15 січня 2026 року
м. Київ
справа № 442/5036/24
провадження № 61-7255св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2024 року в складі судді Нагірної О. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року в складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
Короткий зміст вимог
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просив встановити факт самостійного виховання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування своїх вимог зазначав, щовін проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, за час якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дитина проживає разом з ним, перебуває на його вихованні та утриманні. Мати дитини виїхала за кордон.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року, заяву залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки існує спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини.
Питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2024 року і постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що він з 19 лютого 2024 року він самостійно виховує дитину. Спору між ним та матір'ю дитини немає.
Можливість встановлення факту самостійного проживання дитини прямо передбачена чинним законодавством, а саме пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які самостійно виховують та утримують дитину за рішенням суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
07 липня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої вказаної статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту самостійного виховання ним дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей визначені СК України.
У статті 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма права дає підстави для висновку про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки.
Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Верховний Суд уже неодноразово зазначав про те, що факт одноосібного виховання дитини не підлягає встановленню в судовому порядку за правилами окремого провадження.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 зроблено висновок про те, що з урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, питання щодо одноосібного виховання дитини одним із батьків не може з'ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини в позовному провадженні.
Таким чином, установивши, що ця справа пов'язана з вирішенням спору про право, зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов'язків, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з урахуванням інтересів дитини, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно залишив заяву ОСОБА_1 без розгляду.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішенні відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко