Справа №464/9183/25
пр.№ 2-з/464/9/26
20.01.2026 року суддя Сихівського районного суду м.Львова БЕСПАЛЬОК О.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 , в якому просять стягнути з відповідачки на їхню користь моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі по 700000 грн. та в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі по 15000 грн.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 31 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22 січня 2026 року.
Окрім цього, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 через систему «Електронний суд» звернувся з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, яке належить відповідачу ОСОБА_8 , а також на житлову квартиру по АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Audi А4», р.н. НОМЕР_1 . До набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо майна на яке накладено арешт.
Заява обґрунтована тим, що предметом позову у даній справі є відшкодування шкоди внаслідок вчинення кримінального правоворушення. Загальна сума позовних вимог становить 2830000 грн. Оскільки сума, яка заявлена в позовній заяві є значна, тому накладення арешту є необхідним заходом для можливості в подальшому виконувати рішення суду, якщо такі вимоги будуть задоволені судом. З метою недопущення незаконного продажу житлового будинку із земельною ділянкою, на якій він розташований, а також враховуючи досить високу вартість спірного житлового будинку просить заяву задоволити.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
На підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Оглянувши матеріали заяви та матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір вернутися до суду.
Згідно з п.1 ч.1 ст.150 цього Кодексу позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог; пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник просить застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача - ОСОБА_8 , однак як вбачається із матеріалів позову зазначена особа загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст.25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У зв'язку з цим померла особа не може бути стороною у справі та суб'єктом застосування заходів забезпечення позову.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою у даній справі визначено дружину померлого - ОСОБА_6 , однак заявником не додано доказів того, що вона прийняла спадщину після смерті чоловіка та набула статусу спадкоємця.
Згідно із статтями 1216, 1268, 1269 Цивільного кодексу України, спадкові права та обов'язки спадкодавця переходять до спадкоємців лише у разі прийняття спадщини. Сам факт перебування у шлюбі зі спадкодавцем не є підтвердженням прийняття спадщини та не свідчить про набуття майнової відповідальності за зобов'язаннями померлого.
Крім того, з моменту смерті спадкодавця належне йому майно входить до складу спадщини, а до часу прийняття спадщини та визначення кола спадкоємців відсутній визначений суб'єкт, щодо якого можуть бути застосовані заходи забезпечення позову.
Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що заявник просить накласти арешт на майно особи, яка не є стороною у справі та втратила цивільну правоздатність, проходжу до висновку, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, відсутні.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 260, 261, 354 Цивільного процесуального кодексу України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК