18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
16 січня 2026 року м.Черкаси Справа № 925/698/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави у особі Черкаської міської ради, м.Черкаси, вул.Б.Вишневецького,36
до Приватного підприємства "Фундамент-2006", м.Черкаси, вул.Хрещатик,212
про стягнення 190722,71 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста,
за участю повноважних представників сторін:
прокурор: Мохонько А.В. - прокурор відділу - за посадою;
від позивача: Прокопчук А.П. - за довіреністю;
від відповідача: Стойко А.Ю. - адвокат - за ордером.
Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до Приватного підприємства "Фундамент-2006" з вимогами про стягнення 190722,71 грн, зокрема: 113364,00 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 64199,26 грн інфляційних втрат та 12159,45 грн - 3% річних, а також про відшкодування судових витрат.
Відповідач визнав позовні вимоги повністю та подав письмові пропозиції позивачеві на укладення мирової угоди. Мирова угода між сторонами не була підписана.
Відповідачем у справу подано заяву про визнання позовних вимог та розстрочення стягнення рівними частинами на 5 місяців, оскільки позивач ухилився від розгляду поданих пропозицій та укладення з відповідачем мирової угоди - вх.суду №532/26 від 13.01.2026.
В розгляді справи оголошувалась перерва з 14.01.2026 до 16.01.2026 для опрацювання прокурором поданої відповідачем заяви.
В судовому засіданні 16.01.2026 прокурор проти клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду заперечив з мотивів тривалості допущеного відповідачем прострочення та необхідності реального виконання рішення суду. Подано письмову заяву - вх.суду №739/26 від 16.01.2026.
Представник позивача підтримав заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду для реального та повного його виконання.
За результатами судового розгляду 16.01.2026 судом проголошена та приєднана до справи вступна та резолютивна частина судового рішення.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Приватне підприємство "Фундамент-2006" у період з 10.06.2017 по 25.02.2021 здійснило будівництво об'єкта житлово-торгівельно-офісного призначення та мийно-прального комплексу за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 212.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 код об'єкта: 1230.1 - "Торгові центри, універмаги, магазини".
11.11.2021 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради зареєстровано сертифікат ЧК122211029653 про признання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та засвідчено відповідність вказаного об'єкта проектній документації та підтверджено готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до зазначеного Сертифікату кошторисна вартість будівництва об'єкта - 2834100 грн.
З відомостей відкритого "Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва" пайова участь відповідачем (ПП "Фундамент-2006") до місцевого бюджету не сплачувалась. Підстава - п.13 розділу І ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-ІХ.
Позивач (Черкаська міська рада) підтвердив, що відповідач (ПП "Фундамент-2006") як замовник будівництва об'єкта за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 212 - не звертався до міської ради та виконкому ради з заявою щодо розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури, відповідний договір не укладався та розрахунок пайової участі відповідача - не проводився.
Безпідставне утримання відповідачем грошових коштів пайової участі, які мали бути перераховані в місцевий бюджет, - стало причиною звернення прокурора та позивача в Господарський суд Черкаської області з позовом за захистом порушеного права та примусового стягнення розміру пайової участі в місцевий бюджет з відповідача.
Прокурор та позивач вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
Відповідач позов визнав повністю та просив розстрочити виконання рішення суду на п'ять місяців з оплатою рівними частинами заборгованості.
Інших доказів не подано.
Оцінюючи пояснення учасників та докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).
Щодо статусу прокурора в господарському процесі.
Згідно із вимогами ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.4, ч.5 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Обираючи форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст.89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов'язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Системне тлумачення норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює (доповнює) в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19).
Виходячи зі змісту наведених норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Таким чином, у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтовував здійснення ним представництва інтересів держави невжиттям Черкаською міською радою заходів щодо примусу у виконанні відповідачем обов'язку внесення коштів на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста протягом тривалого часу з моменту ведення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта відповідача.
Сторони на момент виникнення спірного зобов'язання з розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста (2017-2025 роки) є суб'єктами господарювання на ринку капітального житлового будівництва та супутніх послуг, самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Суд також враховує, що позивач є органом місцевого самоврядування, діяльність якого регламентована приписами Конституції України та ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні". Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України орган влади може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше.
Прокурор правомірно звернувся в Господарський суд Черкаської області за суб'єктним складом та наявністю господарських відносин та невиконаних зобов'язань між сторонами.
Позов заявлено про стягнення з відповідача 113364 грн основної заборгованості у виді безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. На суму заборгованості прокурором та позивачем нараховано 65199,26 грн інфляційних втрат та 12159,45 грн - 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 12.11.2021 по 09.06.2025.
Законодавець визначив, що всі взаємовідносини між суб'єктами господарювання мають ґрунтуватись на підставі письмового дво- або багатостороннього договору.
Відповідно до положень ст.ст.6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Однак між сторонами відсутній письмовий договір про пайову участь у розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста при забудові відповідачем об'єкта в межах м. Черкаси. Ці зобов'язання з внесення плати виникають з вимог Закону, тобто сторони перебувають в абсолютних правовідносинах за законом.
Правовідносини між сторонами охоплюються приписами Господарського та Цивільного кодексів України, ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI (зі змінами), "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019.
Відповідно до вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудовник земельної ділянки зобов'язаний взяти участь у розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, укласти відповідний договір та визначити розмір пайової участі.
За вимогами спеціального закону договір про пайову участь у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Законом №132-ІХ статтю 40 Закону №3038-VI виключено з 01.01.2020. Тобто з 01.01.2020 для забудовника обов'язок укладати договір пайової участі в розвитку інфраструктури міста - перестав існувати.
Однак згідно Перехідних положень Закону №3038-VI для забудовника до 2020 року обов'язок сплати грошового внеску на розвиток пайової участі міста продовжується до його виконання.
За змістом зазначених норм відсутність між органом місцевого самоврядування та забудовником письмового договору про пайову участь у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту - не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми і таке зобов'язання має бути виконано до введення новозбудованого об'єкта в експлуатацію, а спір щодо сплати сум платежів (заборгованості) може виникнути лише відносно суми платежу.
Суд при прийнятті рішення враховує та розділяє праві висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 08.10.2019 у справі №911/594/18, від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі №904/2258/20.
Розмір пайової участі визначений законом, якщо інше не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування:
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будівель та споруд - 2 відсотки показника опосередкованої вартості спорудження житла.
Пайова участь не сплачується у разі будівництва об'єктів будь-якого призначення на державне замовлення, на замовлення органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фону соціального призначення та доступного житла; індивідуальних садибних житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 м2, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках тощо.
Замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів з початку будівництва звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з заявою про визнання розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Кошти, отримані як пайова участь, можуть бути використані виключно для створення і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту
Інформація щодо сплати пайової участі зазначається забудовником у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Відповідач до 01.01.2020 договір про сплату пайової участі з Черкаською міською радою не уклав, розпочавши будівництво 10.06.2017 та станом на 01.01.2020 не ввівши його в експлуатацію, тому у відповідача виник обов'язок щодо перерахування грошових коштів на розвиток інфраструктури міста - до прийняття об'єкту в експлуатацію 11.11.2021 - на підставі абз.2 п.2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ХІ.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВС від 13.12.2022 у справі №910/21307/21 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23.
Натомість відповідач у сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 11.11.2021 №ЧК122211029653 вказав, що забудовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п. 13 розділу І ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019.
В зв'язку з цим прокурор та позивач правомірно вважають протиправним невиконання відповідачем обов'язку з внесення на корись міської ради плати у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та утримання у себе цих грошових коштів без достатніх правових підстав з посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України.
У постанові від 23.05.2024 у справі №915/149/23 Верховний Суд зробив правовий висновок, що прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається зобов'язання забудовника порушеним.
У відповідності до приписів та вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правових підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події (ч.2 ст. 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів вважаються кондиційними, в який вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
ч.1, 2 ст.509. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
ст.525. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
ст.526. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
ст.530. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
ст.599. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;
ст.610. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
ст.611. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;
Згідно із Господарським кодексом України:
ст.193. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Прокурором виконано розрахунок розміру пайової участі відповідача у розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту - 113364 грн за ставкою 4% вартості будівництва. Спору в цій частині немає. Відповідач визнав вимогу повністю.
Вимога про стягнення на користь позивача 113364 грн пайової участі підлягає до задоволення.
Щодо стягнення обтяжень грошового боргу. На суму заборгованості прокурором та позивачем нараховано до стягнення 65199,26 грн інфляційних втрат та 12159,45 грн - 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 12.11.2021 по 09.06.2025 - посиланням на приписи ст. 625 ЦК України як відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.
Прокурор та представник позивача вимоги підтримали.
Представник відповідача вимоги визнав повністю.
Судом перевірено математичний розрахунок вимоги за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон". Розрахунок вимоги виконано вірно з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, встановленого індексу інфляції у відповідних періодах.
Вимога про стягнення 65199,26 грн інфляційних втрат та 12159,45 грн - 3% річних підлягає до задоволення.
Щодо розстрочення виконання рішення суду.
Відповідач при визнанні позову подав заяву про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами протягом 5 наступних місяців, мотивуючи це погіршенням становища відповідача на ринку планового багатоповерхового житлового будівництва, відсутністю робочих кадрів у зв'язку з мобілізацією в державі, різким зниженням купівельної спроможності населення, обмеженнями на ринку постачання енергоносіїв у зв'язку з масованими атаками росії по електрогенеруючих станціях тощо:
- до 12 лютого 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 березня 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 квітня 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 травня 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 червня 2026 року - 38144,55 грн.
Представник відповідача вимоги заяви підтримав та вказує на бажання виконати рішення суду, не погіршуючи становище позивача, адже накладення арештів на активи боржника може зупинити виробничу діяльність відповідача в умовах воєнного стану не сприятиме швидкому та повному виконанню рішення суду.
Представник позивача заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду підтримав. Просить заяву задовольнити, оскільки це сприятиме реальному виконанню рішення суду та наповненню бюджету спеціальних соціальних програм міста, та матиме важіль впливу на боржника щодо належного перерахування коштів за рішенням суду.
Прокурор проти задоволення заяви заперечив з мотивів тривалості невиконання відповідачем обов'язку та спроби затягнути строки виконання рішення суду. Також відповідач не надав доказів погіршення свого фінансового становища чи реальної фінансової спроможності виконати рішення суду.
Підсумовуючи викладене з оцінкою поданих доказів в їх сукупності, суд переконаний, що у суду наявні правові підстави для повного задоволення позовних вимог з наданням розстрочення виконанні рішення суду, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на первинних належних доказах обов'язку відповідача внести плату на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста, визнанні позову відповідачем, спробах відповідача врегулювати спір в позасудовому порядку та добровільно самостійно виконати рішення суду шляхом системного перерахування коштів в місцевий бюджет.
Судом не отримано доказів спроби відповідача затягнути строки виконання рішення суду, тому суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами:
- до 12 лютого 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 березня 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 квітня 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 травня 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 червня 2026 року - 38144,55 грн, а заперечення прокурора проти розстрочення слід залишити без задоволення.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Обґрунтування належності способу захисту у спірних правовідносинах
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Суд при прийнятті рішення також враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.
Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
За вказаних обставин суд вважає, що прокурором та позивачем належно доведено порушення права на отримання від відповідача коштів в розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста, тому позов належить задовольнити повністю.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі визнання відповідачем позовних вимог покладаються на відповідача в розмірі 50% сплаченої суми (1211,20 грн.). Решта 50% суми судового збору підлягає поверненню прокурору з Державного бюджету України за його заявою (1211,20 грн). Оригінал платіжної інструкції №1180 від 12.06.2025 залишити в справі.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимог задовольнити повністю.
1.1. Стягнути з Приватного підприємства "Фундамент-2006", м.Черкаси, вул.Хрещатик,212, код ЄДРПОУ 34726291 на користь міського бюджету м.Черкаси через Черкаську міську раду, м.Черкаси, вул.Б.Вишневецького,36, код ЄДРПОУ 25212542
113364 грн безпідставно утриманих грошових коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, 65199,26 грн інфляційних втрат, 12159,45 грн - 3 % річних (всього 190722,71 грн).
Розстрочити виконання рішення суду на п'ять місяців рівними частинами зі сплатою:
- до 12 лютого 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 березня 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 квітня 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 травня 2026 року - 38144,55 грн;
- до 12 червня 2026 року - 38144,55 грн.
1.2. Стягнути з Приватного підприємства "Фундамент-2006", м.Черкаси, вул.Хрещатик,212, код ЄДРПОУ 34726291) на користь Черкаської обласної прокуратури (м.Черкаси, бульв.Шевченка, 286, ідентифікаційний код 02911119, рахунок: UA138201720343160001000003751; банк отримувача: Держказначейська служба України, м.Київ) 1211,00 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 19.01.2026.
Суддя Г.М.Скиба