вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/421/25
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Жиган А.О., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Краєвид»
18008, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 13/1, код ЄДРПОУ 44636393
до Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення коштів
за участі представників сторін:
позивача: Григорчук І.О., посвідчення адвоката №8634 від 27.12.2019, ордер серія АІ №1810355 від 28.02.2025;
відповідача: Мироненко О.О., посвідчення адвоката України №КВ4440 від 02.10.2015, ордер серія АА №1538725 від 03.02.2025;
встановив:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №182/25 від 31.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Краєвид» до Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару (будівельних матеріалів) за договором №ББК23 від 20.01.2023, що укладений між сторонами, у зв'язку з чим позивачем заявлено про повернення попередньої оплати.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2025 проведення підготовчого засідання суду призначено на 11.03.2025 о 14:00.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2416/25 від 21.02.2025).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№3233/25 від 11.03.2025).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№3254/25 від 11.03.2025).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. №1872/25 від 11.03.2025) про призначення почеркознавчої експертизи.
У підготовче засідання 11.03.2025 з'явились представники відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні 11.03.2025 розпочато розгляд клопотання відповідача (вх. №1872/25 від 11.03.2025) про призначення почеркознавчої експертизи, яке обгрунтоване запереченням відповідачем власного підпису на договорі №ББК23 від 20.01.2023, копія якого додана позивачем до позову, яким обгрунтовані підстави позову, натомість, відповідач стверджує, що такий договір не укладався сторонами.
Судом враховане, що відповідачем заявлене суду клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, а відповідно до частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, при призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.
Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 для проведення почеркознавчої експертизи підпису необхідним є надання судовим експертам вільних та умовно-вільних зразків підпису особи, який є об'єктом дослідження, відібрання судом експериментальних зразків підпису особи, підпис якої заперечується, а також надання оригіналу об'єкта дослідження.
Відповідно до частин 7, 8, 10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду; особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали; у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
У зв'язку з вищезазначеним, суд дійшов висновку про витребування: 1) у позивача оригіналу Договору №ББК23 від 20.01.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Краєвид» та Фізичною особою-підприємцем Павленком Вадимом Володимировичем - для огляду у наступному судовому засіданні; 2) у відповідача - оригінали документів, що містять вільні та умовно-вільні зразки підпису Павленка Вадима Володимировича (не менше 15 документів), що складені у період, наближений до дати підписання Договору №ББК23 від 20.01.2023, а також явку Павленка Вадима Володимировича у наступне судове засідання визнано обов'язковою з метою відібрання експериментальних зразків його підпису та пред'явлення йому вільних та умовно-вільних зразків його підпису.
Відповідно до частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
З метою забезпечення принципу змагальності сторін господарського судочинства, суд дійшов висновку про надання позивачу дозволу подати додаткові письмові пояснення щодо клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У зв'язку із запереченням відповідачем укладення спірного договору, що не підтверджується ним жодним доказом, суд дійшов висновку про витребування у відповідача, в порядку частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, письмових пояснень за особистим підписом Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича про те, чи підписувався ним Договір №ББК23 від 20.01.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Краєвид» та Фізичною особою-підприємцем Павленком Вадимом Володимировичем та чи обліковується такий договір у бухгалтерському обліку Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2025 витребувано у позивача оригінал Договору №ББК23 від 20.01.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Краєвид» та Фізичною особою-підприємцем Павленком Вадимом Володимировичем - для огляду у наступному судовому засіданні, витребувано у відповідача письмові пояснення за особистим підписом Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича про те, чи підписувався ним Договір №ББК23 від 20.01.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Краєвид» та Фізичною особою-підприємцем Павленком Вадимом Володимировичем та чи обліковується такий договір у бухгалтерському обліку Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича, витребувано у відповідача оригінали документів, що містять вільні та умовно-вільні зразки підпису Павленка Вадима Володимировича (не менше 15 документів), що складені у період, наближений до дати підписання Договору №ББК23 від 20.01.2023; явку Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича у наступне підготовче засідання визнано обов'язковою; надано позивачу дозвіл подати додаткові письмові пояснення щодо клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи; встановлено відповідачу строк надання заперечень на відповідь на відзив; продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/421/25 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі №911/421/25 на 08.04.2025 о 15:20.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№3907/25 від 24.03.2025).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх.№3967/25 від 25.03.2025) про долучення доказів до матеріалів справи.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 2288/25 від 27.03.2025) про долучення доказів до матеріалів справи.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну підстав позову (вх.№3255/25 від 07.04.2025).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх. №4683/25 від 08.04.2025) про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 08.04.2025 з'явились представник позивача та представники відповідача.
У підготовчому засіданні 08.04.2025 представники відповідача підтримали клопотання (вх. №4683/25 від 08.04.2025) про відкладення розгляду справи та відкладення розгляд заяви позивача про зміну підстав позову (вх.№3255/25 від 07.04.2025) для надання відповідачу можливості підготувати заперечення на цю заяву.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2025 надано відповідачу дозвіл подати додаткові письмові пояснення щодо заяви позивача про зміну підстав позову (вх.№3235/25 від 07.04.2025), надано позивачу дозвіл подати додаткові письмові пояснення на додаткові пояснення відповідача щодо заяви позивача про зміну підстав позову (вх.№3235/25 від 07.04.2025), зобов'язано позивача забезпечити наявність спірного у справі договору на наступне судове засідання, відкладено підготовче засідання у справі №911/421/25 на 06.05.2025 о 16:00.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову (вх.№5228/25 від 17.04.2025).
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшло додаткове пояснення (вх.№5638/25 від 28.04.2025).
У підготовче засідання 06.05.2025 з'явились представник позивача та представники відповідача.
У підготовчому засіданні 06.05.2025 відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, із занесенням до протоколу судового засідання, із врахуванням заперечень відповідача, суд постановив ухвалу про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Краєвид» (вх. №3255/25 від 07.04.2025) про зміну підстав позову, у зв'язку із тим, що за заявою позивача не вбачається одночасної зміни предмету та підстав позову, відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України суд постановив здійснювати подальший розгляд справи за підставами позову, що вказані в заяві позивача (вх. №3255/25 від 07.04.2025).
Також у підготовчому засіданні судом розглянуте клопотання Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировача (вх.№1872/25 від 11.03.2025) про призначення судової почеркознавчої експертизи.
За результатом розгляду клопотання Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича (вх.№1872/25 від 11.03.2025) про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: із занесенням до протоколу судового засідання, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовити, відповідно до частини 1 статті 75 та пункту 1 частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із тим, що обома сторонами визнаються обставини непідписання відповідачем спірного договору, а за зміненими позивачем підставами позову невиконання відповідачем спірного договору не відноситься до обставин, що підлягають встановленню у справі.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Краєвид» (вх. №3255/25 від 07.04.2025) про зміну підстав позову задоволено, прийнято зміну підстав позову у справі № 911/421/25, подальший розгляд справи постановлено здійснювати за остаточними підставами позову за заявою позивача (вх. №3255/25 від 07.04.2025), надано відповідачу дозвіл подати додаткові пояснення щодо зміни підстав позову, позивачу - дозвіл подати відповідь на додаткові пояснення відповідача щодо зміни підстав позову, відкладено підготовче засідання у справі №911/421/25 на 17.06.2025 о 14:20.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№6965/25 від 21.05.2025).
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх.№7889/25 від 06.06.2025).
У підготовче засідання 17.06.2025 з'явились представник позивача та представники відповідача.
У підготовчому засіданні 17.06.2025 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з'ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.
Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2025 закрито підготовче провадження у справі №911/421/25; призначено справу до розгляду по суті на 22.07.2025 о 15:20.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. № 10209/2025 від 22.07.2025).
У судове засідання 22.07.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
За результатом розгляду заяви відповідача про закриття провадження у справі (вх. № 10209/2025 від 22.07.2025), суд відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: із занесенням до протоколу судового засідання, ухвалив: за результатом розгляду заяви відповідача про закриття провадження у справі, сукупно з усним клопотанням позивача про відкладення розгляду справи для ознайомлення з цієї заявою для надання пояснень - про відмову у задоволенні усного клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи - суд керується принципом "суд знає закони" та імперативністю норм Господарського процесуального кодексу України, що визначають підстави для закриття провадження у справі та про відмову у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку із її невідповідністю пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що предмет спору - це матеріально правова вимога позивача до відповідача, при цьому доводи відповідача, що викладені у заяві, зводяться до відсутності підстав для задоволення позовних вимог, відтак, ці доводи можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову по суті, однак, не свідчать про відсутність предмету спору.
У судовому засіданні 22.07.2025 відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив перерву у судовому засіданні до 19.08.2025 о 16:00.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла промова в дебатах (вх. №5265/25 від 19.08.2025).
У судове засідання 19.08.2025 з'явився представник позивача та представник відповідача.
У судовому засіданні 19.08.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
За результатом з'ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічного та повного дослідження матеріалів справи, суд
встановив:
Як вбачається з матеріалів справи позивачем перераховані відповідачу 1001330,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №189 від 29.02.2024 на суму 310000,00 грн, №205 від 06.03.2024 на суму 157420,00 грн, №213 від 11.03.2024 на суму 242580,00 грн, №248 від 26.03.2024 на суму 1714230,00 грн, №294 від 11.04.2024 на суму 120100,00 грн, в призначенні платежу яких зазначено: оплата за буд. матеріали зг. Договору від 2023р. без ПДВ.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Краєвид» посилається на те, що перерахування грошових коштів в сумі 1001330,00 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича відбулось у зв'язку із довготривалими відносинами між сторонами, в яких неодноразово укладались договори на поставку товару та виконання робіт, оскільки відповідач стверджує, що не підписав черговий договір (№ ББК23 від 20.01.2023), а також відповідач не поставив товар та не виконав будівельні роботи, жодних правових підстав для здійснення спірних платежів не існувало на момент перерахування коштів відповідачу та не існує на час розгляду справи, позивач очікував підписання відповідачем договору та поставку товару, чого не відбулось.
Позивач стверджує, що відповідач знав призначення платежу, за яким йому перераховано спірні кошти, проте, жодного разу не звернувся до позивача і не вказав того факту, що договір він не підписував і кошти були перераховані помилково, а, навпаки, він зарахував спірні кошти як дохід і сплатив податки, усвідомлюючи, що відсутні правові підстави для отримання ним цих коштів.
16.12.2024 позивач надіслав відповідачу вимогу про поставку товарів, проте, вказана вимога була залишення без задоволення відповідачем.
Відповідачем не було поставлено товару, спірні грошові кошти повернуті не були, у зв'язку із цим, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідач проти позову заперечує та вважає, що суд має відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про повернення грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не дотримано принципу добросовісності.
Відповідач вказує, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте, здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Візповідач зазначає, що позивач поводиться суперечливо, оскільки протягом трьох місяців без підписаного з боку відповідача договору поставки п'ять разів здійснив перерахування грошових коштів за нібито погоджений сторонами товар, навіть не врахувавши той факт, що не отримав від відповідача товар, що був оплачений ще 29.02.2024, проте, протягом тривалого часу позивач не вимагав від відповідача ані повернення коштів, ані поставлення товару, а тільки майже через рік звернувся з даним позовом до суду.
Так, безпідставно отримані кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання, відсутній обов'язок для сплати коштів, проте, здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Отже, враховуючи зазначене вище, у позивача відсутні будь-які підстави для стягнення з відповідача суми коштів, що перераховані позивачем добровільно на поточний рахунок відповідача.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Тобто, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Тобто, зобов'язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. При цьому за змістом статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.04.2019 у справі № 904/2342/18 та від 12.02.2019 у справі № 910/20926/16.
У даному випадку майном є грошові кошти в сумі 1001330,00 грн, які були отримані відповідачем у зв'язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок відповідача без укладення договору, тобто, отримані Фізичною особою-підприємцем Павленком Вадимом Володимировичем без достатніх правових підстав.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.
Так, відповідачем, відповідно до приписів чинного законодавства не спростовано жодними доказами факт відсутності правових підстав для перерахування спірних грошових коштів в сумі 1001330,00 грн.
Будь-яких доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем суду також не надано.
Відповідачем заперечений власний підпис на договорі №ББК23 від 20.01.2023, копія якого додана позивачем до позову, яким були обгрунтовані підстави позову за позовною заявою, відповідач стверджує, що такий договір не укладався сторонами, з чим погодився позивач, оскільки не може стверджувати протилежне, з огляду на підписання договору шляхом листування сторін.
Згідно з частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
На підставі частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини неукладання договору №ББК23 від 20.01.2023 через непідписання його з боку відповідача, визнаються обома сторонами справи, ці обставини не підлягають доказуванню, при цьому, у суду немає жодних обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Судом враховано, що з огляду на свободу договору та волевиявлення сторін, оскільки волевиявлення сторін було направлене на укладання правочину у письмовій формі, у вигляді єдиного письмового документу, суд не може вийти за межі такого волевиявлення та оцінювати можливість укладення спірного правочину в іншій, не передбаченій сторонами формі.
Крім того, судом враховано, що відповідачем не вчинено жодних дій із прийняття виконання такого правочину.
Отже, акцепту відповідачем оферти позивача не здійснено у жодній формі, відтак, договір не відбувся.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору, а також встановлену судом відсутність обов'язку позивача з компенсації будь-яких витрат (товару/послуг/робіт) перед відповідачем, отримані Фізичною особою-підприємцем Павленком Вадимом Володимировичем грошові кошти в сумі 1001330,00 грн, що переховані за платіжними інструкціями №189 від 29.02.2024 на суму 310000,00 грн, №205 від 06.03.2024 на суму 157420,00 грн, №213 від 11.03.2024 на суму 242580,00 грн, №248 від 26.03.2024 на суму 1714230,00 грн, №294 від 11.04.2024 на суму 120100,00 грн підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України унормовано, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 висловила правову позицію, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів повернення позивачеві грошових коштів у сумі 1001330,00 грн відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача, що безпідставно повернуті кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання, відсутній обов'язок для сплати коштів, проте, здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає поверненню сплачених коштів суд оцінює з урахуванням такого.
Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Судом враховані висновки Верховного Суду, що викладені, зокрема, у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22, про те, що якщо особа здійснила сплату грошових коштів, знаючи, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для їх сплати, а згодом вимагає повернення сплачених грошових коштів, то така особа поводиться суперечливо й безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Верховний Суд звертав увагу на таке.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Тлумачення статей 1212, 1215 Цивільного кодексу України свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі, слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема добросовісності.
В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
У справі, яка переглядалась, позивач добровільно перераховував на картковий рахунок відповідача кошти, знаючи, що між ним і відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме півроку, регулярно, різними сумами (всього було 37 платежів), зазначаючи, що призначенням платежу є поповнення карткового рахунку відповідача. Оскільки позивач не був зобов'язаний перераховувати кошти з огляду на відсутність договірних відносин із відповідачем щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов'язань, проте здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Судом враховано, що правовідносини у справі № 127/12240/22 не є подібними до правовідносин у цій справі, при цьому, при здійсненні спірних перерахувань коштів позивач чітко зазначав підстави таких переказів: оплата за буд. матеріали зг. Договору від 2023р. без ПДВ, отже, чітко усвідомлював наявність у нього грошового зобов'язання: оплата вартості товару, який позивач мав намір придбати у відповідача, до того ж, отримання відповідачем спірних коштів з таким призначенням платежу однозначно давало зрозуміти відповідачу відплатність такого переказу та його призначення, отже, в даних правовідносинах не йдеться ані про введення позивачем відповідача в оману суперечливою поведінкою, ані про те, що позивач переказував кошти усвідомлюючи про відсутність у нього будь-якого грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, відповідач необгрунтовано посилається на наявність у нього підстав для неповернення сплачених позивачем грошових коштів у сумі 1001330,00 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Інші доводи та докази сторін оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов (вх. №182/25 від 31.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Краєвид» до Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича про стягнення коштів задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павленка Вадима Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Краєвид» (18008, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 13/1, код ЄДРПОУ 44636393) грошові кошти у розмірі 1001330,00 грн (один мільйон одна тисяча триста тридцять гривень) та 15019,95 грн (п'ятнадцять тисяч дев'ятнадцять гривень дев'яносто п'ять копійок) витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 20.01.2026.
Суддя С.О. Саванчук