19 січня 2026 року
м. Київ
справа № 128/80/20
провадження № 51-128ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на вказане вище судове рішення. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
Відповідно до приписів ст. 427 КПК у касаційній скарзі, крім іншого, необхідно зазначити найменування суду касаційної інстанції, вказати які судові рішення оскаржує особа, навести обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Натомість касаційна скарга засудженого адресована Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який припинив свою процесуальну діяльність 15 грудня 2017 року.
Крім того, ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому, особі, яка подає касаційну скаргу, необхідно керуватися положеннями ст. 433 КПК, за якими суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі засуджений заперечує свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів, заперечує фактичні обставини, встановлені судом, наполягає на тому, що кримінальне провадження проти нього сфабриковане, при цьому не наводить обґрунтування незаконності оскарженого ним судового рішення в контексті приписів статей 412-414 КПК, обмежуючись лише загальним твердженням про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та несправедливість ухваленого щодо нього вироку, не зазначає конкретних норм права, які, на його думку, було порушено судом.
Оскаржуючи ухвалу апеляційного суду, ОСОБА_4 не зазначає, яких порушень приписів кримінального процесуального закону було допущено судом апеляційної інстанції при апеляційному перегляді вироку місцевого суду, враховуючи межі та порядок, передбачені статями 404, 405 КПК, щодо його здійснення. Також ОСОБА_4 не конкретизує, які саме доводи сторони захисту залишились без уваги чи отримали неналежну оцінку в оскарженому вироку апеляційного суду, які норми кримінального процесуального закону застосовані судом неправильно у цій частині.
Формальні твердження про незгоду з висновками апеляційного суду та про безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції доводів сторони захисту, без конкретного обґрунтування того, яких положень процесуального закону цим судом не дотримано при наданні відповіді на такі доводи, не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, який переглядає судові рішення у межах касаційної скарги та вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд стороною, що вбачається із приписів ч. 2 ст. 433 та ч. 3 ст. 26 КПК.
З огляду на те, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, викладене вище перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
До того ж згідно з ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, проте засуджений не долучив копії ухвали Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги та відповідних додатків до неї.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3