19 січня 2026 року
м. Київ
справа № 754/17154/25
провадження № 51-134ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2026 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 рокузалишено без задоволення скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 від 06 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про визнання потерпілою у кримінальному провадженні № 12017100030009516 від 19 липня 2017 року.
Київський апеляційний суд ухвалою від 05 листопада 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року, оскільки її було подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді, оскільки вважає, що рішення було постановлено без дотримання положень Конституції України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, постановлені судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано положеннями Глави 26 КПК.
Частиною 1 та 2 ст. 309 КПК визначено перелік ухвал слідчих суддів, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатом розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Однак, вказана норма застосовується з урахуванням того, що її положення стосовно заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(II)/2020 від 17 червня 2020 року.
З урахуванням викладеного, в аспекті положень статей 307, 309 КПК указана вище ухвала слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню.
За правилами ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, дотримуючись вимог ст. 307, 309, ч. 4 ст. 399 КПК, і відмовивши у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняв законне, обґрунтоване, вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, у касаційній скарзі не наведено.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2026 року про відмову у відкритті провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3