адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
13.01.2026 Справа № 917/1997/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортделюкс", вулза позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортделюкс", вул. Ярославська, 56 А, м. Київ, 04071
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла", майдан Незалежності,16, м. Полтава, 36000
про стягнення 4 053 032,26 грн заборгованості
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Сьомкіна А. В.
Представники учасників справи:
від позивача: Унінець І. М.,
від відповідача: Пістряк М. С.
Обставини справи: 29.10.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортделюкс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" про стягнення 4 053 032,26 грн заборгованості за договором поставки товару №29/05-19В від 29.05.2019 року, з яких: 2 888 226,36 грн - сума основної заборгованості, 1 164 805,90 грн - пеня (вх. №2078/25).
Ухвалою суду від 03.11.2025 року прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 917/1997/25, справу ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.12.2025 року на 09:30 год.
27.11.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача - Унінця І. М. надійшла заява про його участь в судовому засіданні 02.12.2025 року по справі № 917/1997/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №15297). Ухвалою суду від 01.12.2025 року суд задовольнив вказану заяву.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
26.11.2025 року від відповідача надійшло клопотання, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб »Ворскла" подало суду для залучення до матеріалів справи докази проведення часткової оплати основної суми боргу, а саме: платіжну інструкцію в національній валюті від 30.10.2025 р. № 3502 на суму 340 000,16 грн.; платіжну інструкцію в національній валюті від 30.10.2025 р. № 3502 на суму 60 000,00 грн.
В судовому засіданні 02.12.2025 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 13.01.2026 року на 10.00 год.
В судовому засіданні 13.01.2026 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, повідомив суду, що заява про понесені позивачем витрати на правничу допомогу буде подана після ухвалення рішення.
Представник відповідача проти суми основного боргу не заперечував.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 13.01.2026 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз'яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між ТОВ «СПОРТДЕЛЮКС» (Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Ворскла» ( Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 29/05-19В від 29 травня 2019 року (надалі Договір) (арк. справи 10-12).
За умовами Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:
- ТОВ «СПОРТДЕЛЮКС» зобов'язується передати у власність ТОВ «ФК «ВОРСКЛА» у встановлені Договором строки Товари ТМ Nike, а ТОВ «ФК «ВОРСКЛА» зобов'язується їх прийняти та оплатити.
- відповідно до п. 2.4. Договору Покупець бере на себе зобов'язання та несе відповідальність за своєчасне і повне отримання та оплату замовленого ним (або його представником) Товару на умовах та обсягах, як це визначено в даному Договорі.
- згідно із п. 3.1. Договору кількість, ціна, асортимент Товару, що поставляється за Договором визначається Сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
- за умовами до п. 3.5. Договору Покупець зобов'язується провести оплату за Товар, на умовах відстрочки платежу не пізніше аніж через 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару. В разі домовленості, Сторони можуть змінити строки та умови оплати поставленого Продавцем Товару, визначивши це в Додатковій угоді. Для уникнення сумнівів щодо дати отримання Покупцем Товару Сторони погодили, що датою отримання Покупцем Товару є дата зазначена у видатковій накладній.
- відповідно до п. 4.1.3. Договору, Продавець має право вимагати від Покупця виплатити йому штрафних санкцій, зазначених в Договорі.
-згідно п. 6.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором винна Сторона відшкодовує іншій Стороні заподіяні таким невиконанням матеріальні збитки, підтвердженні документально.
- відповідно до п. 6.3. Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару, встановлених Договором, Продавець має право вимагати від Покупця за кожен день прострочення сплати пені від простроченої суми в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що ТОВ «СПОРТДЕЛЮКС» належним чином виконало свої зобов'язання та передало товар, що підтверджується видатковими накладними та Актом звірки.
Натомість ТОВ «ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ «ВОРСКЛА» свої обов'язки щодо оплати товару не виконав належним чином, внаслідок чого у ТОВ «ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ «ВОРСКЛА» виникла заборгованість перед ТОВ «СПОРТДЕЛЮКС» за Договором, яка в сумі складає 4 053 032,26 (чотири мільйони п'ятдесят три тисячі тридцять дві) грн. 26 коп., із яких: 2 888 226,36 (два мільйони вісімсот вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять шість) грн. 36 коп. - основного боргу, та 1 164 805, 90 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі вісімсот п'ять) грн. 90 коп. - пені, вказану заборгованість позивач і просив суд стягнути з відповідача.
Відповідач заперечень проти позову не надав.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, що ТОВ «СПОРТДЕЛЮКС» передав у власність Товар ТОВ «ФК «ВОРСКЛА» за Договором у період з 25.07.2024 р. по 12.12.2024 р. на загальну суму 4 219 499,36 (чотири мільйони двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп., що підтверджується видатковими накладними, залученими до матеріалів справи (арк. справи 13-21).
Відповідач взяті на себе зобов'язання оплатити отриманий від позивача товар виконав неналежним чином, залишок суми боргу відповідача перед позивачам станом на час звернення останнього до суду становив 2 888 226,36 грн.
Сума боргу також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків сторін від 30.09.2025 року (арк. справи 22).
Після відкриття провадження у справі відповідач надав суду докази проведення часткової оплати основної суми боргу, а саме: платіжну інструкцію в національній валюті від 30.10.2025 р. № 3502 на суму 340 000,16 грн.; платіжну інструкцію в національній валюті від 30.10.2025 р. № 3502 на суму 60 000,00 грн.
В цій частині позову (стягнення 400 000, 16 грн) відсутній предмет спору і провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості отриманого товару і позовна вимога в частині стягнення основного боргу в сумі 2 488 226,20 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спору), є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спору) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спору), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 6.3. Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару, встановлених Договором, Продавець має право вимагати від Покупця за кожен день прострочення сплати пені від простроченої суми в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення.
Позивачем нараховано за період з 24.08.2024 року по 02.10.2025 року та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1 164 805, 90 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі вісімсот п'ять) грн. 90 коп.
Перевіряючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені суд звертає увагу на наступне.
Позивач, здійснюючи розрахунок пені за період з 24.08.2024 року по 02.10.2025 року помилково не врахував приписи ч. 6 ст. 232 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спору), а саме - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що правомірною є пеня, загальний розмір якої становить 595 734,74 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позовні вимоги є неправомірними.
Розрахунок пені судом здійснений за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".
Доказів проведення розрахунків за позовними вимогами в справу відповідачем не подано.
Доводи та розрахунки позивача з боку відповідача не спростовано.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 2 488 226,20 грн основного боргу, 595 734,74 грн пені підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована і не заперечується, а тому підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності передбачає, зокрема, і те, що суд у розгляді справи займає позицію об'єктивного та неупередженого арбітра, не збирає докази, а лише оцінює ті, що надані сторонами. Принцип змагальності є складовою справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі, диспозитивності та розумності строку (п.74 постанови Верховного Суду від 04 листопада 2025 року cправа № 914/2892/24).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням частковим позовних вимог в сумі 2 488 226,20 грн основного боргу та 595 734,74 грн пені, судовий збір в розмірі 46 259,41 грн, сплачений позивачем, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи те, що суд закрив провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 400 000,16 грн, то позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 6000 грн (пропорційно).
Керуючись статтями 129, 231, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" (майдан Незалежності,16, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21043232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортделюкс" (вул. Ярославська, 56 А, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39159184) 2 488 226,20 грн основного боргу, 595 734,74 грн пені та 46 259,41 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 400 000,16 грн основного боргу - закрити провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортделюкс" (вул. Ярославська, 56 А, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39159184) з Державного бюджету України 6 000,00 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 3364 від 13.10.2025 р.
5. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.
Повне рішення підписано 19.01.2026 року
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимощенко О.М.