Справа № 127/33059/25
Провадження № 33/801/94/2026
Категорія: 331
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гайду Г. В.
Доповідач: Ковальчук О. В.
20 січня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП,
17.12.2025 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 грн. Стягнено на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Не погодившись з такою постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Мишковська Т.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що жоден із доказів, які містяться в матеріалах справи, не доводить винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Крім протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту працівника поліції не надано жодного доказу на підтвердження вини ОСОБА_1 , в той час як зазначені документи суперечать один одному.
Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з огляду на таке.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Дійшовши висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 ухиляється від призову, мобілізації, військового обліку, за що передбачена відповідальність, то невиконання вимоги працівника поліції проїхати з ним до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення само по собі складає об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 185 КУпАП передбачена відповідальність у разі злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єкт правопорушення - суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, та суспільні відносини у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Отже, злісна непокора полягає у відмові від обов'язкового виконання законних розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, що виражається у зухвалій формі і свідчить про прояв явної неповаги до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова особи проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» відповідальність за ст. 185 КУпАП настає лише за дії, вчинені винним у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків. Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Тобто правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов'язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.
Основні права працівника поліції встановлено у розділах IV «Повноваження поліції», V «Поліцейські заходи» Закону України «Про національну поліцію». Так, поліція здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок вчинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 221329 від 16.10.2025 року зазначено, що 16.10.2025 року о 14:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у м. Вінниця на вул. Лебединського, 15а, вчиняв злісну непокору, а саме виконати законну вимогу працівника поліції покинути транспортний засіб, при виконанні поліцейських службових обов'язків. (а.с. 1).
У справі також міститься рапорт інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Андрія Солоднюка від 16.10.2025 року, в якому вказано, що 16.10.2025 оку о 14:00 год. під час несення служби спільно з капралом поліції ОСОБА_2 в складі наряду «Юнкер - 108» під час перевірки документів у м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 15а, водія автомобіля «Hyundai Ioniq», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме у громадянина ОСОБА_1 , було встановлено, що за базами ІПНП водій ОСОБА_1 підлягає доставленню до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу за ст. 210 КУпАП. Категорія «Ухиляння від призову, мобілізації, військового обліку» № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому для з'ясування всіх обставин події водієві було запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що останній відмовився в категоричній формі. На неодноразову вимогу поліцейського покинути авто та проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 не реагував, зачинившись у власному автомобілі. В подальшому на даного громадянина було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори поліцейських № 472317, № 470740 (а.с. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Варто зауважити, що згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Водночас, на переконання апеляційного суду, в даній справі не встановлено беззаперечних обставин, які б безумовно підтверджували те, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
У вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, а також у рапорті працівника поліції вказано, що ОСОБА_1 відмовився на вимогу працівника поліції покинути транспортний засіб. Дані обставини були зафіксовані на портативні відеореєстратори поліцейських № 472317, № 470740.
Натомість будь-які докази, які б підтверджували законність вимог працівників поліції, зокрема те, що за базами ІПНП водій ОСОБА_1 підлягає доставленню до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу за ст. 210 КУпАП, як вказано про це у рапорті поліцейського, а також будь-які відеозаписи до матеріалів справи працівниками поліції не долучені, при цьому суд першої інстанції не вжив жодних заходів, щоб їх витребувати, чим допустив неповне з'ясування обставин справи, адже дослідження таких доказів дало б змогу підтвердити або спростувати обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та від таких відомостей залежить кваліфікація діянь особи, яка притягається до відповідальності.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом винуватості особи у справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
В той час рапорт поліцейського також не є достатнім доказом щодо підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому правопорушення, оскільки рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з цим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці в сукупності з усіма наявними доказами.
Разом з тим, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, необґрунтовано обмежився лише наявними у справі протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 221329 від 16.10.2025 року та рапортом поліцейського від 16.10.2025 року.
Відповідно до вимог ст. 283 КпАП у постанові місцевого суду мають бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі даних протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків та інших осіб, пояснення яких можуть сприяти встановленню істини у справі, тощо.
У даній справі суд першої інстанції не вжив усіх заходів для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення даної справи, і не надав належної оцінки наявним у справі доказам, а тому оскаржувану постанову не можна вважати законною та обґрунтованою.
За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 2 ст. 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що постанову суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у цій справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення у його діях.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 247, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни задовольнити, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук