Справа № 583/5039/25
2/583/137/26
20 січня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого Плотникова Н.Б.
при секретарі Логвиненко Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
27.10.2025 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 р. в розмірі 28490,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 22.03.2025 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено кредитний договір № 21.03.2025-100000090, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 11000 грн. строком на 168 днів до 05.09.2025 р. Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 28490,00 грн., яку просить стягнути з відповідача.
05.12.2025 р. від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Довженко В.І. надійшов відзивна позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову ТОВ «Споивчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої заперечення мотивує тим, що відповідач не укладав кредитних договорів з ТОВ «Споживчий центр» і не отримував кошти від цього товариства, ніколи не мав і не має заборгованості перед ним. Надані позивачем копії паспорту споживчого кредитування, пропозиції укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявки кредитного договору №21.03.2025-100000090 (кредитної лінії), відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №21.03.2025-100000090 (кредитної лінії), додатка до кредитного договору №21.03.2025-100000090 (кредитної лінії) від 22.03.2025 р. не містять підписів ОСОБА_1 , не визнаються останнім. Доводи позивача . щодо підписання відповідачем вищезазначених документів одноразовим ідентифікатором (електронним підписом), укладення таким чином кредитного договору не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними, допустимими, достатніми, достовірними доказами. ОСОБА_1 ніколи не заходив на веб-сайт позивача, не проходив реєстрації на ньому, не отримував логінів, паролів, не здійснював вхід на такий сайт, не проходив ідентифікацію через системи BankID НБУ, а також будь-які інші системи, не отримував ніяких пропозицій щодо укладення договорів, а відповідно не приймав їх і не міг прийняти, не отримував і не міг отримати жодних ідентифікаторів повідомлень, ніяких смс, бо не мав і не має мобільного телефону та електронної пошти, а номери телефонів, електронна пошта вказані у документах наданих позивачем не належать відповідачу, він ніколи не мав і не має таких номерів та електронної пошти і не користувався ними. Жодних належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів на підтвердження припущень позивача щодо підписання кредитного договору (оферти) № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 р. відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора матеріали справи не містять. Наданий позивачем додаток до позовної заяви № 6 ОСОБА_2 » не є первинним документом, що названий «Картка субконто», а тому не може бути належним підтвердженням доводів ТОВ «Споживчий центр» щодо надання кредиту ОСОБА_1 . Крім того, вказаний документ не містить прізвища, власного ім'я та по батькові фізичної особи, який/яка склав/склала документ, посад такої особи, її особистого підпису або інших даних, що давали б змогу ідентифікувати таку особу. Зазначений в цьому документів номер картки ( НОМЕР_1 ) відповідача ніколи не був номером відповідача, він не мав і не має такої картки та не відкривав рахунку для такої картки. Доданий до позовної заяви лист 15.10.2025 р. ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від (вих. №52-1510) також не є первинним бухгалтерським документом, а тому не може підтверджувати аргументи позивача. Більше того, вказаний документ не містить відомостей про особу отримувача грошового переказу. Надана позивачем довідка-розрахунок є документом, що створений самим позивачем , а тому інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом обставин, на які наполягає позивач, зокрема щодо наявності заборгованості у відповідача. З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не надано належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів на підтвердження обставини, на які він посилався, а саме щодо укладення кредитного договору (оферти) № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 р. та надання кредиту відповідачу, слід прийти до висновку про недоведеність позивачем цих обставин. Надана позивачем копія довідки-розрахунку не містить самого розрахунку зазначених в ній сум, порядку їх нарахування, а тому не може бути належним підтвердженням зазначених у такій довідці обставин. Також зазначає, що відповідач наразі є військовослужбовцем, його було мобілізовано 11.09.2025 р. Він брав і бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду , які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Як було зазначено вище, відповідач не укладав кредитних договорів з ТОВ «Споживчий центр» і не отримував кошти від цього товариства, ніколи не мав і не має заборгованості перед ним. Однак, якби ОСОБА_1 уклав кредитний договір з позивачем та отримав кошти, то на нього б поширювались положення вищезазначених норм матеріального права.
15.12.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити та зазначає, що сторонами було укладено Кредитний договір №21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Відповідач не заперечує, що вказаний ним у кредитному договорі засіб зв'язку, (номер телефону) належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - iPay. У зв'язку з наведеним, довідка ТОВ «УПР» про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Сторона позивача наголошує, що відповідач не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив при оформленні договору, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов'язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 21.03.2025-100000090 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак, наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру. У п. 8 Заявки кредитного договору №21.03.2025-100000090 (кредитної лінії) зазначено: «Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 5% від суми Кредиту та дорівнює 550 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів». Відтак, комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Отже, комісія за обслуговування пов'язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: 1) організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, 2) забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, 3) забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, 4) забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, 5) консультаційні послуги, 6) інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. З копії військового квитка, наданого представником відповідача, можна встановити, що відповідач був прийнятий на військову службу 11.09.2025 р. Відповідач не подав докази проходження ним військової служби на час дії строку кредитного договору. Тому, відповідач, як особа, яка не проходила військову службу під час дії кредитного договору, права на відповідну пільгу не має.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, в письмовій заяві від 05.12.2025 р. представник відповідача просить розглядати справу за відсутності відповідача та його представника.
В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Встановлено, що 22 березня 2025 року ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора підписав Заявку кредитного договору № 21.03.2025-10000090, пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 21.03.2025-100000090, додаток до кредитного договору № 21.03.2025-100000090. Підписавши вказані складові ОСОБА_1 22 березня 2025 року уклав з ТОВ «Споживчий центр» споживчий кредитний договір № 21.03.2025-100000090 в електронній формі, за умовами якого позичальнику перераховано на банківську картку 11000 грн. кредитних коштів зі строком користування 168 днів та кінцевим днем повернення кредиту 05.09.2025 року. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 5 % від суми кредиту та дорівнює 550,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 550 грн., у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати оплати чергового платежу, консультаційні послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (а.с. 29-37).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.
Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що кредитний договір № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора Е455.
Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
22.03.2025 р. ТОВ «Споживчий центр» виконано свої зобов'язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_1 , номер якої зазначено у заявці кредитного договору, кредитні кошти в сумі 11000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 52-1510 від 15.10.2025 р. (а.с. 14).
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.
Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 11000,00 грн.
Доводи представника відповідача про те, що кредитний договір відповідач не укладав та не підписував суд вважає непереконливими, так як вони спростовуються наданим позивачем паспортом споживчого кредиту, пропозицією про укладення договору (оферта), заявкою кредитного договору, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які були підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора А455, що відправлений на номер телефону НОМЕР_2 . Крім того, позивачем було проведено ідентифікацію користувача ОСОБА_1 за допомогою центрального вузла Системи BankID Національного банку України (а.с. 43 зворот)
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 р. заборгованість ОСОБА_1 складає: 11000,00 грн. - основний борг, 11550,00 грн. - проценти, 1100,00 грн. - комісія за обслуговування; 4840,00 грн. - неустойка, разом - 28490,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 22.03.2025 р. по 05.05.2025 р. (а.с. 15).
Щодо нарахованої позивачем неустойки в розмірі 4840,00 грн. за прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Таким чином, нарахована позивачем неустойка в розмірі 4840,00 грн. стягненню не підлягає.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Договір, укладений з відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 як військовослужбовець звільнений від сплати відсотків за користування кредитом відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки на моменту укладення договору та в період нарахування відсотків за договором (з 22.03.2025 р. по 05.09.2025 р.) відповідач не мав права на пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як отримав статус військовослужбовця 11.09.2025 р., що підтверджується копією військового квитка ОСОБА_1 та довідкою військової частини НОМЕР_3 від 04.12.2025 р.
Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 21.03.2024-100000900 від 22.03.2025 р. в сумі 23650,00 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом - 11000 грн., проценти - 11550,00 грн., комісія за обслуговування - 1100,00 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 2010,92 грн. (2422,40 грн. х 83 %).
На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_5 ) заборгованість за кредитним договором № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 р. в сумі 23650,00 грн. та 2010,92 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 25660,92 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят грн.. 92 коп.).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Б. Плотникова