Справа № 742/5499/25
Провадження № 2/747/34/26
іменем України
20.01.2026 року селище Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» Котова С.М. звернулась до суду з даним позовом до відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 21.012022 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1029-4380, за яким позичальнику на умовах строковості, зворотності та платності був наданий кредит у розмірі 6 400,00 грн. на наступних умовах: строк кредитування - 300 днів, дата повернення кредиту - 17.11.2022. Також договором встановлена стандартна процентна ставка за користування кредитом - 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом; знижена процентна ставка - 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом, пільгова процентна ставка 0,01%.
Вказаний кредитний договір був укладений сторонами відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» у формі електронного правочину шляхом його підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало свої зобов?язання за договором шляхом перерахування відповідачу суми кредиту. Враховуючи невиконання відповідачем умов кредитного договору № 1029-4380 від 21.01.2022 щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, а також заміну у порядку укладення договору факторингу №УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року сторони кредитора у договорі № 1046-9256 від 09.02.2022 з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на ТОВ «Новий колектор», представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в сумі 6 400, 0 грн та заборгованість за відсотками в сумі 38 912, 0 грн, всього - 45 312, 0 грн; та понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 19 листопада 2025 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 15 грудня 2025 року. Ухвалою від 15 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про перерахування відповідачу кредитних коштів. Вказана інформація надійшла на адресу суду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просили суд розглянути справу без участі представника позивача. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'яввся, не повідомивши суд про причину неявки, про час і місце розгляду справи, повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили. Згідно ч.1 ст 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
21.01.2022 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1029-43806, який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом його підписання відповідачем за допомогою надісланого йому кредитодавцем одноразового ідентифікатора А575 (а.с.14-15). Згідно з пунктом 1.2 Договору кредитодавець зобов'язується відкрити позичальнику кредитну лінію шляхом надання грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Згідно з умовами укладеного сторонами Договору (пункти 2.1, 2.2, 2.4, 3.5, 3.6, 7.6, ) розмір кредитного ліміту становить 6 400,00 грн.; спосіб надання кредиту: перерахування грошової суми позичальнику протягом трьох днів з моменту укладення договору; розмір процентів за користування кредитом - 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом (стандартна ставка); знижена процентна ставка - 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом; заявлений строк користування кредитом складає 20 календарних днів з дня отримання кредиту, протягом якого позичальник може використати право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою; строк кредитування (строк, на який надається кредит) - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; перша сплата процентів має бути здійснена в останній календарний день заявленого строку та в подальшому кожен наступний 20 календарний день користування кредитом; сума процентів до оплати в останній календарний день заявленого строку у разі використання позичальником права користування за пільговою та/або зниженою процентною ставкою, складає 2560,00 грн., у разі користування позичальником кредитом у заявлений строк за стандартною процентною ставкою - 3840,00 грн. Судом встановлено, що 21.01.2022 відповідач по справі ОСОБА_1 також був ознайомлений з умовами кредитування шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора А575 паспорту споживчого кредиту (а.с. 15 зв-18). 21.01.2022 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на виконання умов кредитного договору № 1029-4380 було здійснено переказ грошових коштів в загальній сумі 6 400, 0 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 , що відповідає сумі кредиту, зазначеній в пункті 2.1 Договору та підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту (а.с.12). Факт надходження на рахунок ОСОБА_1 вказаної суми коштів підтверджується також і повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 25.12.2025 року та випискою по рахунку (а.с.57-58) 26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий колектор» було укладено договір факторингу №УКФ-261224-2, за яким первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим договором; загальний розмір заборгованості боржників, право вимоги до яких відступається згідно цього договору складається із загального розміру заборгованості боржників, право вимоги за якими передано первісним кредитором новому кредитору згідно Реєстрів боржників, які складаються сторонами за формою, що наведена у Додатку №1 до цього договору; право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання ними відповідного реєстру боржників у формі, наведеній в Додатку №1 до цього договору (пункти 2.1, 2.3, 3.1.3) (а.с.21-23). Як вбачається із витягу з Реєстру боржників №1, підписаного 26 грудня 2024 року сторонами договору факторингу №УКФ-261224-2, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступило ТОВ «Новий колектор» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 1029-4380 на загальну суму заборгованості 45 312, 00 грн, з яких - 6 400, 0 грн- заборгованість по тілу кредиту, 38 912, 00 грн - заборгованість за відсотками. (а.с.29-30) Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1029-4380 на загальну суму 45 312, 00 грн, з яких - 6 400, 0 грн- заборгованість по тілу кредиту, 38 912, 00 грн - заборгованість за відсотками. Здійснення відповідачем оплати за наданим кредитом відсутнє. Суд вважає за необхідне зазначити, що відсотки розраховані за період строку дії кредитного договору - 300 днів, а саме до 16.11.2022 (а.с.31-37).
Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Оскільки договір про відкриття кредитної лінії, укладений відповідачем з первісним кредитором, підписаний електронним підписом позичальника, що свідчить про те, що позичальник ОСОБА_1 , підписуючи його, погодився з усіма умовами, то при вирішенні зазначеної справи судом застосовуються наступні норми права.
Відповідно до п.5 ч.1 ст 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Згідно ч. 2 ст 6 Закону України «про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Згідно ч. 4, 6 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язанні з нею. Частиною 8 ст 11 цього Закону встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, із вказаного вбачається, що кредитний договір були укладений в електронній формі. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Отримання відповідачем кредитних коштів в загальному розмірі 6 400 грн встановлено в ході розгляду справи. Тобто в ході розгляду справи судом встановлено, що первісним кредитором зобов'язання за укладеними договорами виконано в повному обсязі, але відповідач порушив умови договорів, на які він сам погодився і свої зобов'язання за договорами належним чином не виконує. Крім положень спеціальних Законів стосовно укладення договорів в електронній формі, які законодавчо прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі, при вирішенні зазначеної справи судом застосовуються загальні норми ЦК України, що стосуються укладання правочинів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Враховуючи що відповідач ОСОБА_1 , укладаючи з первісним кредитором кредитні договори, право вимоги за якими перейшло до позивача згідно договору факторингу, усвідомлював їх умови, повністю з ними погодився, про що свідчить його електронний підпис, не оспорював їх умови з моменту укладення, зазначені договори не визнавались недійсними в судовому порядку, і тому суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови укладеного позивачем основного та додаткового кредитних договорів, своєчасно не повернув кошти та не сплатив проценти, за що наступає цивільно-правова відповідальність.
За укладеним договором факторингу №УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року позивачем набуто статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру боржників.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі №382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права». До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору. Заміна особи в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва. У зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора. Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа №758/2555/21. Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов'язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Матеріали справи свідчать, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання між первісним кредитором та ОСОБА_1 договору про відкриття кредитної лінії № 1029-4380 у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору про надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім зобов'язань з повернення кредитних коштів разом із нарахованими процентами за користування кредитними коштами, а також перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно із ст. 12, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач ТОВ «Новий колектор» звернувся до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. з урахуванням пониження ставки судового збору на коефіцієнт 0,8. З огляду на викладене, враховуючи, що в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі - платіжною інструкцією від 09.10.2025 (а.с.1)
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. на користь позивача ТОВ «Новий колектор», то суд зазначає наступне.
Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Саме такого висновку дійшла Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.
Судом установлено, що 02 липня 2024 року між АО «ЛЕКС ВЕРІТАС» та ТОВ «Новий колектор» було укладено договір № 07/24-НК про надання правничої допомоги (а.с. 20). 14 серпня 2024 року між АО «ЛЕКС ВЕРІТАС» та ТОВ «Новий колектор» було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 (а.с.24). 03 квітня 2025 року між АО «ЛЕКС ВЕРІТАС» та ТОВ «Новий колектор» було укладено додаткову угоду № 17до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 (а.с.25). 16 квітня 2025 року між АО «ЛЕКС ВЕРІТАС» та ТОВ «Новий колектор» було укладено додаткову угоду № 19до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 (а.с.26). Відповідно до звіту про виконану роботу від 03.10.2025 відповідно до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 АО «ЛЕКС ВЕРІТАС» надало ТОВ «Новий колектор» правову допомогу зверненню до суду з приводу стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.27). На підтвердження здійснення оплати за надану правничу допомогу надано платіжну інструкцію від 05.09.2025 на суму 6000,00 грн (а.с. 28).
При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На думку суду, понесені ТОВ «Новий колектор» витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). При цьому, вищевказаний позов по суті є нескладним, однотипним та таким, що не потребує значних затрат часу на його складання. Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОРР» до ОСОБА_1 ро стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № 1029-4380 в сумі 45 312 (сорок п'ять тисяч триста дванадцять) грн 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Учасники справи :
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», адреса місцезнаходження: вул. Алмазова Генерала, буд.№13, офіс 601 м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 43170298.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Суддя Л.В.Тіщенко