосіб.
А тому, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову наразі належить відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/15832/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА