19 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 750/7983/23
провадження № 51 - 113 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2025 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2025 року ОСОБА_5 засуджено за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2025 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 задоволено частково. Вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання. Ухвалено вважати ОСОБА_5 засудженим за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
Проте, касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ст. 429 ч. 1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того,
у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судом при його винесенні, навести конкретні докази і аргументи
в обґрунтування кожної позиції.
Так, прокурор у своїй касаційній скарзі, хоч і зазначає про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, проте в порушення вимог ст. 427 ч. 2 п. 4 КПК України не наводить доводи на обґрунтування цього відповідно до положень ст. 438 ч. 1, статей 412 - 414 КПК України, з урахуванням прийнятого апеляційним судом рішення та встановлених судами обставин у цьому кримінальному провадженні.
Також у поданій скарзі прокурор не зазначає в чому полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом, які доводи апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання
про відкриття касаційного провадження.
Керуючись ст. 429 ч. 1 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 без руху.
Встановити прокурору ОСОБА_4 п'ятиденний строк
для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3