19 січня 2026 року м. Київ справа №320/12751/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовомОСОБА_1
до1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2. Військової частини НОМЕР_1 ; 3. Військової частини НОМЕР_2
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-2), Військової частини НОМЕР_2 (відповідач-3), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо необчислення ОСОБА_1 за період з 14.03.2022 по 12.12.2024 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з 14.03.2022 по 12.12.2024 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо необчислення ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби, премії, за період з 14.03.2022 по 12.12.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 надбавку за особливості проходження служби за період з 14.03.2022 по 12.12.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанов Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з 14.03.2022 по 12.12.2024 щомісячну премію з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо необчислення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 01.03.2023 по 12.12.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 по 12.12.2024 надбавки за вислугу років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо необчислення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошових компенсацій за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки та невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошових компенсацій за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки та невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і № начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 14.03.2022 по 31.07.2023 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити виплату ОСОБА_1 за період з 14.03.2022 по 31.07.2023 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 14.03.2022 по 31.07.2023 надбавки за особливості проходження служби, надбавки за вислугу років, премії, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити виплату ОСОБА_1 за період з 14.03.2022 по 31.07.2023 надбавки за особливості проходження служби, надбавки за вислугу років, премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 по 12.12.2024 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з врахуванням розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 по 12.12.2024 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 по 12.12.2024 надбавки особливості проходження служби, надбавки за вислугу років, премії, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 по 12.12.2024 надбавки за особливості проходження служби, надбавки за вислугу років, премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплат;. ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошових компенсацій за невикористані дні щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки та невикористані дні додаткової оплачуваної відпуст як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та грошових компенсацій за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки та невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового : начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, під час проходження військової служби у 2022, 2023, 2024 роках нарахування та виплата основних видів грошового забезпечення проводилася без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Під час проходження позивачем військової служби у період з 14.03.2022 по 12.12.2024 нарахування грошового забезпечення позивача протиправно здійснювалося у заниженому розмірі, а саме виплачувався посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які обраховувалися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого стеном на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.205 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
07 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на позов.
Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки позивач не проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , отже, на думку відповідача-2, Військова частина НОМЕР_1 не може бути належним відповідачем по жодній з вимог позивача.
12 червня 2025 року через систему «Електронний суд» ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив на позов.
Відповідач-1 у відзиві зазначає, згідно зі спільною директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 липня 2023 року № Д-321/71/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році» в/ч НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення в/ч НОМЕР_1 з 01 вересня 2023 року. При визначенні у період з 14.03.2022 року по 31.12.2022 року, а також з 01.01.2023 по 31.07.2023 року розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, військовою частиною НОМЕР_2 було правомірно застосовано розмір 1762 грн. Зазначає, що проведення виплат під час перебування на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 здійснювалось за рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявності складених первинних документів особовим складом, керівництвом, військової частини НОМЕР_2 .
У відповіді на відзив позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, наголошує, що до спірних правовідносин (з часу проходження військової служби позивачем) слід застосовувати положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24.02.2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103. Отже з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мали б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.03.2022 №31 рекрута ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення та призначено до військової частини НОМЕР_2 з 14 березня 2022 року.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.12.2024 №351 молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено з 12 грудня 2024 року зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 і всіх видів забезпечення.
Листом від 01.03.2025 №256, на запит уповноваженого представника позивача, Військова частина НОМЕР_2 проінформувала, Військова частина НОМЕР_2 не має власного розрахункового рахунку, тому виплата грошового забезпечення здійснювалась підрозділами, у яких Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні:
- з 14.03.2022 по 31.07.2023 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- з 01.08.2023 по 12.12.2024 - Військовою частиною НОМЕР_1 .
Як зазначає позивач, у період з 14.03.2022 по 12.12.2024 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивачу розраховувався шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 №2017-III (далі Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Стосовно врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 роки, суд зазначає наступне.
Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
На момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Також пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Спірність питання у цій справі, зокрема, полягає у правомірності дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у період з 14.03.2022 по 12.12.2024 грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів, одноразових додаткових видів) з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (тобто 1762,00 грн), а не з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року виплати (станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024).
При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 №2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон №2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Звідси слідує, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Суд зауважує, Закон України 02.12.2021 №1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік, Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ Про Державний бюджет України на 2023 рік, Закон України від 09.11.2023 №3460-IX Про Державний бюджет України на 2024 рік та Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX Про Державний бюджет України на 2025 рік не містить застережень щодо застосування у 2022 - 2024 роках як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на відміну від пункту 8 розділу Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік, яким передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 в частині застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704. Так Верховний Суд сформулював висновок, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.
Також у постанові від 15.09.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд зазначив, що з 01.01.2020 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29.01.2020 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанова №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У цій справі судом встановлено, що у спірному періоді (у 2022 - 2024 роках) позивачу грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року (1762,00 грн.).
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762 гривні.
Натомість статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн; статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ Про Державний бюджет України на 2021 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2 270,00 грн; статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ Про Державний бюджет України на 2022 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2 481,00 грн; статтею 7 Закону України від 3.11.2022 № 2710-IX Про Державний бюджет України на 2023 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2 684,00 грн.
Разом з тим суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та викладено абзац перший в такій редакції:
4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 набрала чинності 20.05.2023.
Таким чином, з 20.05.2023 застосовується редакція пункту 4 Постанови №704, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14
Виходячи з викладеного, слідує, що з 29.01.2020 по 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Відтак враховуючи вищенаведене, саме у період з 14.03.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача та його складові мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 відповідно, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно нарахування відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки (за 2022-2024 роки) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року виплати, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з положеннями абзацом 1-2 пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 статті 101 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 статті 101 вказаного Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Статтею 4 Закону України Про відпустки передбачені такі види щорічних відпусток, як: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (пункт 1 статті 4 Закону).
Абзацом 3 пункту 14 статті 101 Закону №2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Водночас пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку №260 закріплено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
З огляду на наведені норми законодавства, слід прийти висновку про те, що як одноразова грошова допомога, так і компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право на день звільнення та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку займав військовослужбовець.
Як випливає із витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2024 №351 (по стройовій частині) визначено виплатити позивачу, відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 18 днів за 2022-2024 роки і 28 діб додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій сукупно за 2023 та 2024 роки, виплатити у відповідності до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби за період з 14.03.2022 по 12.12.2024, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Суд враховує, що позивачем не оспорюється складові грошового забезпечення та вислуга років позивача, що були застосовані відповідачем при обрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при його звільненні з військової служби. Не оскаржується позивачем і кількість днів невикористаної додаткової відпустки, що були визначені відповідачем при обрахунку компенсації.
Спірним в цій частині позовних вимог є питання застосування до обрахунку розміру одноразової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік на 1 січня 2024 року.
Разом з тим, як уже зазначалося судом вище, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (опублікована 20.05.2023) до пункту 4 Постанови №704 було внесено зміни, згідно яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію невикористаної додаткової відпустки з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані з розміру 1762 гривні, що сторонами не заперечується, відтак, такі дії відповідають положенням чинного на момент звільнення та проведення з позивачем розрахунку пункту 4 Постанови №704, а тому підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог відсутні.
З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, беручи до уваги, що Військова частина НОМЕР_2 з 14.03.2022 по 31.07.2023 перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 14.03.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: у 2022 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; у 2023 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 14.03.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: у 2022 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; у 2023 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 14.03.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: у 2022 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; у 2023 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 14.03.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: у 2022 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; у 2023 році - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.