Справа № 309/1582/25
Іменем України
15 січня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Мацунича М.В., Джуги С.Д.,
за участі секретаря - Плешинець З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2025 року (головуючий суддя Орос Я.В., повне рішення складено 27.06.2025) у справі № 309/1582/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог
02.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 01.01.2013 ОСОБА_1 прийнято на посаду фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги на повну зайнятість та з 03.08.2013 на посаду внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги пункту постійного базування бригади екстреної медичної допомоги с. Горінчово на 0,5 посадового окладу.
Наказами в.о. директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради А.Бакі № 607-К від 05.11.2024 та № 608-К від 05.11.2024 позивачку було звільнено із займаних посад на підставі п. 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 18.03.2025 у справі № 309/5300/24 визнано незаконним та скасовано: - наказ в.о. директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Бакі № 608-К від 05.11.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги ОСОБА_1 »; - наказ в.о. директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Бакі № 607-К від 05.11.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 , внутрішнього сумісника, з посади фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги с. Горінчово». Поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги з 02.04.2025. Поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги с. Горінчово з 02.04.2025. Стягнуто з КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 05.11.2024 по 18.03.2025 у розмірі 13668,44 грн.
02.04.2025 вищевказане рішення суду відповідачем частково виконано у частині скасування наказів від 05.11.2024 № 607-к та від 05.11.2024 №608-к; визнано недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_1 та зобов'язано відділ кадрів внести відповідні записи у трудову книжку та особову справу працівника, про що видано наказ № 180-к від 02.04.2025.
Однак, фактично її на роботі не поновлено, натомість у п. 4 такого наказу № 180-к від 02.04.2025 було зазначено - «запропонувати ОСОБА_1 всі вільні посади станом на 31.03.2025, в тому числі за спеціальністю «фельдшер з медицини невідкладних станів» та інші посади.
Перелік «Вакантних та тимчасово вакантних посад» оформлено додатком до наказу № 180-к від 02.04.2025, серед яких: фельдшер з медицини невідкладних станів Перечинська підстанція ЕМД, 0,5 штатної одиниці - на період проходження військової служби; фельдшер з медицини невідкладних станів Великоберезнянської ПЕМД, пункт ПББ ЕМД с. Костринська Розтока, 0,5 штатної одиниці - на період проходження військової служби; фельдшер з медицини невідкладних станів Мукачівська СЕМД, 0,75 (0,5/0,25) штатної одиниці - на період проходження військової служби; фельдшер з медицини невідкладних станів Мукачівська СЕМД пункт ПББ ЕМД с. Залужжя, 1,0 штатна одиниця - на період проходження військової служби; фельдшер з медицини невідкладних станів Рахівська СЕМД пункт ПББ ЕМД с. ОСОБА_2 , 1,0 штатна одиниця - на період соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; статистик медичний ЦОД, 1,0 штатна одиниця - вакантна; фельдшер-диспетчер оперативно-диспетчерської служби ЦОД - 1,0 штатна одиниця - вакантна.
У Акті від 02.04.2025, складеному заступником директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Бакі, начальником відділу кадрів Л. Торма, юрисконсультом О. Бойко, зазначено, що «фельдшеру ОСОБА_1 директором підприємства А. Пшеничним доведено зміст наказу № 580-к від 24.10.2024 «Про переведення працівників» та наказу № 43-о від 20.03.2025 «Про зміну істотних умов праці», а також запропоновано вакантні посади «фельдшера з медицини невідкладних станів» та інші вільні посади на підприємстві. ОСОБА_1 підтвердила, що доведена до неї інформація для неї є зрозумілою. Однак, від запропонованих їй вакантних посад та інших вільних посад на підприємстві, а також від підпису на даній пропозиції категорично відмовилася».
Таким чином, фактично 02.04.2025 ОСОБА_1 не було поновлено на попередніх займаних нею посадах, як було визначено судовим рішенням.
Натомість відповідач запропонував їй фактичне призначення на інші посади, не ті, які вона обіймала до звільнення, які по-перше, не були вакантними, по-друге, робоче місце щодо запропонованих посад знаходиться в іншому структурному підрозділі підприємства та в іншій місцевості, що є грубим порушенням трудових прав позивачки, трудового законодавства, та суперечить рішенню Хустського районного суду Закарпатської області від 18.03.2025 у справі № 309/5300/24.
Тому позивачка не погодилася на таку пропозицію відповідача.
Наказом директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Пшеничного №181-к від 03.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги звільнено 03.04.2025 у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Іншим наказом директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Пшеничного № 184-к від 03.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, звільнено 03.04.2025 у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
ОСОБА_1 заперечує зазначені в цих наказах твердження роботодавця про те, що позивачка відмовилася продовжувати роботу на підприємстві через зміну істотних умов праці.
Вказує, що доказів протилежного у відповідача бути не може.
Позивачка вважає дії директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Пшеничного протиправними, а накази про звільнення безпідставними, незаконними, які порушують її трудові права.
Вказані дії з боку відповідача є порушенням законних прав на працю, що завдали їй моральну шкоду, яку позивачка оцінила в сумі 100 000 грн. Моральна шкода, завдана їй в результаті чергового незаконного звільнення, полягає у тому, що з жовтня 2024 року вона не отримує заробітну плату, змушена економити на всьому, докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя родини. Дії відповідача спричинили душевні страждання, що призвели до погіршення фізичного та духовного стану. Через неправомірні дії відповідача їй тривалий час доводиться захищатися в суді та досягати відновлення справедливості.
Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_1 просила суд:
1) визнати незаконним та скасувати наказ директора комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради Анатолія Пшеничного № 181-К від 03.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
2) визнати незаконним та скасувати наказ директора комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради Анатолія Пшеничного № 184-К від 03.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
3) поновити ОСОБА_1 на попередній посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції медичної допомоги з 02.04.2025;
4) поновити ОСОБА_1 на попередній посаді внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги с. Горінчево з 02.04.2025;
5) стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
6) стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради Анатолія Пшеничного № 181-К від 03.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 »
Визнано незаконним та скасовано наказ директора комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради Анатолія Пшеничного № 184-К від 03.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 »
Поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції медичної допомоги з 02.04.2025.
Поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги с. Горінчево з 02.04.2025.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 .
Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 43 777,80 грн.
Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 11264 грн.
Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
На це рішення подало апеляційну скаргу КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради.
Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на думку роботодавця він виконав рішення суду, скасувавши накази про звільнення позивачки, однак для допуску до роботи на попередніх посадах існували перешкоди у вигляді зміни істотних умов праці, відсутності попередніх займаних позивачкою посад на момент виконання рішення суду, відсутність у позивачки кваліфікації для зайняття посади «парамедика», яка стала заміною посаді «фельдшера з медицини невідкладних станів».
Посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 764 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1114 та установлено, що з 01.01.2025 для роботи в бригадах екстреної (швидкої) медичної допомоги фахівці, які займають посади фельдшерів з медицини невідкладних станів і медичних сестер станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, повинні мати професійну кваліфікацію «парамедик».
Вказує, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 26.10.2017 N 1542, затверджено Зміни N 6 до національного класифікатора України ДК 003:2010, та зокрема скасовано професію «фельдшер з медицини невідкладних станів», замість неї внесено назву професії «парамедик» (Розділ 3. Фахівці. Додаток А, код КП 3221).
Наказом директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради № 580-к від 24.10.2024 наказано відділу кадрів перевести до 01.01.2025 медичних працівників, які займають посади «фельдшерів з медицини невідкладних станів» та «сестер медичних» екстреної (швидкої) медичної допомоги на посаду «парамедик» після проходження навчання за програмою спеціалізації «Екстрення медицина» та успішного складання іспиту за результатами проведеного навчання з відпрацюванням практичних навичок за трьома визначеними програмами («Менеджмент дорослого пацієнта у критичному стані та розширені реанімаційні заходи на станах надання екстреної медичної допомоги», «Менеджмент дитини у критичному стані та розширені реанімаційні заходи на станах надання екстреної медичної допомоги», «Менеджмент травмованих різних вікових груп на станах надання екстреної медичної допомоги. Особливості надання допомоги при масових випадках») та отримання відповідного сертифікату, виданого уповноваженим органом державної оцінки компетентностей.
Наказом директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради від № 43-о від 20.03.2025 запроваджено зміни істотних умов праці стосовно оплати праці та участь у семінарах, нарадах, майстер-класах, симуляційних тренінгах, а саме скасовано та/або змінено підвищення, доплати та надбавки, що були передбачені умовами Колективної угоди на 2022-2025 роки, запроваджено доплати, надбавки у нових розмірах на 2025-2030 роки, скасовано обов'язок виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення, встановлено можливість виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за рішенням керівника при наявності коштів; встановлено обов'язок працівників відповідно до посадової інструкції систематично брати участь у семінарах, нарадах, майстер-класах, симуляційних тренінгах відповідно до затвердженого графіку та внутрішніх наказів.
Скаржник вказує, що на момент поновлення позивачки на роботі станом на 02.04.2025 у штатному розписі підприємства була відсутня професія «фельдшера з медицини невідкладних станів».
Тому 02.04.2025 ОСОБА_1 директором доведено зміст наказу № 580-к від 24.10.2024 «Про переведення працівників» та наказу № 43-о від 20.03.2025 «Про зміну істотних умов праці», та водночас запропоновано тимчасово вакантні посади «фельдшера з медицини невідкладних станів» у інших структурних підрозділах (на час перебування працівників у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку та на період проходження військової служби), та дві інші вакантні посади у Центральній оперативній диспетчерській.
Вважає, що у такий спосіб відповідачем правомірно було запропоновано всі інші вільні на момент поновлення на роботі позивачки посади «фельдшера з медицини невідкладних станів», однак ОСОБА_1 від такої пропозиції відмовилася тому її звільнено 03.04.2025. Позивачка відмовилася займати іншу вільну посаду, не стала продовжувати розмову про поновлення на роботі та вийшла з приміщення, а неотримання згоди на продовження роботи зі зміненими істотними умовами на підприємстві на думку відповідача свідчить про відсутність волевиявлення на продовження трудових відносин на нових умовах.
Також вказує, що місцевий суд помилково зазначив дату, з якої слід поновити ОСОБА_1 на роботі - 02.04.2025, оскільки її звільнено з роботи 03.04.2025, який вважається останнім днем роботи.
Посилається на те, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяної їй моральної шкоди, місцевий суд не мотивував висновків про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, який не відповідає принципу справедливості та має ознаки збагачення.
Зазначає, що стягнуті витрати на правничу допомогу не пропорційні затраченому часу для її надання, не відповідають критерію розумності та реальності адвокатських витрат та складності справи.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іляшкович Н.В., посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Вказує, що скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади, у силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи (п. 55 Постанови Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №540/3994/20).
Зазначає, що ОСОБА_1 має бути поновлена саме на посадах, з яких її було протиправно звільнено.
Апелянт помилково вважав, що підприємство не мало можливості поновити ОСОБА_1 на посадах, які вона обіймала до звільнення, у зв'язку із чим позивачці були запропоновані інші вакантні посади.
Підстави звільнення «у зв'язку з відмовою запропонованих посад» не ґрунтується на вимогах закону.
Формулювання підстав звільнення у зв'язку із зміною істотних умов праці на підприємстві, згідно п. 6 частини першої ст. 36 КЗпП України» є незаконним, адже позивачка не відмовлялася продовжувати роботу на підприємстві через зміну істотних умов праці, а відмовилася від інших запропонованих відповідачем посад. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 відмовилася продовжувати роботу за зміненими умовами на посадах, які вона обіймала та була на них поновлена на роботі, відповідач у суді першої інстанції не надав.
При цьому на підприємстві змінено виключно умови стосовно оплати праці, позивачка не заперечувала продовжувати роботу на попередніх посадах при нових умовах оплати праці, встановлених із 01.04.2025 наказом № 43-о від 20.03.2025 «Про зміну істотних умов праці». Відповідач не мав правових підстав для переведення ОСОБА_1 на іншу роботу, в інший структурний підрозділ та в іншу місцевість.
Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 764 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1114 та установлено, що з 01.01.2025 для роботи в бригадах екстреної (швидкої) медичної допомоги фахівці, які займають посади фельдшерів з медицини невідкладних станів і медичних сестер станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, повинні мати професійну кваліфікацію «парамедик».
На виконання цієї постанови Кабінету Міністрів України всі фахівці, які займали посади фельдшерів з медицини невідкладних станів і медичних сестер станції екстреної (швидкої) медичної допомоги проходили відповідне навчання для здобуття професійної кваліфікації «парамедик». Позивачка також пройшла визначене навчання, що підтверджується відповідними сертифікатами, доданими до справи.
Згідно з витягом зі штатного розпису КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР на 2024 рік було передбачено 13,50 штатних одиниць - «фельдшер (сестра медична) з медицини невідкладних станів», а згідно з витягом із штатного розпису КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР на 2025 рік передбачено 13,50 штатних одиниць - «парамедик». Тобто всі медичні працівники відповідача, які займали посади «фельдшера (сестри медичної) з медицини невідкладних станів» переведені на посади «парамедик». Це також підтверджено у відповіді на запит від 11.04.2025 №337/02-07, яке досліджено судом першої інстанції.
Стосовно доводів апелянта про те, що суд помилково зазначив у рішенні дату поновлення позивачки на роботі з 02.04.2025, вказує, що відповідач в апеляційній скарзі визнає ту обставину, що ОСОБА_1 не було допущено до роботи 02.04.2025, що фактично не є поновленням на роботі. Вносячи наказ про скасування/анулювання запису у трудовій книжці позивачки про її звільнення, першим пунктом наказу відповідач повинен був прописати дату поновлення ОСОБА_1 на роботі, чого зроблено не було. Заробітну плату за робочий день 02.04.2025 нараховано та виплачено позивачці не було. Отже, у даному випадку буде помилковим вважати, що останнім днем роботи позивачки є 03.04.2025.
Щодо стягнення судом моральної шкоди, зазначає, що із жовтня 2024 року і до поновлення її на роботі позивачка не отримувала заробітної плати. Вона змушена була економити на всьому, повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. Зважаючи на економічний стан країни, знецінення національної валюти, війну, це було досить важко. Позивачка внаслідок незаконних дій відповідача зазнала душевні страждання, що призвели до погіршення її фізичного та духовного стану. Позивачку двічі звільнено з роботи, очевидно, що вона зазнала душевних страждань, це негативно вплинуло на здоров'я та потягло негативні зміни у житті. Уже тривалий період часу їй доводиться захищатися в судах різних інстанцій та домагатися відновлення справедливості.
Також вказує, що позивачкою доведено належними доказами розмір витрат на правничу допомогу, які вона понесла у суді першої інстанції.
Межі розгляду справи апеляційним судом
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Сторони та їх представника в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином). Представники сторін подали до апеляційного суду заяви, в яких просили розглядати справу без їх участі.
Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Фактичні обставини справи та застосовані норми права
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 01.01.2013 прийнята на посаду фельдшера виїзної бригади Хустської станції екстреної медичної допомоги структурного підрозділу ЗТ ЦЕМД на повну зайнятість та 03.08.2013 на посаду внутрішнього сумісника, фельдшера виїзної бригади з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги пункту постійного базування бригади екстреної медичної допомоги пункт с. Горінчово на 0,5 посадового окладу, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 13-14).
Наказом в.о. директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Бакі № 607-К від 05.11.2024 ОСОБА_1 , внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги с. Горінчово, звільнено із займаної посади з 05.11.2024 за невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації, згідно з п. 14 ч. 1 ст.40 КЗпП України.
Наказом в.о. директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Бакі № 608-К від 05.11.2024 ОСОБА_1 , фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, звільнено із займаної посади з 05.11.2024 за невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації, згідно з п. 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 18.03.2025 у справі №309/5300/24 позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним та скасовано: наказ в.о. директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Бакі № 608-К від 05.11.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги ОСОБА_1 »; наказ в.о. директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Бакі № 607-К від 05.11.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 , внутрішнього сумісника, з посади фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги с. Горінчово». Поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги з 05.11.2024. Поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги с. Горінчово з 05.11.2024. Стягнуто з КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.11.2024 по 18.03.2025 у розмірі 136 768,44 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Колегія суддів зазначає, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року залишено без змін рішення рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18.03.2025 у справі №309/5300/24.
02.04.2025 на виконання рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18.03.2025 у справі №309/5300/24 директор КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Пшеничний видав наказ №180-К від 02.04.2025 «Про поновлення на роботу ОСОБА_1 » відповідно до якого наказано: 1. Скасувати накази від 05.11.2024 №607-к «Про звільнення ОСОБА_3 » та від 05.11.2024 №608-к «Про звільнення ОСОБА_3 » з роботи за невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації, згідно п. 14 частини першої ст.40 К3пП України. 2. Визнати недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_4 та зобов'язати відділ кадрів внести відповідні записи у трудову книжку та особову справу працівника. 3. Бухгалтерії виплатити компенсацію ОСОБА_1 у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. 4. Запропонувати ОСОБА_1 всі вільні посади станом на 31.03.2025, в тому числі за спеціальністю «фельдшер з медицини невідкладних станів» та інші посади (а.с. 25-26).
Зі змісту даного наказу вбачається, що його видано з посиланням на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1114 «Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги», наказу КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР №580-к від 24.10.2024 «Про переведення працівників» та у зв'язку з відсутністю посади «фельдшера з медицини невідкладних станів» у Хустській станції екстреної медичної допомоги та у Хустській станції екстреної медичної допомоги пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги с. Горінчово, а також необхідності для роботи у складі бригади екстреної (медичної) допомоги професійної кваліфікації «парамедик».
Цим наказом роботодавець запропонував позивачці переведення на інші, тимчасово вільні посади на підприємстві, які не є вакантними, а робоче місце знаходиться в іншій місцевості, ніж робоче місце позивачки, яке вона обіймала до звільнення.
Перелік «Вакантних та тимчасово вакантних посад» оформлено додатком до наказу № 180-к від 02.04.2025, серед яких: фельдшер з медицини невідкладних станів Перечинська підстанція ЕМД, 0,5 штатної одиниці - на період проходження військової служби; фельдшер з медицини невідкладних станів Великоберезнянської ПЕМД, пункт ПББ ЕМД с. Костринська Розтока, 0,5 штатної одиниці - на період проходження військової служби; фельдшер з медицини невідкладних станів Мукачівська СЕМД, 0,75 (0,5/0,25) штатної одиниці - на період проходження військової служби; фельдшер з медицини невідкладних станів Мукачівська СЕМД пункт ПББ ЕМД с. Залужжя, 1,0 штатна одиниця - на період проходження військової служби; фельдшер з медицини невідкладних станів Рахівська СЕМД пункт ПББ ЕМД с. ОСОБА_2 , 1,0 штатна одиниця - на період соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; статистик медичний ЦОД, 1,0 штатна одиниця - вакантна; фельдшер-диспетчер оперативно-диспетчерської служби ЦОД - 1,0 штатна одиниця - вакантна (а.с. 27).
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказом №180-К від 02.04.2025 ОСОБА_1 фактично не було поновлено на роботі на посадах, з яких її було звільнено, а відповідачем при видачі цього наказу №180-К від 02.04.2025 належним чином не виконано рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18.03.2025 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади, у силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Обов'язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника покладений на роботодавця, яким навіть у випадку реорганізації державної установи є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції.
Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19 грудня 2018 року №807/2391/15, від 26 травня 2021 року у справі №260/261/20, від 27 квітня 2021 року в справі №826/8332/17, від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, від 20 січня 2021 року у справі №804/958/16, від 11 лютого 2021 року у справі №640/21065/18, від 31 травня 2021 року у справі №0840/3202/18, від 06 липня 2021 року у справі №640/3456/20, від 06 липня 2021 року у справі №640/1627/20, від 03 червня 2020 року у справі №817/3431/14, від 21 жовтня 2021 року у справі № 809/2894/13-а.
У постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі № 826/8332/17, від 31 травня 2021 року справа № 0840/3202/18 та від 27 квітня 2021 року у справі №826/8332/17 суд зазначив, що ураховуючи приписи частини 1 статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з'ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов'язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Відтак, звільненого без законної підстави працівника має бути поновлено на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді.
Враховуючи практику Верховного Суду щодо застосування положень статті 235 КЗпП України, ОСОБА_1 мала бути поновлена саме на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, а також на посаді внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги с. Горінчово, з яких її було незаконно звільнено.
За положеннями чинного законодавства, поновлення позивачки на роботі, з якої її було звільнено є обов'язком, а не правом відповідача.
У порушення вимог закону, відповідач 02.04.2025, у день визнання недійсним записів у трудовій книжці ОСОБА_1 про її звільнення запропонував позивачці призначення її на інші посади - не ті, які вона обіймала до звільнення, котрі не були вакантними та при цьому робоче місце щодо запропонованих посад знаходилося в іншому структурному підрозділі підприємства та в іншій місцевості, що є порушенням трудових прав позивачки та суперечить рішенню Хустського районного суду Закарпатської області від 18.03.2025 у справі № 309/5300/24 щодо поновлення на роботі на раніше займаних посадах.
У Акті від 02.04.2025, складеному заступником директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А.Бакі, начальником відділу кадрів Л.Торма, юрисконсультом О.Бойко, зазначено, що «фельдшеру ОСОБА_1 директором підприємства А. Пшеничним доведено зміст наказу № 580-к від 24.10.2024 «Про переведення працівників» та наказу № 43-о від 20.03.2025 «Про зміну істотних умов праці», а також запропоновано вакантні посади «фельдшера з медицини невідкладних станів» та інші вільні посади на підприємстві. ОСОБА_1 підтвердила, що доведена до неї інформація для неї є зрозумілою. Однак, від запропонованих їй вакантних посад та інших вільних посад на підприємстві, а також від підпису на даній пропозиції категорично відмовилася» (а.с. 34).
З даного Акту від 02.04.2025 слідує, що позивачка відмовилася - виключно від безпідставно запропонованих їй вакантних посад «фельдшера з медицини невідкладних станів» та іншими вільними посадами на підприємстві, котрі вказано у додатку до наказу № 180-к від 02.04.2025 (а.с. 27).
Наказом директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Пшеничного №181-к від 03.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги звільнено 03.04.2025 у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Іншим наказом директора КНП «ЗЦЕМД МК» ЗОР А. Пшеничного № 184-к від 03.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, звільнено 03.04.2025 у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
ОСОБА_1 заперечувала зазначені в цих наказах твердження роботодавця про те, що вона відмовлялася продовжувати роботу за раніше займаними нею посадами через зміну істотних умов праці.
Належних і допустимих доказів відмови ОСОБА_1 від продовження роботи за раніше займаними позивачкою посадами у зв'язку зі зміною істотних умов праці до матеріалів справи не надано.
Таким чином, немає правових підстав вважати, що позивачка відмовилася від продовження роботи на раніше займаних нею посадах у зв'язку зі зміною істотних умов праці, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач порушив норми трудового законодавства України при звільненні позивачки із займаних посад за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що Наказом директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради від № 43-о від 20.03.2025 запроваджено зміни істотних умов праці стосовно оплати праці та участь у семінарах, нарадах, майстер-класах, симуляційних тренінгах, а саме скасовано та/або змінено підвищення, доплати та надбавки, що були передбачені умовами Колективної угоди на 2022-2025 роки, запроваджено доплати, надбавки у нових розмірах на 2025-2030 роки, скасовано обов'язок виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення, встановлено можливість виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за рішенням керівника при наявності коштів; встановлено обов'язок працівників відповідно до посадової інструкції систематично брати участь у семінарах, нарадах, майстер-класах, симуляційних тренінгах відповідно до затвердженого графіку та внутрішніх наказів (а.с. 30-31).
Як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції позивачка наполягала, що не відмовлялася продовжувати роботу на підприємстві через зміну істотних умов праці, а виключно відмовилася при поновленні на роботі від безпідставно запропонованих їй роботодавцем тимчасово вакантних посад «фельдшера з медицини невідкладних станів» та інших вільних посад, перелік яких оформлено додатком до наказу № 180-к від 02.04.2025, котрі було неправомірно запропоновано відповідачем замість поновлення ОСОБА_1 на попередніх посадах.
Встановивши, що відповідач не надав до справи належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 відмовилася продовжувати роботу за зміненими умовами на посадах, які вона обіймала до її звільнення, та на яких мала бути поновлена на роботі, посилання відповідача на відмову позивачки від продовження роботи через зміну істотних умов праці, є необґрунтованими та безпідставними.
За таких обставин, зазначені у спірних наказах підстави звільнення позивачки внаслідок відмови від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, на підставі п. 6 частини першої ст. 36 КЗпП України» є незаконними, а спірні накази про звільнення видані з порушенням трудового законодавства.
Стосовно посилань відповідача на зміни до класифікатора професій, необхідно вказати таке.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 26.10.2017 N 1542, затверджено Зміни N 6 до національного класифікатора України ДК 003:2010, у зв'язку з чим 01.11.2017 вступили у дію зміни до класифікатора професій, у якому змінено, зокрема, професійну назву роботи «фельдшер з медицини невідкладних станів» на «парамедик»(Розділ 3. Фахівці. Додаток А, код КП 3221).
У роз'ясненнях Міністерства охорони здоров'я України, опублікованих 09.11.2017 на Урядовому порталі стосовно змін до класифікатора професій, які вступили у дію 01.11.2017, наголошено, що ні в якому разі не йдеться про скасування посад чи звільнення медичних працівників. Медики з відповідною освітою та навичками автоматично займатимуть посади з новими професійними назвами, з подальшим проходженням курсів підвищення кваліфікації. Нововведення не приведуть до скорочення медичних працівників, а лише приведуть у відповідність до європейських стандартів назви посад та програми підготовки (опубліковано на Урядовому порталі 09.11.2017 https://www.kmu.gov.ua/news/250408493).
Надалі до постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1114 було внесено зміни постановою КМУ від 21.08.2019 № 764 та установлено, що з 01.01.2025 для роботи в бригадах екстреної (швидкої) медичної допомоги фахівці, які займають посади фельдшерів з медицини невідкладних станів і медичних сестер станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, повинні мати професійну кваліфікацію «парамедик».
Наказом директора КНП «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради № 580-к від 24.10.2024 наказано відділу кадрів перевести до 01.01.2025 медичних працівників, які займають посади «фельдшерів з медицини невідкладних станів» та «сестер медичних» екстреної (швидкої) медичної допомоги на посаду «парамедик» після проходження навчання за програмою спеціалізації «Екстрення медицина» та успішного складання іспиту за результатами проведеного навчання з відпрацюванням практичних навичок за трьома визначеними програмами («Менеджмент дорослого пацієнта у критичному стані та розширені реанімаційні заходи на станах надання екстреної медичної допомоги», «Менеджмент дитини у критичному стані та розширені реанімаційні заходи на станах надання екстреної медичної допомоги», «Менеджмент травмованих різних вікових груп на станах надання екстреної медичної допомоги. Особливості надання допомоги при масових випадках») та отримання відповідного сертифікату, виданого уповноваженим органом державної оцінки компетентностей (а.с. 32-33).
У матеріалах справи міститься сертифікат, виданий 16.01.2024, який засвідчує, що ОСОБА_5 успішно завершила онлайн курс «Менеджмент критичного дорослого пацієнта та розширені реанімаційні заходи у дорослих» (а.с.37).
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що перше незаконне звільнення ОСОБА_1 з посад відбулося 05.11.2024, тобто до 01.01.2025 (кінцевої дати переведення визначеної наказом № 580-к від 24.10.2024), а поновлення позивачки на роботі мало бути здійснено на підставі рішення Хустського районного суду від 18.03.2025 у справі № 309/5300/24.
Відповідач, маючи обов'язок поновлення ОСОБА_1 на роботі саме на посадах, з яких її було незаконно звільнено, має забезпечити їй рівні умови щодо переведення позивачки, яка займала посади «фельдшера з медицини невідкладних станів» на посади «парамедика», забезпечити проходження навчання (чи з'ясувати його проходження) ОСОБА_1 , а також забезпечити можливість складання іспиту (чи з'ясувати його складання) за результатами проведеного навчання з відпрацюванням практичних навичок за визначеними наказом № 580-к від 24.10.2024 програмами та отримання відповідних сертифікатів.
Оцінюючи обставини справи у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про скасування наказів про звільнення ОСОБА_1 та поновлення її на роботі.
Разом із тим, місцевий суд, визначаючи дату, з якої слід поновити позивачку на роботі (02.04.2025) припустився помилки, оскільки згідно абз. 2 п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінсоцзахисту і Мін'юсту від 29.07.1993 № 58 днем звільнення вважається останній день роботи, а згідно спірних наказів позивачку звільнено з роботи саме 03.04.2025.
Попри те, що у наказі №180-К від 02.04.2025 «Про поновлення на роботу ОСОБА_1 » не зазначено про поновлення ОСОБА_1 на відповідних посадах, проте у наказах №181-к та № 184-к від 03.04.2025 звільнено ОСОБА_1 - внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, та фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги.
Відтак, ОСОБА_1 слід поновити на роботі з 04.04.2025, оскільки 02 та 03 квітня 2025 року вважаються робочими днями, відпрацьованими на відповідних посадах.
Наведене є підставою для зміни рішення в частині визначеної дати поновлення позивачки на роботі та, водночас, впливає на визначений місцевим судом розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому судом першої інстанції помилково обчислено строк вимушеного прогулу до 25.06.2025, без урахування тієї обставини, що рішення суду ухвалено 24.06.2025.
Судовою колегією встановлено, що строк вимушеного прогулу із 04.04.2025 по 24.06.2025 становив 58 робочих днів
У позовній заяві позивачка вказувала, що її середньоденна заробітна плата становила 729,63 грн. (а.с.7). Саме з такої суми судом першої інстанції було визначено середній заробіток за час вимушеного прогулу у даній справі. Такий розмір середньоденної заробітної плати сторонами не оспорюється.
Отже, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 04.04.2025 по 24.06.2025 становить 42318.54 грн. (729,63 * 58 = 42 318.54).
Також суд першої інстанції в резолютивній частині рішення не визначив, що середній заробіток підлягає стягненню з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Правові позиції щодо відшкодування спричиненої працівнику моральної шкоди викладена у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, яких притримується і Верховний Суд (зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 127/16375/19; від 17 листопада 2023 року у справі N 326/789/21; від 13.02.2025 у справі № 757/26467/22.
Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин .
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.
Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Беручи до уваги характер та обсяг страждань, яких позивач зазнала у зв'язку з повторним порушенням її трудових прав та необхідністю повторного звернення до суду за захистом своїх прав, з урахуванням принципів розумності та справедливості колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача із відповідача підлягає стягненню 20000 грн у відшкодування моральної шкоди. Позивачкою належними та допустимими доказами доведено протиправну поведінку відповідача внаслідок повторного її звільнення з роботи в той час, коли вона мала бути поновлена на цій роботі, що призвело до порушення її звичного способу життя та вимагає від позивачки додаткових зусиль для організації свого побуту, що належним чином має бути компенсовано.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша та друга статті 141 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 11264 грн., суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 та адвокатом Іляшкович Н.В. 04.04.2025 було укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат надає правничу допомогу та здійснює представництво прав та інтересів клієнта в усіх цивільних справах. У додатковій угоді до вказаного договору від 01.05.2025 деталізовано вартість наданих послуг, згідно актів приймання передачі наданих послуг за договором від 01.05.2025 та від 23.06.2025 вартість послуг адвоката складає 11 264,00 грн, які ОСОБА_1 сплатила адвокату Іляшкович Н.В. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №14 від 01.05.2025 та №15 від 23.06.2025. Адвокатом Іляшкович Н.В. надавалася відповідна правнича допомога, яка полягала у поданні запиту, написанні позовної заяви, участі у судових засіданнях. Зазначена сума витрат на правову допомогу не є надмірною та відповідає обсягу наданої правової допомоги. Підстав для її зменшення суд не вбачав, а клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач не подавав.
Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції та підстав для зміни судового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не вбачає.
Висновки апеляційного суду
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновків, що рішення суду в частині визначення дати поновлення позивача на роботі та суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідають обставинам справи, а рішення суду в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Оскаржуване судове рішення в цій частині вимог слід змінити - поновити ОСОБА_1 на попередніх посадах (фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції медичної допомоги та внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги с. Горінчево) з 04.04.2025; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (58 днів) у розмірі 42 318,54 гривень та зазначити, що середній заробіток підлягає стягненню з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів. У решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.3,4 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради - задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2025 року у частині визначених дати поновлення ОСОБА_1 на попередніх посадах та в частині визначеного розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу - змінити, виклавши абзаци 4, 5, 7 резолютивної частини рішення суду у наступній редакції:
«Поновити ОСОБА_1 на попередній посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції медичної допомоги з 04.04.2025».
«Поновити ОСОБА_1 на попередній посаді внутрішнього сумісника, фельдшера з медицини невідкладних станів Хустської станції екстреної медичної допомоги, пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги с. Горінчево з 04.04.2025».
«Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Закарпатської обласної ради (88015, м. Ужгород, вул.І.Коршинського, 20, ЄДРПОУ № 26528843) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.04.2025 по 24.06.2025 у розмірі 42 318,54 гривень з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів».
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.
Головуюча:
Судді: