Ухвала від 20.01.2026 по справі 705/2159/19

УХВАЛА

20 січня 2026 року

м. Київ

справа № 705/2159/19

провадження № 61-15961ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду Карпенко Світлани Олексіївни від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Центр - Монтаж - Енерго» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» (далі - ПП «Центр-Монтаж-Енерго») про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 03 липня 2019 року № 25

ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту)

з юрисконсультом ОСОБА_1 , на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго».

Стягнено з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року до

17 березня 2025 року в розмірі 346 882,80 грн, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Апеляційну скаргу ПП «Центр-Монтаж-Енерго» залишено без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня

2025 року в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь

ОСОБА_1 та в частині розподілу судових витрат змінено.

Стягнено з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 693 751,08 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.

У іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

17 грудня 2025 року ПП «Центр - Монтаж - Енерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 листопада 2025 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М., суддів, які входять до складу колегії : Карпенко С. О., Ситнік О. М.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Заявнику запропоновано надати оформлений належним чином ордер, із зазначенням назви суду касаційної інстанції до якого подається вказана касаційна скарга.

31 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із заявою про відвід судді Верховного Суду Карпенко С. О. (вказану заяву передано судді-доповідачеві 08 січня 2026 року).

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2026 року заявлений представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відвід судді Верховного Суду

Карпенко С. О. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до

ПП «Центр - Монтаж - Енерго» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнано необґрунтованим та передано судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

На виконання вимог частини третьої статті 40 ЦПК України, 19 січня

2026 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду Карпенко С. О. в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, передано судді Верховного Суду Коротуну В. М.

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді (пункти 3 та 5 частини першої статті 36 ЦПК України).

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

У статті 37 ЦПК України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

Згідно з частинами другою, третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з частиною одинадцятою статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду

Карпенко С. О. від участі в розгляді справи, оскільки не знайшли підтвердження доводи заявника про те, що існують обставини, які достовірно б вказували на упередженість та необ'єктивність судді Верховного Суду.

Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Верховного Суду Карпенко Світлани Олексіївни відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Коротун