справа № 380/22950/25
13 січня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Яськів В.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
представник позивача - Кузьмич В.В.
представник відповідача - Трофімчук Р.Л.
третя особа - представник не з'явився
розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву представника позивача від 02.12.2025 про поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання представника відповідача від 29.12.2025 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/22950/25 за позовом ОСОБА_1 (с. Нижня Яблунька, Турківський район, Львівська область, 82532) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області (вул. Шевченка, 25, с. Підберізці, Львівський район, Львівська область, 81146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області форми «Ф» від 29 вересня 2021 року № 1355485-2410-1325;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області форми «Ф» від 13 травня 2022 року № 119612-2406-1325;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області форми «Ф» від 20 березня 2023 року № 82014-2414-1325;
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою судді від 26 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулася із позовною заявою, встановлено в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали представник позивача 02 грудня 2025 року подав через систему «Електронний суд» заяву від 02 грудня 2025 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка мотивована тим, що позивач дізналася про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 21 жовтня 2025 року - після ознайомлення її представника адвоката Кузьмича В.В. з матеріалами адміністративної справи № 380/29160/23 щодо стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу; про наявність справи № 380/29160/23 позивач дізналася після того, як у межах виконавчого провадження № 77001300 було змінено прізвище боржника з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .
Звертає увагу суду, що 22 листопада 1992 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Після державної реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_3 було змінено на ОСОБА_4 . Отже, починаючи з 1992 року ОСОБА_2 офіційно змінила прізвище на ОСОБА_1 . Додатково наголошує, що 23 березня 1998 року ОСОБА_1 було включено до Державного реєстру фізичних осіб та їй присвоєно відповідний реєстраційний номер облікової картки платника податків. Це підтверджується довідкою, виданою самим відповідачем 03 липня 2002 року на ім'я ОСОБА_1 , що свідчить про наявність у відповідача повних та актуальних відомостей про позивача. Отже, попри наявність у відповідача актуальних даних щодо прізвища позивача, у спірних податкових повідомленнях-рішеннях було неправильно зазначено її прізвище.
Також акцентує увагу на тому, що в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що податковою адресою ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ) ніколи не мала такої податкової адреси. Зауважує, що поштовий індекс 29005 належить м. Хмельницькому, а не м. Львову, що додатково підтверджує помилковість зазначеної у спірних податкових повідомленнях-рішеннях адреси позивача.
Отже, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях допущено помилки як у прізвищі, так і в податковій адресі позивача. Вказані індивідуальні акти були надіслані на особу з неправильно зазначеним прізвищем та за помилковою податковою адресою, що унеможливило їх отримання позивачем. У зв'язку з наведеним ОСОБА_1 не знала і не могла знати про наявність спірних індивідуальних актів до моменту ознайомлення з ними її представником - 21 жовтня 2025 року. Викладені вище обставини об'єктивно унеможливили своєчасне подання позивачем цього адміністративного позову до суду.
З огляду на викладене просить суд поновити ОСОБА_1 строк звернення з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою судді від 08 грудня 2025 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 13 січня 2026 року; залучено Підберізцівську сільську раду Львівського району Львівської області до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
У вказаній ухвалі суд відзначив, що питання щодо строку звернення позивача з цим позовом до суду суд вирішуватиме у підготовчому засіданні.
29 грудня 2025 року представник відповідача подав через систему «Електронний суд» клопотання від 29 грудня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивоване тим, що спірні податкові повідомлення-рішення надіслані платнику податків фізичній особі ОСОБА_2 (Сливар) відповідними рекомендованими листами з повідомленням про вручення на наявну податкову адресу: АДРЕСА_2 . Зазначені поштові відправлення були повернуті поштою у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Згідно з отриманою інформацією в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків лише 13 квітня 2024 року проведено зміну прізвища ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , а місце проживання станом на 23 грудня 2025 року не змінювалося. Тобто ОСОБА_6 на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (змінивши прізвище та місце проживання) не подала до контролюючого органу відомостей про зміну даних (зокрема прізвища, місця проживання), які вносяться до Облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін у спосіб подання заяви за формою № 5ДР (розділ ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2017 року № 822). Отже, на момент проведення перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до інформаційних баз даних прізвище та податкова адреса платника податків фізичної особи позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 . Тобто момент винесення та надіслання оскаржуваних податкових-повідомлень рішень в інформаційних базах податкового органу зазначалось прізвище позивача ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 та податкова адреса АДРЕСА_3 . Тож контролюючий орган правомірно та обґрунтовано виніс податкові повідомлення-рішення на прізвище ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) та надсилав податкову кореспонденцію з прізвищем ОСОБА_2 на вищевказану адресу (за відсутності інших адрес), оскільки платник не внесла відповідні зміни у зв'язку із зміною прізвища на ОСОБА_1 та місця проживання, що є обов'язком платника.
Зауважує, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. Ураховуючи вищенаведене, відлік шестимісячного строку починається з моменту повернення рекомендованого листа. Тобто шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень пропущений. ОСОБА_6 подала адміністративний позов до Львівського окружного адміністративного суду 20 листопада 2025 року, чим не дотрималась абзацу першого частини другої статті 122 КАС України та пропустила шестимісячний строк звернення до суду.
Стверджує, що наведені представником позивача обставини, а саме неотримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не можуть визнаватись судом поважними, оскільки такі ніяк не доводять того факту, що позивач не змогла отримати рекомендоване поштове відправлення, яким надіслано оспорювані у цій справі податкові повідомлення-рішення, з підстав та обставин, що були об'єктивно непереборними та не залежали від її волевиявлення, а тому підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутні. Контролюючий орган вжив усі необхідні заходи для належного повідомлення позивача відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме надіслав рекомендованими листами з повідомленням про вручення спірні податкові повідомлення-рішення.
Тож представник відповідача вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду на підставі частин третьої - четвертої статті 123 КАС України.
З огляду на викладене просить суд: відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на звернення до суду та визнати обставини пропуску неповажними; залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду та постановити відповідну ухвалу.
12 січня 2026 року представник позивача подав через систему «Електронний суд» заперечення від 12 січня 2026 року проти клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, в яких додатково зазначає, що коректне зазначення прізвища адресата є визначальною умовою, яка дає можливість доставлення йому листа. У поштовому відділенні ідентифікація особи здійснюється за її прізвищем. Тож навіть якщо припустити, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були надіслані на актуальну поштову адресу позивача (що також не відповідає дійсності), то позивача не сповістили б та не могли сповістити про те, що їй надіслано відповідний документ, адже починаючи з 1992 року вона змінила прізвище на ОСОБА_4 . Отже, твердження відповідача про те, що він належно виконав свій обов'язок в частині надсилання спірних податкових повідомлень-рішень на прізвище ОСОБА_3 є безпідставними та необґрунтованими. Просить суд відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
У підготовчому засіданні, яке відбулося 13 січня 2026 року, представник позивача та відповідача подані ними заяви (клопотання) підтримали, просили їх задовольнити.
Вирішуючи заяву представника позивача від 02 грудня 2025 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання представника відповідача від 29 грудня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, суд ураховує таке.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Строки звернення до адміністративного суду визначено статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 (провадження № К/9901/30170/21) Верховний Суд зазначив, що стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у разі, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження). Судова палата вважає, що у разі відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України.
Тому з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі № 803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а, та сформулювала правовий висновок згідно з яким процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у разі, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом 29 вересня 2021 року, 13 травня 2022 року та 20 березня 2023 року, а з цим позовом до суду позивач звернулася 20 листопада 2025 року, тобто із пропуском встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та наявність підстав для його поновлення, суд ураховує таке.
Суд зауважує насамперед, що строк звернення до суду, як одна зі складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і як певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належно.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 22 листопада 1992 року позивач (прізвище до укладення шлюбу - ОСОБА_3 ) 22 листопада 1992 року уклала шлюб зі ОСОБА_5 , після укладення шлюбу позивачу присвоєно прізвище ОСОБА_4 . Вказана обставина підтверджується також Актовим записом про шлюб № 21 від 22 листопада 1992 року.
Отже, починаючи з 22 листопада 1992 року позивач має прізвище свого чоловіка, з яким уклала шлюб, а саме ОСОБА_4 .
Крім цього, 23 березня 1998 року ОСОБА_1 було включено до Державного реєстру фізичних осіб платників податків та їй присвоєно відповідний реєстраційний номер облікової картки платника податків, що підтверджується довідкою, виданою Державною податковою інспекцією у Залізничному районі міста Львова, 03 липня 2002 року на ім'я ОСОБА_1 .
Тож суд констатує, що починаючи з 23 березня 1998 року відповідачу, як податковому органу, були відомі дані про прізвище позивача, як платника податків, а саме, що таким є ОСОБА_4 , а не дошлюбне - ОСОБА_3 .
Посилання відповідача на те, що позивач не подала до контролюючого органу відомостей про зміну даних (зокрема прізвища), які вносяться до Облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін у спосіб подання заяви за формою № 5ДР (розділ ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2017 року № 822), суд оцінює критично, оскільки, як встановив суд, 23 березня 1998 року позивача, як платника податків, було включено до Державного реєстру фізичних осіб платників податків за прізвищем саме ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою, виданою Державною податковою інспекцією у Залізничному районі міста Львова, 03 липня 2002 року на ім'я ОСОБА_1 , тому подавати відомості про зміну даних щодо свого прізвища позивач, яка не змінювала його з 21 листопада 1992 року, не мала необхідності.
Порядок листування платників податків та контролюючих органів визначає стаття 42 ПК України.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацами першим - другим пункту 42.5 статті 45 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Суд встановив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган надіслав на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) рекомендованими листами з повідомленнями про вручення №№ 7900066944464, 7900068712307 та 7900071577208, однак конверти з поштовими відправленнями без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» повернулися на адресу контролюючого органу.
Насамперед суд відзначає, що представник позивача зауважує, що позивач ніколи не мала вищезгаданої податкової адреси, а представник відповідача натомість стверджує, що згідно з інформаційними базами даних податковою адресою позивача є саме АДРЕСА_3 і така залишалася незмінною. Втім ні представник позивача, ні представник відповідача жодними належними та допустимими доказами (зокрема, паспортним документом з відміткою про реєстрацію місця проживання, витягом з реєстру територіальної громади, витягом з відповідної інформаційної бази даних) не підтвердили вищевказаних своїх доводів, що стосуються податкової адреси позивача.
Своєю чергою, постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила, в редакції, чинній на дати надсилання спірних податкових повідомлень-рішень).
Відповідно до пункту 42 Правил на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається:
1) найменування адресата: для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові (у називному відмінку), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також якщо відомо посада, ім'я та прізвище адресата. На простих та рекомендованих поштових картках, листах і бандеролях (крім тих, що адресуються до запитання) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім'я та прізвище адресата. На поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації будинків, прізвище, ім'я та по батькові адресата зазначаються повністю; за наявності номер мобільного телефону адресата (для реєстрованих поштових відправлень);
2) поштова адреса в такій послідовності: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулку), номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, району, області; поштовий індекс; країна призначення.
Отже, з огляду на положення пункту 42 Правил суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що правильне зазначення прізвища адресата є визначальною умовою, з якою пов'язується можливість доставлення адресованого йому поштового відправлення.
Оскільки спірні податкові повідомлення-рішення надсилалися податковим органом на прізвище ОСОБА_3 , яке починаючи з 22 листопада 1992 року позивачу не належить, то вказане безумовно ставить під сумнів об'єктивну можливість отримання позивачем, як платником податків, таких індивідуальних актів, незалежно від адреси, за якою такі були надіслані.
Покликання представника відповідача у своєму клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду на відповідні правові позиції Верховного Суду суд відхиляє, оскільки за сталою позицією Верховного Суду питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, яким підтверджуються обставини та підстави його пропуску. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожній конкретній ситуації з огляду на обставини справи.
Тож, покликаючись на відповідні правові позиції Верховного Суду, представник відповідача не ураховує обставини пропуску позивачем строку звернення до суду у цій конкретній ситуації, з огляду на що застосування судом таких правових позицій під час вирішення розглядуваного питання є неможливим через їх нерелевантність до встановлених судом обставин пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду.
У аспекті цього суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) виклав окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема розкрив елементи змісту принципу «належного урядування».
У цьому рішенні Європейський суд з прав людини вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Водночас на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (пункт 70).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що само собою суперечило б загальним інтересам (див. там само).
Своєю чергою, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia).
Отже, допущена податковим органом помилка щодо прізвища платника податків, якому він надсилав документи відповідно до положень статті 42 ПК України, повинна бути покладена саме на цей державний орган та не може бути виправлена за рахунок позивача у спосіб позбавлення її права на звернення з позовом до суду щодо оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.
За наведених обставин суд резюмує, що про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач дізналася лише 21 жовтня 2025 року, тобто після ознайомлення її представника - адвоката Кузьмича В.В. з матеріалами адміністративної справи № 380/29160/23 щодо стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу, що підтверджується належними та допустимими доказами, які відповідачем не спростовані.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про те, що позивач пропустила строк звернення з цим позовом до суду з поважних, незалежних від неї причин, тому такий строк належить поновити, а заяву представника позивача від 02 грудня 2025 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду, як наслідок, задовольнити.
Оскільки за встановлених вище обставин суд визнав поважність причин пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновив такий строк, то підстави для залишення позовної заяви позивача без розгляду з причини пропуску нею строку звернення до суду та, як наслідок, задоволення відповідного клопотання представника позивача - відсутні.
З огляду на вказане суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача від 29 грудня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Заяву представника позивача від 02.12.2025 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновити його.
У задоволенні клопотання представника відповідача від 29.12.2025 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у цій справі.
Повний текст ухвали складено 19 січня 2026 року.
Суддя Клименко О.М.