8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3138/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради
до Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Промімпекс"
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Жилко С.Е., самопредставництво;
відповідача - Гришко М.М., самопредставництво
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промімпекс" про стягнення з відповідача на свою користь безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 5 359 413,25 грн за використання земельної ділянки по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 загальною площею 2,7772 га за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Також просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 80 391,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, з дня припинення дії Договору оренди землі від 07.02.2012, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Харкові в Державному реєстрі земель від 13.02.2012 за №631010007000386, щодо вищевказаної земельної ділянки та по теперішній час, використовує її без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2025 позов залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду докази сплати судового збору у сумі 80 391,20 грн.
15.09.2025, на виконання вимог ухвали суду, позивач усунув недоліки, які слугували підставою для залишення позовної заяви без руху шляхом подання клопотання про долучення доказів (вх.№ 21090).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.09.2025 позовну заяву Харківської міської ради прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №922/3138/25 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
06.10.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 23040), в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на таке.
Відповідач зазначає, що спірні правовідносини, які склалися між сторонами, не є цивільно-правовими, а мають податкову природу, оскільки плата за землю відповідно до положень Податкового кодексу України є складовою податку на майно та справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. На думку відповідача, адміністрування та стягнення платежів за користування земельними ділянками комунальної власності віднесено до повноважень органів Державної податкової служби України, які є належним суб'єктом владних повноважень у сфері контролю за своєчасністю, повнотою та правильністю сплати таких платежів. У зв'язку з цим відповідач вважає, що Харківська міська рада не є належним позивачем у даному спорі, а вимоги про стягнення заборгованості за користування землею мають заявлятися контролюючим органом у порядку адміністративного судочинства. Водночас відповідач підтверджує, що договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами 07.02.2012 року, припинив свою дію 31.12.2013 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Після припинення дії договору, на думку відповідача, між сторонами відсутні договірні орендні правовідносини, а використання земельної ділянки здійснювалося у позадоговірному порядку. При цьому відповідач зазначає, що протягом 2020-2022 років ним здійснювалася сплата платежів за користування земельною ділянкою шляхом подання податкових декларацій з плати за землю та сплати задекларованих сум, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків та листом Головного управління ДПС у Харківській області. У зв'язку з цим відповідач вважає, що наявна заборгованість має статус податкового боргу, а не безпідставно збережених коштів у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України. Окремо відповідач звертає увагу суду на необґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення суми, зазначаючи, що позивачем застосовано ставку орендної плати у розмірі 4 % нормативної грошової оцінки, тоді як договором оренди землі, який діяв між сторонами, була передбачена ставка 3 %. На переконання відповідача, у разі відсутності чинного договору оренди застосування підвищеної ставки не є правомірним. Крім того, відповідач зазначає, що позивач при здійсненні розрахунку використав витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, сформований у 2024 році, для визначення розміру плати за користування земельною ділянкою за період 2020-2022 років, що, на думку відповідача, не підтверджує розмір нормативної грошової оцінки, чинний у спірний період, та свідчить про недоведеність заявлених позовних вимог.
16.10.2025 позивач до суду надав відповідь на відзив (вх.№ 24066), в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та вважає їх такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи спірних правовідносин. Позивач зазначає, що спірні правовідносини не є податковими, а виникли з факту позадоговірного користування земельною ділянкою комунальної власності без належно оформленого речового права. У зв'язку з цим позивач вказує, що заявлені вимоги ґрунтуються на положеннях статті 1212 Цивільного кодексу України як на кондикційних зобов'язаннях, спрямованих на компенсацію власникові земельної ділянки недоотриманої плати за її використання. На обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 є сформованою як об'єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер та вона внесена до Державного земельного кадастру. Позивач наголошує на застосуванні принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд, відповідно до якого використання об'єкта нерухомості є неможливим без використання земельної ділянки, на якій такий об'єкт розташований. З огляду на це, за твердженням позивача, саме відповідач є особою, яка фактично користувалася спірною земельною ділянкою у заявлений у позові період. Позивач зазначає, що відсутність чинного договору оренди земельної ділянки не звільняє фактичного користувача від обов'язку сплачувати кошти за користування нею. До моменту належного оформлення речового права на земельну ділянку кошти, які відповідач мав сплатити за її використання, але не сплатив у повному обсязі, є, на думку позивача, безпідставно збереженими. Заперечуючи доводи відповідача про податкову природу спірних правовідносин, позивач вказує, що відповідач не є власником земельної ділянки та не має права постійного користування, а відтак не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Єдиною можливою формою плати за користування земельною ділянкою комунальної власності для відповідача є орендна плата, а за відсутності договору оренди - компенсація недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України. Щодо розміру заявлених до стягнення сум позивач зазначає, що розрахунок здійснено на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної відповідно до затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, яка застосовується з 01.01.2020 року. Позивач вказує, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок у зазначений період не змінювалася, а змінювалися лише коефіцієнти індексації, які відповідно до вимог Податкового кодексу України застосовуються кумулятивно. Позивач також зазначає, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формується автоматично на момент звернення та, з огляду на чинне законодавство і сформовану судову практику, не вимагається отримання окремого витягу за кожен календарний рік спірного періоду. З урахуванням цього, на думку позивача, поданий до матеріалів справи витяг є належним та допустимим доказом для визначення розміру безпідставно збережених коштів. Крім того, позивач спростовує доводи відповідача щодо розміру фактично сплачених ним коштів, посилаючись на інформацію контролюючого органу, відповідно до якої у 2021 році відповідачем було сплачено лише частину задекларованих сум, що враховано позивачем при здійсненні розрахунку заявлених вимог.
20.10.2025 від відповідача надійшли письмові заперечення (вх.№ 24336), в яких він не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, та наполягає на їх необґрунтованості. Повторно наголошує, що правовідносини між сторонами, які виникли у зв'язку з користуванням земельною ділянкою, мають податкову, а не цивільно-правову природу. Відповідач зазначає, що плата за землю відповідно до положень Податкового кодексу України є загальнодержавним податком, адміністрування якого здійснюється органами Державної податкової служби України, які, на думку відповідача, є єдиним належним суб'єктом, уповноваженим на стягнення заборгованості з таких платежів. У зв'язку з цим відповідач вважає, що Харківська міська рада не є належним позивачем, а спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Заперечує проти розміру заявлених позовних вимог, зазначаючи, що позивачем при здійсненні розрахунку застосовано ставку орендної плати у розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки, тоді як договором оренди землі, який діяв між сторонами, була передбачена ставка 3 відсотки. На думку відповідача, за відсутності чинного договору оренди відсутні правові підстави для застосування підвищеної ставки орендної плати. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем при розрахунку суми безпідставно збережених коштів використано витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, сформований у 2024 році, для визначення розміру плати за користування земельною ділянкою за період 2020-2022 років. За твердженням відповідача, такий витяг не підтверджує розмір нормативної грошової оцінки, чинної у спірний період, а застосований позивачем порядок перерахунку із використанням коефіцієнтів індексації не підтверджений належними доказами. Відповідач також звертає увагу суду на порушення позивачем процесуальних строків подання відповіді на відзив.
Протокольною ухвалою від 11.11.2025 на підставі частини 3 статті 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 25.11.2025 на 12:30.
Протокольною ухвалою від 25.11.2025 продовжено позивачу строк на подання відповіді на відзив, відповідь на відзив прийнято до розгляду; на підставі статті 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 09.12.2025 о 13:30.
Протокольною ухвалою від 09.12.2025 на підставі статті 182 та 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.12.2025 о 12:00.
Протокольною ухвалою від 16.12.2025 на підставі статті 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 06.01.2026 о 12:30.
Протокольною ухвалою від 06.01.2026 на підставі статті 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 14.01.2026 о 14:30.
07.01.2026 від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення (вх.№ 445), в якій просить суд надати розстрочку щодо сплати суми боргу на один календарний рік - рівними частинами на 12 місяців.
Присутній в судовому засіданні 14.01.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення не заперечував.
Присутній в судовому засіданні 14.01.2026 представник відповідача хоч і не погоджувався з заявленою до стягнення сумою боргу, разом із цим просив суд у разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
У судовому засіданні 14.01.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Харківською міською радою на підставі ч.2 ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.08.2025 № 440625490 по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові зареєстровані нежитлові будівлі:
- літ. «БД-1» площею 24.0 кв.м з 02.08.2013 за ТОВ ФІРМОЮ «ПРОМІМПЕКС» на підставі свідоцтва про право власності від 07.08.2013 № 763 8657 виданого реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції;
- літ. «БВ-1» площею 3,4 кв.м з 02.08.2013 за ТОВ ФІРМОЮ «ПРОМІМПЕКС» на підставі свідоцтва про право власності від 07.08.2013 № 763 8657 виданого реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції.
- літ. «БЖ-1» площею 180,1 кв.м з 02.08.2013 за ТОВ ФІРМОЮ «ПРОМІМПЕКС» (на підставі свідоцтва про право власності від 07.08.2013 № 763 8657 виданого реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції;
- літ. «БК-3» площею 257,1 кв.м з 02.08.2013 за ТОВ ФІРМОЮ «ПРОМІМПЕКС» на підставі свідоцтва про право власності від 07.08.2013 № 7638657 виданого реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції;
- літ. «БЛ-1» площею 2 628,3 кв.м з 02.08.2013 за ТОВ ФІРМОЮ «ПРОМІМПЕКС» на підставі свідоцтва про право власності від 07.08.2013 № 7638657 виданого реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції;
- літ. «БА-1-5» площею 10 277,0 кв.м з 02.08.2013 за ТОВ ФІРМОЮ «ПРОМІМПЕКС» на підставі свідоцтва про право власності від 07.08.2013 № 7638657 виданого реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції.
Вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109.
Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.09.2025 № НВ-0001744282025 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109, складає 2,7772 га, сформована земельна ділянка - 10.06.2008.
На підставі рішення 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 3 0.09.2009 № 207/09 «Про продовження строків будівництва об'єктів» між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ПРОМІМПЕКС» 07.02.2012 укладено договір оренди землі, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель від 13.02.2012 за № 6310100070003 86.
Відповідно до умов вищевказаного договору Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «ПРОМІМПЕКС» передано в оренду земельну ділянку по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові загальною площею 2,7772 га (кадастровий номер 6310136900:02:005:0109), несільськогосподарського призначення - землі промисловості для будівництва адміністративно-виробничих будівель (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), строком до 31.12.2013 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації).
Пунктом 8 Договору передбачено, що після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен за 20 днів до закінчення строку дії договору повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.
Листування щодо продовження строку дії договору оренди матеріали справи не містять.
10.09.2024 головним спеціалістом Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк О.В. у порядку ч 2. ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові.
За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 загальною площею 2,7772 га по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові, розташовані нежитлові будівлі: літ. «БД-1», літ. «БВ-1», літ. «ДЖ-1», літ. «БК-3», літ. «БЛ-1», літ. «БА-1-5», які зареєстровані за ТОВ ФІРМОЮ «ПРОМІМПЕКС». Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ПРОМІМПЕКС» з дня припинення дії договору оренди землі від - 01.01.2014 та по теперішній час, використовує її без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 23.07.2025 № 14609/5/20-40-04-07-12 ТОВ ФІРМА «ПРОМІМПЕКС» обліковується платником податку за земельну ділянку площею 2,7772 га по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові.
За даними податкових декларацій з плати за землю Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ПРОМІМПЕКС» задекларовані податкові зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки, за 2019- 2020 роки, та січень-березень 2021 року сплачені.
Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ПРОМІМПЕКС» у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачувала у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 5 359 413,25 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
У відповідності до статтей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки.
За статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Як встановлено судом, нежитлові будівлі: літ. «БД-1», літ. «БВ-1», літ. «ДЖ-1», літ. «БК-3», літ. «БЛ-1», літ. «БА-1-5» по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ПРОМІМПЕКС».
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Предметом позову у даній справі є вимоги Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІМПЕКС» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем без оформлення у спірний період правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, що належить до комунальної власності.
Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно зі ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Оскільки, відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача є орендна плата.
Свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує саме наявністю підстав для застосування ст. 1212-1214 ЦК України, що підтверджується практикою Верховного Суду, відображеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.
У пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Зазначені законодавчі приписи та встановлені Харківською міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промімпекс"про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 загальною площею 2,7772 га по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові.
Правова позиція Харківської міської ради також узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19, від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.
Судом встановлено, що дія Договору оренди землі від 07.02.2012 закінчилася 31.12.2013, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що сторони дійшли згоди про поновлення чи продовження строку дії договору оренди землі від 07.02.2012 у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, суд висновує, що відповідач як власник нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, після закінчення дії Договору оренди земельної ділянки від 07.02.2012, зокрема, у період з 01.01.2020 по 28.02.2022, фактично використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав, що свідчить про правомірність звернення Харківської міської ради з позовом про стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, без правових підстав такого використання земельної ділянки, зокрема у період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
При цьому, оскільки у відповідача відсутня правова підстава для набуття (збереження) спірної земельної ділянки, тому у Харківської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд відхиляє аргумент відповідача що наявна заборгованість має статус податкового боргу, а не безпідставно збережених коштів у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 сформована як об'єкт цивільних прав -10.06.2008.
Суд вкотре наголошує, що користування земельною ділянкою в Україні є платним. Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю останнім не надано.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).
Згідно із ч.4 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним документом, на підставі якого розраховується розмір орендної плати.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, останній здійснює розрахунок як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018.
Вказана технічна документація застосовується для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2020 по теперішній час.
Тобто, нормативна грошова оцінка земельних ділянок була проведена ще у 2018 році та вступила в силу 01.01.2020 і не змінювалась до цього часу.
Розрахунок розміру безпідставно збережених Товариством з обмеженою відповідальністю "Промімпекс" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу від 25.06.2024 № НВ-6300472282024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 загальною площею 2,7772 га по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові.
Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі - Положення № 41/08).
06.07.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №753 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», затвердженої Постановою КМУ від 03.11.2021 №1147, яка передбачає, зокрема, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Форма витягу від 25.06.2024 № НВ-6300472282024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в повній мірі відповідає додатку №17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147.
Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Через відсутність витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі за кожен рік окремо та наявністю лише витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.06.2024 Харківською міською радою нормативна грошова оцінка у спірний період була визначена з врахуванням вимог саме ст.289 ПК України, шляхом здійснення арифметичних дій (ділення).
У пункті 51 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 зазначено, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Відтак, для розрахунку коштів Харківською міською радою було використано Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 25.06.2024 № НВ-6300472282024.
При цьому, сам розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за періоди 2020-2025 років не змінювався, оскільки у м. Харкові з 01.01.2020 діє Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, лише відбувалась її індексація, що і було враховано Харківською міською радою при здійсненні розрахунку.
Відповідно до п.289.2. ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно із п.289.3. ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,1, 2022 рік - 1,15, 2023 рік - 1,051, 2024 рік - 1,12.
Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 загальною площею 2,7772 га по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові у 2020-2021 роках становила 73 470 708,00 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 загальною площею 2,7772 га по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові у 2022 році становила 80 817 778,80 грн.
Відповідно до п. 4.1 Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021), річна орендна плата за використання земельної ділянки для промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної) встановлена на рівні 4% від нормативної грошової оцінки.
Посилання відповідача на ставку орендної плати у розмірі 3 %, визначену умовами договору оренди, який припинив свою дію задовго до спірного періоду, суд визнає необґрунтованими, оскільки такі доводи фактично зводяться до поширення умов припиненого договору на позадоговірні правовідносини, що суперечить правовій природі кондикційних зобов'язань.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосування позивачем ставки орендної плати у розмірі 4 % нормативної грошової оцінки є правомірним, відповідає чинному регулюванню та не порушує прав і законних інтересів відповідача, у зв'язку з чим доводи відповідача про необхідність застосування ставки 3 % суд відхиляє.
Додатком до Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.
Додатком до Положення № 41/08 «Коефіцієнти умов використання земельної ділянки» (в редакції з 01.01.2022) встановлено, що коефіцієнту розміру земельної ділянки із показником від 1 га до 4,9999 га відповідає значення 0,90.
Пунктом 2.4 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).
Враховуючи факт того, що орендарем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення 1.
Отже, розмір орендної плати, яку повинно було сплачувати Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Промімпекс" за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 загальною площею 2,7772 га по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові складає:
- у 2020 році - 244 902,36 грн в місяць, а за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) становить 2 693 925,96 грн;
- у 2021 році - 244 902,36 грн в місяць, а за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 2 938 828,32 грн;
- у 2022 році - 242 453,34 грн в місяць, а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 484 906,68 грн.
Оскільки, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 23.07.2025 № 14609/5/20-40-04-02-12 Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Промімпекс"сплачено: за 2020 рік - 595 766,06, за січень- березень 2021 року 162 481,65 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові, загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 5 359 413,25 грн.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, суд висновує, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач з 01.01.2020 по 28.02.2022 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 площею 2,7772 га по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові без права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 5 359 413,25 грн, тому зобов'язаний повернути такі кошти позивачу на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, з урахуванням зазначених норм суд висновує, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.
Як було вказано вище, відповідач просить суд надати розстрочку виконання судового рішення на один календарний рік - рівними частинами на 12 місяців.
Відповідач подане клопотання обґрунтовує сукупністю обставин, які, на його переконання, істотно ускладнюють можливість одномоментного виконання судового рішення. Зокрема, відповідач зазначає, що на спірній земельній ділянці розташовані належні йому на праві власності виробничі та допоміжні будівлі, які були введені в експлуатацію у 2012 році та на сьогоднішній день перебувають в іпотеці та заставі за зобов'язаннями перед кредитними установами. Обладнання, розміщене у зазначених приміщеннях, також обтяжене заставними зобов'язаннями, що, за твердженням відповідача, унеможливлює його реалізацію з метою негайного погашення присудженої судом суми.
Відповідач вказує, що основний вид його господарської діяльності пов'язаний з виробництвом та реалізацією мінеральної вати, однак унаслідок кризових економічних явищ, запровадження карантинних обмежень, а згодом - введення воєнного стану, господарська діяльність товариства фактично припинена, а регулярні грошові надходження відсутні.
Крім того, у клопотанні зазначено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та неодноразових ракетних обстрілів міста Харкова належні відповідачу об'єкти нерухомого майна зазнали суттєвих пошкоджень, що підтверджується наданими фотоматеріалами. За твердженням відповідача, зазначені пошкодження потребують значних фінансових витрат на відновлення та унеможливлюють відновлення виробничої діяльності у найближчий час.
Відповідач також посилається на дію форс-мажорних обставин, зумовлених введенням воєнного стану, які, відповідно до роз'яснень Торгово-промислової палати України, мають характер надзвичайних та невідворотних подій, що об'єктивно впливають на можливість виконання майнових зобов'язань суб'єктами господарювання.
За наведених обставин відповідач зазначає, що одномоментна сплата всієї суми, присудженої судом, є для нього фактично неможливою та може призвести до припинення діяльності товариства без реального виконання рішення суду. Водночас відповідач наголошує, що не ухиляється від виконання судового рішення та просить надати саме розстрочення, а не відстрочення його виконання, з метою поетапного погашення заборгованості шляхом сплати грошових коштів рівними частинами протягом визначеного судом строку.
У клопотанні також зазначено, що надання розстрочення виконання рішення, на думку відповідача, забезпечить реальний баланс інтересів сторін, оскільки позивач отримає присуджену суму у повному обсязі, тоді як відповідач матиме можливість виконати судове рішення без порушення принципу співмірності та без настання для нього надмірних негативних наслідків.
Згідно з положеннями чч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Отже підставою для розстрочки у виконанні рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Розстрочка - це спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Станом на момент розгляду справи воєнний стан продовжено.
Суд враховує, що викладені відповідачем обставини за своїм характером є надзвичайними та об'єктивними, не залежать від волі відповідача та істотно впливають на його фінансову спроможність виконати рішення суду одномоментно, що узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 1-7/2013, згідно з якими підставою для надання розстрочки є, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника та інші надзвичайні події.
Водночас суд бере до уваги, що відповідач не заперечує обов'язку виконати рішення суду, не ухиляється від сплати визначеної судом суми та просить надати саме розстрочення, а не відстрочення виконання рішення, тобто виконання зобов'язання шляхом поетапної сплати боргу рівними частинами у визначений судом період.
Згідно з частиною п'ятою статті 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Заявлений відповідачем строк розстрочення у межах одного року відповідає зазначеній вимозі закону та не виходить за межі процесуальних повноважень суду.
При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд також враховує баланс прав та законних інтересів сторін. Надання розстрочки не позбавляє позивача права на отримання присуджених коштів, а лише змінює порядок їх сплати, водночас забезпечує реальне виконання судового рішення, що відповідає завданню господарського судочинства та принципу ефективного судового захисту.
Суд бере до уваги, що у разі відмови в розстроченні та застосування одномоментного стягнення існує ризик фактичної неможливості виконання рішення, що, з огляду на наявні обтяження майна та надзвичайні обставини, може призвести до негативних наслідків як для боржника, так і для стягувача, без гарантії реального отримання присуджених коштів.
З огляду на викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що наявність заборгованості відповідача зумовлена обставинами, які в сукупності є особливими.
Також суд враховує, що позивач не заперечує проти задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення.
Враховуючи викладене, а також те, що розстрочка оплати стягнутої судовим рішенням суми дасть можливість боржнику здійснити погашення заборгованості без негативного впливу на діяльність та фінансовий стан підприємства (без зупинення та/або обмеження здійснення господарської діяльності), з урахуванням ступені вини боржника у виникненні спору та з урахуванням балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промімпекс" про розстрочення виконання рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 129, 236-238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМИ «ПРОМІМПЕКС» (вул. Каштанова, 29, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 24489282) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі - 5 359 413 грн 25 коп. за використання земельної ділянки по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136900:02:005:0109 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМИ «ПРОМІМПЕКС» (вул. Каштанова, 29, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 24489282) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: рахунок (IBAN) - UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172 Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243), витрати зі сплати судового збору у сумі 80 391 грн 20 коп.
4. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМИ «ПРОМІМПЕКС» (вх.№445 від 07.01.26) про розстрочення виконання рішення задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/3138/25 шляхом встановлення сплати стягнутих грошових коштів у розмірі 5 359 413,25 грн та 80 391,20 грн судового збору - на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили рівними частинами, згідно з наступним графіком:
- протягом 1 календарного місяця з дня набрання рішенням законної сили 453 317,03 грн;
- протягом 2 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили 453 317,03 грн;
- протягом 3 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили 453 317,03 грн;
- протягом 4 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили 453 317,03 грн;
- протягом 5 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили 453 317,03грн;
- протягом 6 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили 453 317,03 грн.
- протягом 7 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили 453 317,03 грн.
- протягом 8 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили 453 317,03 грн.
- протягом 9 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили 453 317,03 грн.
- протягом 10 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили 453 317,03 грн.
- протягом 11 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили 453 317,03 грн.
- протягом 12 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили 453 317,12 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "20" січня 2026 р.
СуддяЮ.Ю. Мужичук