65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4593/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/4593/25
За позовом: Житлово-комунального підприємства “Драгнава» Авангардівської селищної ради (67806, Одеська область, Одеський район, смт Авангард, вул. Нижня, буд. 24, код ЄДРПОУ 22453038)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплобудком» (67806, Одеська область, Одеський район, смт Авангард, вул. Фруктова, буд. 10, код ЄДРПОУ 38472964)
про стягнення 3 132,02 грн
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Слєпко О.В. ордер;
Житлово-комунальне підприємство “Драгнава» Авангардівської селищної ради звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплобудком» про стягнення 3 123,02 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2025р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/4593/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
26.11.2025р. за вх.№37659/25 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 01.12.2025р. було призначено розгляд справи №916/4593/25 у судовому засіданні з викликом сторін.
02.12.2025р. за вх. №38354/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними у зв'язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.
03.12.2025р. за вх. №38579/25 та 16.12.2025р. за вх. №40271/25 суду від позивача надійшли клопотання згідно яких останній просить суд розгляд справи здійснити за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
16 вересня 2021р. між Житлово-комунальним підприємством "Драгнава" Авангардівської селищної ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Теплобудком» (Підрядник) було укладено договір закупівлі робіт № 94, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати власними силами робот: 45453100-8 реставраційні роботи (поточний ремонт згідно дефектного акту) за ДК021:2015:Поточний ремонт будинку за адресою: вул. Центральна, 21, смт. Авангард, Овідіопольський район, Одеська область (п.1.1 договору)
Відповідно до пункту 1.2. договору обсяг, характер і перелік робіт, передбачених у пункті 1.1. дійсного договору визначається кошторисом та договірною ціною розрахованих згідно ДСТУ Б Д. 1.1-1-2013 узгодженими сторонами, і є невід'ємними частинами цього договору і підставою для взаємних розрахунків.
Згідно пункту 2.1. договору вартість робіт по Договору становить 49 932 грн без ПДВ.
Пунктом 2.4. Договору сторони погодили наступний термін виконання робіт: початок робіт - вересень 2021 року; закінчення робіт - жовтень 2021 року.
Згідно пункту 3.4. Договору підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим Замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим Замовником або залученими ним третіми особами.
Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки замовника з підрядником проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 20 (двадцять) банківських днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт і довідок про вартість робіт.
Відповідно до умов п. 8.1. Договору строк його дії до 31.12.2021.
Позивач зазначає, що за результатами виконаних робіт, між позивачем та відповідачем в жовтні 2021 року були укладено акт №1/1 приймання виконаних будівельних робіт по поточному ремонту будинку за адресою: вул. Центральна, 21, в смт. Авангард, Овідіопольського району Одеської області.
За посиланнями позивача, відповідно до вищенаведеного акту, відповідач виконав, а позивач прийняв вищенаведені роботи з капітального ремонту приміщення на загальну суму 49 932грн. Відповідний акт було складено відповідачем за допомогою програмного комплексу АВК-5 (3.6.1.) форми № КБ-2в та містить інформацію зокрема про ресурси та перелік робіт які були використані ним під час виконання робіт.
Як вказує позивач, на виконання умов договору ним було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 49 932грн., що підтверджується платіжним дорученням №149 від 12.10.2021р.
В подальшому, як зазначає позивач на виконання пункту 1.4.3. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на 3-й квартал 2025 року, а також відповідно до вимог Порядку проведення інспектування державної аудиторської службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, здійснювалось проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2025 року.
В ході проведення ревізії, на підставі наказу директора позивача про проведення інвентаризації, обстеження та контрольних обмірів виконання виконаних ремонтно-будівельних робіт від 14.07.2025 № 31 було створено комісію у складі директора, агронома, бухгалтера, контролера водопровідного господарство, майстра відділу експлуатації, техніка експлуатації мереж і споруд водопровідного господарства позивача, якою вибірково були проведені контрольні обміри обсягів виконаних робіт, відображених в актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в.
Робота комісії здійснювалась у присутності головного державного фінансового інспектора відділу контролю у сфері будівництва Південного офісу Держаудитслужби.
Так, за посиланнями позивача, в результаті роботи комісії (18.08.2025 р. - 19.08.2025 р.) було проведено контрольні обміри та обстеження обсягів виконаних робіт на об'єктах Позивача, за результатами яких було встановлено як підтвердження, так і відхилення між фактично виконаними обсягами робіт та обсягами, які відображено в актах виконаних робіт форми №КБ-2в.
Позивач вказує що комісією було встановлено (акт обстеження від 18.08.2025):
1. В акті виконаних робіт форми №КБ-2в, що був укладений між сторонами за жовтень 2021 р. відображено роботу з улаштування покриття з листової сталі тільки скатів ПК-20 (РН 8- 30- 1) в обсязі 0,18 кв.м., тоді як проведеними під час обстеження обмірами обсягів виконаних робіт, встановлено що фактично роботу з улаштування покриття з листової сталі тільки скатів ПК-20 (РН 8- 30- 1) було виконано в обсязі 0,16 кв.м., що на 0,02 кв.м. менше ніж в акті виконаних робіт форми №КБ-2в.
2. В акті виконаних робіт форми №КБ-2в, що був укладений між сторонами за жовтень 2021 р. відображено роботу з улаштування з листової сталі примикань до камяних стін (РН 8- 40- 6) в обсязі 0,16 кв. м., тоді як проведеними під час обстеження обмірами обсягів виконаних робіт, встановлено що фактично роботу з улаштування покриття з листової сталі тільки скатів ПК-20 (РН 8- 30- 1) було виконано в обсязі 0,08 кв.м., що на 0,08 кв.м. менше ніж в акті виконаних робіт форми №КБ-2в.
Також були зафіксовані завищення загальновиробничих витрат, прибутку, адміністративних витрат, що підтверджуються відповідним розрахунком здійсненим працівником Південного офісу Держаудитслужби.
Позивач наголошує, що в порушення пункту 6.4. ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, статті 193 Господарського кодексу України (що діяла на момент дії Договору), статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 5.1. Договору у період з 01.10.2021 по 31.10.2021, внаслідок завищення обсягів виконаних робіт на об'єкті за адресою: вул. Центральна, 21, в смт. Авангард, Овідіопольського району Одеської області на загальну суму 3 132,02грн, що призвело до втрат фінансово-матеріальних ресурсів позивача.
Посилаючись на вищенаведені обставини Житлово-комунальне підприємство “Драгнава» Авангардівської селищної ради звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно із статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме: наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
Відповідно до частини 1 пункту 8 статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Збитками відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.
Згідно з частиною 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Положеннями статей 6, 627 ЦК України договором України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Проаналізувавши зміст договору закупівлі робіт № 94 від 16.09.2021, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором підряду. Сторонами Договору погоджено предмет договору, ціну та строк виконання будівельних робіт.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частинами першою та другою статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно з частиною першою статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов'язального правовідношення. Наявність підписаного замовником акта прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи (пункт 31 постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 916/446/16). Водночас можливість замовника висувати заперечення проти вимог підряднику про оплату виконаних робіт залежить від характеру претензій та поведінки сторін до та після прийняття робіт.
Значення огляду при прийнятті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. В акті сторона, яка приймає роботи, має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання, і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-прийманні об'єкта виявляться істотні недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об'єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.
З огляду на положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, замовник, посилаючись на наявність у виконаних підрядником підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19).
Як встановлено судом, вартість робіт була визначена за взаємною згодою сторін та відображена в договорі, матеріали справи не містять доказів недійсності чи розірвання сторонами договору закупівлі робіт № 94 від 16.09.2021, або зміни його умов в частині ціни тощо; Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в) підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень щодо виконаних робіт.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем була здійснена оплата вартості виконаних робіт, що підтверджується платіжним дорученням №149 від 12.10.2021р. яке місить посиланням на Договір № 149 від 16.09.2021р.
З урахуванням вимог статті 882 ЦК України та усталеної судової практики, зокрема, викладеної у постановах Вищого господарського суду України від 20.10.2010 у справі № 43/154, від 23.04.2012 у справі № 10/5025/1680/11, від 04.12.2013 у справі № 923/342/13, підписання актів приймання виконаних робіт представниками сторін без зауважень свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об'ємів (кількості) та вартості відповідно до умов договору за іншими показниками. Підписанням актів приймання виконаних робіт, замовник погоджується як з якістю таких робіт, так і з використаними матеріалами.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23 вказав, що якщо замовник, який раніше без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі в контексті спору про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то на нього покладається обов'язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 ЦК України.
В свою чергу кошти, які позивач заявляє до стягнення з відповідача, отримані останнім як оплата за належне виконання робіт за договором підряду, а тому такі кошти набуті за наявності правової підстави - договору і їх сплата не може вважатись збитками, при цьому, позивачем не вчинені дії, що передбачені умовами Договору для зменшення ціни з огляду на обсяг виконаних робіт та з огляду на вищевказані вимоги ЦК України роботи прийняті без застережень.
Статтею 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини 1, 3 вказаної норми).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII).
Згідно зі ст. 1 Закону № 2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).
Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пп. 16 п. 6 Положення); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (пп. 20 п. 6 Положення); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (пп. 23 п. 6 Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 9 п. 4 Положення).
Згадані норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, в п. 7 цієї статті передбачено право цього органу пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Статтею 10 Закону № 2939-ХІІ встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Отже, контролюючий орган здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючий орган проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його вимоги, передбачені ст. 10 Закону № 2939-XII, можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби, як орган державного фінансового контролю, у відповідності до покладених на нього повноважень згідно з положеннями Закону № 2939-XII зобов'язаний здійснювати державний контроль фінансово-господарської діяльності позивача, як органу місцевого самоврядування, та в разі виявлення порушень чинного законодавства та при виявленні збитків, завданих позивачу, Південний офіс Держаудитслужби має право визначити розмір цих збитків у встановленому законодавством порядку і пред'явити об'єкту контролю (позивачу) вимоги щодо усунення встановлених правопорушень. Такі вимоги, в силу вимог ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-XII, є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Разом з цим, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватись в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (Подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17).
Також, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
За висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.
У пунктах 59-62 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/11273/20 вказано, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Таким чином, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеним договором. Даний акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі №910/12793/17).
Отже, з огляду на викладене, наданий позивачем Акт обстеження Південним офісом Держаудитслужби від 18.08.2025-19.08.2025 не може слугувати доказом на підтвердження позовних вимог про стягнення суми завищеної вартості робіт у розмірі 3 132,02 грн.
Суд зазначає, що сторони у повному обсязі та належним чином виконали умови Договору № 94 від 16.09.2021, передачу-приймання виконаних робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідним актом, який підписано та скріплено печатками сторін.
Як зазначено вище, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, викладені в Акті обстеження висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт обстеження не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов Договору.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також вірогідність і взаємний зв'язок у їх сукупності, надавши оцінку аргументам позивача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Житлово-комунального підприємства “Драгнава» Авангардівської селищної ради в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позову Житлово-комунального підприємства “Драгнава» Авангардівської селищної ради (67806, Одеська область, Одеський район, смт Авангард, вул. Нижня, буд. 24, код ЄДРПОУ 22453038) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплобудком» (67806, Одеська область, Одеський район, смт Авангард, вул. Фруктова, буд. 10, код ЄДРПОУ 38472964) - відмовити повністю.
2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Житлово-комунальне підприємство “Драгнава» Авангардівської селищної ради (67806, Одеська область, Одеський район, смт Авангард, вул. Нижня, буд. 24, код ЄДРПОУ 22453038).
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 січня 2026 р.
Суддя К.Ф. Погребна