Справа № 420/18454/25
20 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, -
Позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить: зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) подати до Одеського окружного адміністративного суду, протягом 10 (десяти) днів з моменту набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання рішення суду від 14.10.2025 у справі № 420/18454/25.
В обґрунтування заяви позивач посилається на невиконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі № 420/18454/25, а саме не розглянув повторно рапорт.
13.01.2026 від представник відповідача надійшли заперечення у яких останній просить у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.10.2025 по справі №420/18454/25 відмовити, оскільки листом №2368/35975 від 13.12.2025 підтверджується виконання вказаного рішення.
Розглянувши подану заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі № 420/18454/25, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.02.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «По військовий обов'язок і військову службу», зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.02.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «По військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення з урахування висновків суду у цій справі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі № 640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Як слідує із заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 14.10.2025, позивач зазначає, що матеріали справи не містить достатніх доказів того, що суб'єкт владних повноважень виконав судове рішення, повторно розглянув рапорт ОСОБА_1 від 20.02.2025 про звільнення з військової служби та при цьому прийняв обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному судовому рішенні.
Водночас згідно з листом №2368/35975 від 13.12.2025 вбачається, що рапорт ОСОБА_1 від 20.02.2025 про звільнення з військової служби розглянуто, що підтверджує виконання рішення.
Враховуючи вказане, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду у цій справі, оскільки останнім вчинено дії, спрямовані на його виконання.
Отже, судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.01.2026.
Суддя Олександр ХУРСА