Справа №466/10995/25
Провадження №3/466/300/26
20 січня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Львова Федорів О.П. розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, стрільця відділення охорони військової частини НОМЕР_2 , який має на утримання неповнолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 20 листопада 2025 року о 08:00 год, під час виконання обов'язків військової служби, перебував на території військової частини, розташованої у АДРЕСА_2 , в нетверезому стані, в умовах особливого періоду
У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість у вчиненні правопорушення визнав, просив застосувати щодо нього мінімальний штраф. Щиро розкаюється у вчиненому.
Згідно з вимогами ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Факт вчинення та винуватість ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стверджується належними і допустимими доказами: протоколом про військове адміністративне правопорушення від 21 листопада 2025 року серії ВО №2; поясненнями ОСОБА_1 ; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 листопада 2025 року №002391; актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 листопада 2025 року №002391.
Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в умовах особливого періоду.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки він, перебував на території військової частини у нетверезому стані, в умовах особливого періоду.
Ураховуючи особу порушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, обставини вчинення адміністративного правопорушення, обставиною, що пом'якшує відповідальність, визнаю щире розкаяння винного, обставини, що обтяжують відповідальність, відсутні, та висновую, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у межах санкції статті, передбаченої ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.
20 січня 2026 року ОСОБА_1 також подав заяву про розстрочення виплати штрафу. У судовому засіданні пояснив, що грошові кошти в сумі 17 000,00 гривень єдиним платежем сплатити не в змозі у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та низьким доходом, тому просить розстрочити виплату штрафу на десять місяців.
Відповідно до ст. 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.
Відповідно до ч. 2 ст. 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Отже, враховуючи майновий стан та відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема те, що ОСОБА_1 під час розгляду справи винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та щиро розкаявся, є військовослужбовцем, не має можливості сплатити значну суму штрафу одним платежем, суддя приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 283, 284, 301, 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір» суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп. в дохід держави.
Розстрочити виконання цієї постанови в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 ( сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., на десять місяців, а саме по 1 700 (одній тисячі сімсот) гривень 00 коп. щомісячно.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.П. Федорів