Справа № 591/12452/25
Провадження № 2/591/3219/25
19 січня 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Косар А. І.
розглянув у письмовому провадженні
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження
судову справу № 591/12452/25
сторони та інші учасники справи:
позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»
відповідач ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
представник позивача Сарана Артур Олександрович
і установив:
Зміст позовних вимог
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги мотивовано тим, що 04.12.2024 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір (оферти) № 01.12.2024- 100001918. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 10 000.00 грн строком на 70 днів, з фіксованою стандартною процентною ставкою у розмірі 1 % за 1 один день користування кредитом протягом усього строку користування кредитом. Неустойка 150.00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання.
Відповідач не виконував належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яку позивач просить стягнути у розмірі 20 614.00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 10 000.00 грн, заборгованість за процентами - 5 614.00 грн, неустойка 5 000.00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у визначений судом строк та відзив не подав.
Процесуальні дії у справі
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями Зарічного районного суду м. Суми, вона передана на розгляд головуючому судді Косар А. І.
06.11.2025 надійшла інформація щодо відсутності в реєстрі територіальної громади відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача.
10 листопада 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Представнику позивача документ в електронному вигляді (ухвала про відкриття провадження, повістка-повідомлення) було надіслано в його електронний кабінет.
Відповідачу документи (ухвала про відкриття провадження, повістка-повідомлення) у паперовому вигляді було надіслано за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.
23.12.2025 відповідач подав відзив, відповідно до якого заперечує проти позову у повному обсязі. Уважає, що війна в Україні це форс-мажорні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання сторонами зобов'язань, які передбачені умовами договору. Вимоги позивача надумані і не відповідають закону. У період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, позичальник звільняється від відповідальності, ви значеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки.
30.12.2025 в системі Електронний суд Павленко Дмитро Олександрович, який діє в інтересах ТОВ «Споживчий центр», сформував відповідь на відзив, відповідно до якої відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору. Сторона відповідача не зазначила, яке саме її право як споживача фінансової установи було обмежено кредитним договором.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
04.12.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки від 04.12.2024, які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е915», укладено кредитний договір № 01.12.2024- 100001918 від 04.12.2024.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (пункт 3.1 Пропозиції).
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах визначених у заявці (п.3.3 Пропозиції).
Сума кредиту 10 000.00 грн. Строк на який надається кредит 70 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 11.02.2025. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику: 4731-21XX-XXXX-7857 (п. 2, 3,4 Заявки).
Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом (п. 7 Заявки).
Денна процентна ставка «Економ» -фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,01% за 1 день користування Кредитом (п. 6 Заявки).
Неустойка - 150.00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (п.15 Заявки).
ОСОБА_1 також підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е915» Паспорт споживчого кредиту з аналогічною інформацією про умови кредитування.
ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «Споживчий центр» про успішне перерахування 04.12.2024 о 20:52:48 на суму 10 000.00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua-585481518. Призначення платежу: видача за договором кредиту № 01.12.2024- 100001918. Способи організації переказу грошових коштів узгодженні між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий центр» у договорі про надання послуг з переказу коштів №ФК П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною 2 статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до чч. 1-2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Суд установив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено кредитний договір № 01.12.2024- 100001918 від 04.12.2024 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кошти в сумі 10 000.00 грн строком на 70 днів, тобто до 11.02.2025, а останній зобов'язався повернути кошти, сплатити відсотки за користування ними, комісію, розмір яких визначений договором, а також неустойку у випадку невиконання/неналежного виконання зобов'язань за договором.
ТОВ «Споживчий центр» являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26 жовтня 2020 року, що підтверджено скрін з сайту https://bank.gov.ua.
Відповідно до пункту 10 ч. 1. Закону України «Про платіжні послуги» еквайринг - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі. Згідно статті 37 вищезазначеного закону еквайринг здійснюється еквайром на підставі договору, укладеного з отримувачем, з урахуванням вимог законодавства.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанції про перерахунок коштів від 04.12.2024, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Таким чином, Кредитодавцем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Споживчий центр» суд вважає доведеним, крім цього зазначена обставина не заперечується відповідачем.
04.12.2024 кредитні кошти були перераховані відповідачу.
Факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Споживчий центр» суд вважає доведеним, крім цього зазначена обставина не заперечується відповідачем.
Відповідач, у порушення умов укладеного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом 10 000.00 грн, заборгованості за процентами 5 614.00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Розмір заборгованості за Кредитним договором у частині нарахування відсотків за період з 04.12.2024 по 11.02.2025 відповідає умовам вказаного договору.
Згідно статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, власного контррозрахунку, доказів про належне виконання умов кредитного договору не надав.
Водночас позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 5 000.00 грн, суд вважає безпідставними та їх не задовольняє з наступних підстав.
Заявляючи вказану вимогу про стягнення неустойки, позивач покликався на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, на підставі якого, на думку позивача, дозволено здійснювати нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит.
Проте поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.
Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 5 000.00 грн неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.
З огляду на викладене суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15 614.00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 10 000.00 грн, заборгованість за процентами 5 614.00 грн.
Зі змісту відзиву вбачається, що, на переконання відповідача, порушення кредитного зобов'язання сталося не з його вини, припадає на період дії форс-мажорних обставин введення воєнного стану на території України (з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022). У зв'язку з цим відповідач вважає, що не може нести відповідальність за прострочення кредитного зобов'язання за наявності обставин непереборної сили.Посилається на Лист торгово-промислові палати України від 28.02.2022.
Суд не приймає такі доводи як обґрунтовані з огляду на наступне.
Лист торгово-промислові палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Відповідач не позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов'язанням. Лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію рф проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже цей лист не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". А також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини (постанови КГС ВС від 07.06.2023 у справі № 912/750/22; від 07.06.2023 у справі № 906/540/22; від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22; від 02.08.2023 у справі № 916/1788/22; від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).
Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс мажорних обставин (постанови КГС ВС від 07.06.2023 у справі № 906/540/22; від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).
Доводи відповідача щодо начебто відсутності його вини у порушенні взятих на себе зобов'язань за кредитним договором є юридично неспроможними, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2 422.40 грн із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, що передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Відповідно до статті141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 834.84 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 15 614.00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422.40 грн (сума сплаченого судового збору) / 20 614.00 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 1 834.84 грн.
Керуючись стст. 7, 141, 191, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код за ЄДРПОУ: 37356833; Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 01.12.2024-100001918 від 04.12.2024 у розмірі 15 614 (п'ятнадцять тисяч шістсот чотирнадцять ) грн 00 коп., суму сплаченого судового збору у розмірі 1 834 (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн 84 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України).
Інформація про сторони та інших учасників справи:
позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» код за ЄДРПОУ:37356833, місце знаходження юридичної особи: вулиця Саксаганського, 133-А, м. Київ, 11032, Україна;
представник позивача Сарана Артур Олександрович РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце знаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 11032, Україна;
відповідач ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А. І. Косар