19 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/16309/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області від 28 жовтня 2025 року № 163750035730 про відмову призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21 жовтня 2025 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 21.10.2025 позивач звернувся звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ). Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, рішенням якого за № 163750035730 від 28 жовтня 2025 року Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років в зоні гарантованого добровільного відселення.
Не погоджуючись з даним рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Стислий зміст заперечень відповідачів.
24.12.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що для призначення пенсії за віком відповідно статті 55 Закону № 796 необхідна наявність 29 років страхового стажу. Дослідивши подані Позивачем документи встановлено, що страховий стаж Позивача становить 38 років 09 місяців 06 днів.
Позивач є особою яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Згідно довiдки, виданої 14 липня 2025 року Старостою Берестівського старостинського округу Дубровицької міської Ради за вих. № 2/606, Позивач з 27 вересня 1968 року по 14 жовтня 1986 року та з 20 грудня 1988 року по 07 лютого 1989 року року був зареєстрований та проживав в селі Берестя Сарненського (Дубровицького) району Рівненської області, яке вiдноситься до зони гарантованого добровiльного вiдселення.
Відповідно до інформації наявної у військовому квитку Позивач проходив строкову військову службу з 15 жовтня 1986 року по 30 листопада 1988 року (військовий квиток НОМЕР_1 ), в якій місцевості це було інформація відсутня, а тому цей період не підлягає зарахуванню до періоду проживання або роботи в зоні гарантованого добровiльного вiдселення. Період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно пов'язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року, що пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке у свою чергу нерозривно пов'язано із моментом аварії на ЧАЕС. Отже, перiод проживання Позивача в зонi гарантованого добровiльного вiдселення, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за наявності страхового стажу на момент досягнення пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону №1058 станом на 01 січня 1993 року становить 07 місяці 05 днів (з 26 квітня 1986 року по 14 жовтня 1986 року, з 03 липня 1989 року по 07 грудня 1989 року та з 20 грудня 1988 року по 07 лютого 1989 року).
З урахуванням наведеного, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт проживання або роботу Позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року немає, а тому підстави для застосування до Позивача положень статті 55 Закону № 796-ХІІ щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
Щодо доводів Позивача про те, що посвідчення серії НОМЕР_2 від 20 жовтня 1993 року, підтверджує його статус як громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), а також надає право користування пільгами, встановленими цим Законом, в тому числі, і на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, слід зазначити, що підставою для видачі такого посвідчення є саме довідка про постійне проживання, а право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 дає лише постійне проживання або постійна робота у зоні гарантованого добровільного відселення на протязі визначеного законом часу, а саме 3 роки. У свою чергу, відсутні докази на підтвердження факту постійного проживання та (або) роботи Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01 січня 1993 року не менше 3 років.
23.12.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшло пояснення третьої особи щодо позову, в якому зазначено, що рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято з дотриманням норм чинного законодавства.
Заяви, клопотання учасників справи.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 09.12.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено залучити Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
21.10.2025 позивач звернувся до Полтавського об'єднаного управління ПФУ Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області із заявою № 6538 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку. До заяви позивач додав, зокрема, довідку, видану 14 липня 2025 року Старостою Берестівського старостинського округу Дубровицької міської Ради за вих. № 2/606, посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 від 20.10.1993, копію військового квитка серії НОМЕР_1 від 14.10.1986.
Дану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 28 жовтня 2025 року № 163750035730 у призначенні пенсії за віком відповідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу було відмовлено.
У рішенні зазначено, зокрема:
дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
вік заявника - 57 років;
Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 - 7 місяців 5 днів.
Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку становить 29 років.
Страховий стаж - 38 років 9 місяців 6 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за даними документами до страхового стажу зараховано усі періоди роботи.
Право на пенсію відсутнє.
Прийняте рішення: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання.
Відповідно до довідки, виданої 14 липня 2025 року Старостою Берестівського старостинського округу Дубровицької міської Ради за вих. № 2/606, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зарєстрований та постійно проживав в селі Берестя Сарненського району Рівненської області з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_1 по 14.10.1986, з 20.12.1988 по 07.02.1989 рік.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 14.10.1986, позивач проходив строкову військову службу з 15 жовтня 1986 року по 24 листопада 1988 року.
Позивач також має посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 від 20.10.1993.
Позивач не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.06.2025 року № 14841/03-16, звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 45 Закону № 1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Так, відповідно до частини першої цієї статті, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом четвертьим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Ключовим є питання наявності права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку з урахуванням вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у особи, зареєстрованої у зоні гарантованого добровільного відселення, без доведення факту проживання (роботи) в цій зоні.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацом четвертим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З наведених положень Закону вбачається, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 2 роки проживання/роботи.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частини друга та третя статті 55 Закону №796-XII).
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року.
Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Відповідно до довідки, виданої 14 липня 2025 року Старостою Берестівського старостинського округу Дубровицької міської Ради за вих. № 2/606, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зарєстрований та постійно проживав в селі Берестя Сарненського району Рівненської області з дня народження 27.09.1968 по 14.10.1986, з 20.12.1988 по 07.02.1989 рік.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»» с. Берестя Дубровицького району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування.
Подання військово-облікових документів для підтвердження періоду (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення Порядком № 22-1 не передбачено. Окрім того, військовий квиток не може бути єдиним документом про підтвердження факту постійного проживання або постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.
Із військового квитка суд не може встановити факт постійного проживання або постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення під час проходження військової служби.
У той же час, на підставі викладеного суд, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, зауважує, що військовий квиток не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
При цьому в контексті обставин цієї справи, суд також враховує, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини або витяг із послужного списку про проходження військової служби особи на фактичній території радіоактивного забруднення).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.
Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.
Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв'язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Військовий квиток позивача таких відомостей у своєму змісті не містить і такий факт із такого доказу судом не встановлений.
Таким чином, з позивач проживав у с. Берестя Дубровицького району Рівненської області з 26.04.1986 по 14.10.1986 (0 р. 5 міс. 18 дн.), з 20.12.1988 по 07.02.1989 (0 р. 1 міс. 18 дн.), що станом на 01 січня 1993 року складає 07 міс. 05 днів, тобто, менше трьох років.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
З огляду на зазначене, оскільки станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то не має права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
До подібного висновку у релевантних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду усвоїй постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області правомірно відмовило позивачу в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 28 жовтня 2025 року № 163750035730 є правомірним.
Отже, слід відмовити у задоволенні позову.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Ураховуючи, що у позові судом відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, вул. Київський майдан, 6, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13358826).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза