8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
15 січня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2681/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Богодухів в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Фонд державного майна України, м. Київ
до Краснокутської селищної ради Богодухівсього району Харківської області, Харківська обл., Богодухівський р-н, селище Краснокутськ, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національна академія аграрних наук України, м. Київ, Інститут овочівництва і баштанництва НААН України, селище Селекційне, Харківський район, Харківська область, Державне підприємство "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва НААН України", село Пархомівка, Богодухівський р-н, Харківська обл., Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАРІУС-2007", село Пархомівка, Богодухівський р-н, Харківська обл., Приватне підприємство "НК Плюс", селище Павлівка, Богодухівський р-н, Харківська обл., Приватне підприємство "Світлана", село Мурафа, Богодухівський р-н, Харківська обл.
про витребування земельних ділянок на користь держави
за участю представників учасників справи:
прокурора - Кадацької Д. М,
позивача - Чернявського А. В.,
відповідача - Саміло В.В.,
третіх осіб - Федосієнко О. В. (ТОВ "Заріус-2007"), Корольова І.М. (ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва НААН України"),
інші представники учасників справи - не з'явилися,
Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, позивач, до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, відповідач, в якому просить суд витребувати з власності територіальної громади в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (ЄДРПОУ 04397359) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2433436963235); 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476851863020); 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475796263020); 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475773763020); 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476634863020); 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2474469263020);6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2525939263020); 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473994063020); 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476600663020); 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2474294563020); 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475824063020); 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2476726663020); 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2475812763020); 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2474376663020); 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473476963020); 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473938363020); 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473386463020); 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2473324963020) - які розташовані за межами населених пунктів на території Богодухівського району Харківської області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірні 18 земельних ділянок відносяться до особливо цінних земель як відповідно до їх правового статусу (були дослідним полем), так і відповідно до їх якісних характеристик (агровиробнича група ґрунтів 53е), а отже вказані земельні ділянки відносяться до державної власності і не можуть бути передані до комунальної власності. Заволодіння Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області спірними земельними ділянками, що належить до земель державної власності суперечить діючим вимогам законодавства.
Судові витрати по справі прокурор просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 06.08.2025 позовну заяву керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області залишено без руху.
08.08.2025 від прокурора до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій прокурор просить суд залучити до розгляду судової справи №922/2681/25 на стороні відповідача в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Національну академію аграрних наук України та Інститут овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, ДП "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва НААН України, ТОВ "Заріус-2007", ПП "НК ПЛЮС", ПП "Світлана".
Ухвалою суду від 12.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
07.01.2026 до суду від відповідача Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі №922/2681/25. В обґрунтування клопотання відповідач вказує на те, що відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор має право здійснювати представництво інтересів держави в суді виключно у виняткових випадках і в порядку, визначеному законом. Відповідач вказує, що Рішенням Конституційного Суду України від 03 грудня 2025 року № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) встановлено, що: окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (зі змінами), а саме: "прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу" визнані неконституційними та втрачають чинність з 1 січня 2027 року. Конституційний Суд України дійшов висновку, що вказані приписи не відповідають принципам правової визначеності та поділу влад, оскільки фактично надавали прокурору надмірно широкі та нечітко визначені повноваження щодо звернення до суду замість належного суб'єкта владних повноважень. Відповідно до статті 151-2 Конституції України та статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", правові позиції Конституційного Суду України є обов'язковими для застосування судами з дня ухвалення відповідного рішення, незалежно від моменту втрати чинності нормою, визнаною неконституційною. Як убачається з матеріалів справи: 1) Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є діючим органом державної влади; 2) Зазначений орган самостійно приймав рішення, видавав накази та здійснював передачу земельних ділянок у комунальну власність; 3). Будь-яких доказів неможливості або неспроможності ГУ Держгеокадастру самостійно захистити свої права прокурором не наведено. Отже, на переконання відповідача, навіть за формальними критеріями, які існували до визнання норми неконституційною, відсутні підстави для представництва інтересів держави прокурором, а сам позов фактично є заміною належного позивача судове провадження у справі було відкрито за позовом особи, яка не має належної процесуальної правосуб'єктності для звернення до суду з такими вимогами.
15.01.2026 від прокурора до суду надійшли заперечення проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі, в яких прокурор зазначає, що у даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання - витребування на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області - земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно перейшли у власність територіальної громади. Рішенням Конституційного суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025 у справі №3-28/2024 (59/24), яким визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва. Враховуючи викладене, на переконання прокурора, на теперішній час позитивний результат вирішення цієї справи є надважливим з метою забезпечення захисту прокурором інтересів держави, оскільки питання законності використання і збереження земель державної і комунальної власності в умовах збройної агресії РФ, забезпечення продовольчої безпеки Харківської області як прифронтового регіону та нашої держави в цілому, підвищення рівня економіки та забезпечення надходження до бюджетів плати за землю набуває надзвичайно критичного значення. Прокурор зазначає, що законність у спірних відносинах щодо забезпечення принципу раціонального використання та охорони земель може бути поновлено тільки лише шляхом подання позову у цій справі прокурором в межах повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Таким чином, з в даному випадку вбачається виключний випадок, зазначений в рішенні КСУ від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025, на здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді поза межами кримінального провадження шляхом звернення до суду з даним позовом. Враховуючи викладене, прокурор вказує, що в цих правовідносинах наявний виключний випадок для представництва прокурором інтересів держави, водночас дія вказаного рішення КСУ не розповсюджується на правовідносини, що виникли раніше, клопотання відповідача про закриття провадження у цій справі є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
15.01.2026 прокурор та позивач, присутні у підготовчому засіданні, проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечували.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача клопотання про закриття провадження у справі підтримав та просив суд його задовольнити.
Представник третьої особи ТОВ "Заріус-2007" клопотання відповідача про закриття провадження підтримав, просив суд закрити провадження у справі.
Представник третьої особи ДП"ДГ "Пархомівське" проти задоволення клопотання заперечував.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Щодо закриття провадження у справі суд зазначає таке.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
2) відсутній предмет спору;
3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;
6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи, не є підставою для закриття провадження у справі про відшкодування шкоди (збитків) за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в порядку, визначеному статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в інтересах кредиторів неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідаційної процедури.
Відповідач в своєму клопотанні зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства або подана особою, яка не має права на звернення до суду.
Суд звертає увагу відповідача, що норми п. 1 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України не містять такої підстави для закриття провадження у справі, як "подана особою, яка не має права на звернення до суду."
Також суд зазначає, що захист порушених інтересів держави покладено на органи прокуратури ст. 131-1 Конституції України, Законом України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України.
За ч. 4 ст. 53 ГПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) ухвалене рішення, яким, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
В п. 4.2. вказаного рішення Конституційний Суд України наголошує, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.
В п. 4.3. вказаного рішення Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник «виключний“ означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення «у виключних випадках“, яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.
Відповідно й припис «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом“, який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов'язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об'єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки. Визначення таких випадків є дискрецією законодавця. Однак, на думку Конституційного Суду України, ними можуть бути, зокрема: невизначеність (відсутність) у законодавстві України суб'єкта владних повноважень, уповноваженого на захист відповідних інтересів держави; колізії повноважень кількох органів публічної влади, якщо це унеможливлює захист ними інтересів держави в межах спірної компетенції; заподіяння шкоди інтересам держави правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, якщо цивільний позов у кримінальному провадженні не був чи не міг бути поданий або залишений без розгляду; звернення до прокуратури уповноваженого на захист інтересів держави суб'єкта з клопотанням про подання позову до суду; виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням фактів порушення або загрози порушення важливих інтересів держави, що потребують належного судового захисту.
Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.
Крім того, відповідно до п. 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду стосовно правовідносин, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, а отже, суд доходить висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні клопотання Краснокутської селищної ради Богодухівсього району Харківської області про закриття провадження у справі №922/2681/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повна ухвала підписана "20" січня 2026 р.
СуддяЛ.В. Шарко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.