Справа №766/8689/23
н/п 1-кп/766/1462/26
19.01.2026 року м.Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
провівши у режимі відеоконференції відкрите судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 14.09.2023 за №22023230000000429 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28 ч.5 ст.111-1 КК України,-
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, виходячи з тяжкості злочину, у вчиненні якого вона обвинувачується та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні їй запобіжного заходу, наявність яких продовжує існувати.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 заперечила проти задоволення клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку тримання під вартою, посилаючись на відсутність заявлених прокурором ризиків, наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків, у разі продовження строку тримання під вартою просила визначити розмір застави.
Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на відсутність заявлених прокурором ризиків, у разі продовження тримання під вартою просила визначити розмір застави.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, про які зазначено у ст.178 КПК України.
Так, за змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 , до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачується, у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, за вчинення якого згідно санкції ч.5 ст.111-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такого, раніше не судима, має малолітніх дітей.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй злочину, може вдатися до відповідних дій.
В контексті даного питання суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу обвинуваченого, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
На думку суду вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченої, яка може мати зв'язки з військовими рф та представниками незаконно створених органів на тимчасово окупованій території, свідчить про існування вищевказаного ризику.
Таким чином подальше існування наведеного ризику виправдовує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому з метою запобігти спробам обвинуваченої ОСОБА_5 переховуватися від суду, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, беручи до уваги , що наведеному ризику неможливо запобігти шляхом зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ще на 60 днів, оскільки судове провадження неможливо завершити до його спливу.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час вирішення питання про необхідність продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.
Об'єктивних даних, які б свідчили що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, судом на даному етапі не встановлено.
А тому, виходячи з наведеного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176-178, 199, 369, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 19.03.2026 року (включно).
Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою в той же строк, але з моменту вручення їй копії ухвали суду.
СуддяОСОБА_1