65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без розгляду
"19" січня 2026 р.м.ОдесаСправа № 916/4637/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
При секретарі судових засідань Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/4637/25
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ЄДРПОУ 00100227)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Онк-Енерджи» (65026, м.Одеса, вул. Рішельєвська, 11 корп. А; ЄДРПОУ 42783553)
про стягнення 637414,90 грн.
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Носенко І.П., ордер
Встановив: Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Онк-Енерджи» про стягнення 637414,90 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2025р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» від 18.11.2025р. вх. № ГСОО 4772/25 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду та надати суду належні докази сплати судового збору у розмірі 7648,98 грн. Повідомлено Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго», що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
04.12.2025р. до Господарського суду Одеської області позивачем були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 24.11.2025р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.12.2025р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4637/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено (з урахуванням перебування судді у відпустці з 24.12.2025р. по 16.01.2026р.) на "19" січня 2026 р. о 10:45. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 19.01.2026р. о 10:45.
Позивач або його представник у судове засідання, призначене на 19.01.2026р. о 10:45, не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надавав.
Представника позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом скерування ухвали суду в систему “Електронний суд», яка доставлена в електронний кабінет останнього, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".(а.с. 187, т.1).
Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Так, з 05.10.2021р. офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20, 06.04.2023 у справі № 920/605/22.
Між тим, у судове засідання 19.01.2026р. представник позивача не з'явився та про причини свого нез'явлення суд не повідомив. Заяви про розгляд справи за відсутністю позивача у судовому засіданні, останнім до суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; і разом з тим учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених ст. 46 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Згідно з ч. 4 ст. 202 ГПК України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічні підстави залишення позову без розгляду містяться у п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідно до якої суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Наведені положення статей 202, 226 ГПК України не пов'язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами виключно в разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Так само не передбачають вказані норми необхідності у повторності чи систематичності невчинення позивачем (його представником) зазначених дій.
Вказане підтверджується також і змістом частин 1, 2 статті 202 ГПК України, якими не передбачено такої підстави для відкладення судового засідання, як неявка представника позивача та неповідомлення ним поважних причин неявки.
Таким чином, з наведеної норми законодавства вбачається, що неявка позивача (його представника) та неповідомлення про причини такої неявки є самостійною та достатньою підставою для залишення позову без розгляду, а норми законодавства не передбачають необхідності у повторності або систематичності невчинення позивачем (його представником) таких дій.
Отже, у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні, кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Як вже було зазначено судом, представник позивача, якого суд викликав у судове засідання, та який про дату, час і місце цього судового засідання був повідомлений належним чином, 19.01.2026р. не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив та заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав.
За приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.
Проте, право на суд не є абсолютним, і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
За приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В рішенні від 07.07.1989р. у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
Згідно з п.1 ч.2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Як вже було зазначено судом, позивач, якого суд викликав у підготовче засідання , та який про дату, час і місце цих судових засідань був повідомлений належним чином, у підготовче засідання не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив та заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав.
За таких обставин, господарський суд залишає без розгляду позов Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Онк-Енерджи» про стягнення 637414,90 грн. у справі №916/4637/25.
При цьому, господарським судом на підставі ч. 4 ст.236 ГПК України, враховується також висновок, який викладений у постанові ОП ВС КГС від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, та згідно з яким наслідком неявки позивача в судове засідання, якщо він повідомлений про розгляд, не подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, або не повідомив причини неявки - є залишення позову без розгляду.
Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що згідно з ч.4 ст.226 ГПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Щодо вирішення питання про повернення судового збору з бюджету, то в силу вимог п.4 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір», відповідне питання вирішується господарським судом за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір.
Щодо вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Онк-Енерджи» у розмірі 30000,00 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як з'ясовано судом, 16.12.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Онк-Енерджи» та Адвокатським об'єднанням «ОВІС ЛІГАЛ» було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 22/25-юо від 16.12.2025р., відповідно до п.п. 1.1-1.3 якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Онк-Енерджи» доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати професійну правничу допомогу, визначену п. 1.2 Договору, а клієнт зобов'язується її прийняти та оплатити у повному обсязі. Під професійною правничою допомогою (далі - послуги) сторонами розуміються будь-які юридично значимі дії, вчинені старшими партнерами, партнерами, адвокатами та помічниками адвокатів Адвокатського об'єднання в інтересах клієнта в господарському суді Одеської області в рамках провадження у справі № 916/4637/25.
Відповідно до п.п. 2.2-2.3 Договору, розмір гонорару за надані клієнту в межах даного Договору послуги (професійну правничу допомогу) складає 30000,00 грн. та не залежить від фактичного обсягу наданих послуг (професійної правничої допомоги).
Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Суд зазначає, у даному випадку, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу та судом з'ясовано, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката.
Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
Разом з цим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження № 12-43гс22))
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованим, справедливим та співмірним часткове задоволення клопотання відповідача та стягнення з позивача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене та те, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є, на думку суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 10000,00 грн., яка, на думку суду, може вважатись розумною, співмірною та справедливою.
Керуючись ст. 126, ст. 129, ст. 130, п. 4 ч.1 ст.226, ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Залишити без розгляду позов Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Онк-Енерджи» про стягнення 637414,90 грн. у справі №916/4637/25.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Онк-Енерджи» (65026, м.Одеса, вул. Рішельєвська, 11 корп. А; ЄДРПОУ 42783553) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Повну ухвалу складено 20 січня 2026р.
Ухвала набирає законної сили 19 січня 2026р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Суддя Т.Г. Д'яченко