20 січня 2026 р. № 400/12771/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про: визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних «Оберіг» інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 : внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних «Оберіг» інформацію про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку з подальшим наданням інформації з цих Реєстрів стосовно моєї особи; відкликати звернення до відповідних органів (підрозділів) поліції шляхом надання їм повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення, ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 13.09.2013 року ІНФОРМАЦІЯ_4 виключений з військового обліку військовозобов'язаних за досягненням граничного віку перебування в запасі (ч.2, 4 ст. 28, ч. 1 ст. 32, п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ), з внесенням відповідних даних про виключення з військового обліку « ІНФОРМАЦІЯ_5 , виключений з військового обліку» до військово - облікового документу/військового квитка серія НОМЕР_1 від 24.10.1986, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 . 29.01.2025 дізнався про порушення його прав шляхом відмови у виключенні з військового обліку. Просить позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Відповідно до військового квитка позивач був виключений з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі з урахуванням того, що відповідно до п. 4 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на 06.03.2015) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягали громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі. При цьому в подальшому Законами України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та № 1604-VII «;Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» було внесено зміни, згідно з якими граничний вік перебування в запасі для військовослужбовців збільшено до 60 років. Отже, з набранням чинності зазначених змін достатті 28 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла граничного віку перебування в запасі військовозобов'язаних.
Ухвалою суду від 02.12.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , зазначає, що 13.09.2013 року на підставі Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" за досягненням граничного віку, був виключений з військового обліку.
В застосунку «Резерв+» відобразилась інформація, що позивач взятий на облік та є військовозобов'язаним.
04.02.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про внесення даних щодо виключення його з Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та встановити статус невійськовозобов'язаний.
Отримав відповідь в якій повідомлено, про поновлення/взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних у зв'язку із законодавчим збільшенням граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних.
Позивач вважає такі дії неправомірними, що стало підставою для звернення до суду.
Так, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Відповідно до положень п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Статтею 32 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, було визначено, що військовозобов'язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Запас військовозобов'язаних згідно з ч. 1 ст. 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов'язаних.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону №2232-XII військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч. 4 ст. 28 Закону №2232-XII).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року №1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 22 липня 2014 року №1604-VII - до 60 років.
В свою чергу, приписи Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.
Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону № 2232-XII позивач, як громадянин України, підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З часу внесення змін до Закону №2232-XII він розповсюджується на всіх громадян України, що не досягли граничного віку перебування у запасі, тобто 60 років.
Позивач підпадає під дію Закону №2232-XII із внесеними до нього змінами.
Суд враховує висновки Верховного Суду у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17, висновки в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025р. в справі 280/6524/24 щодо застосування вказаних правових норм.
Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів ст. 28 Закону №2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов'язаним.
У задоволенні позовних вимог належить відмовити.
У зв'язку з відмовою в позові, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко