ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2026Справа № 910/12998/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС"
про стягнення 11666,00 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС" про стягнення 11666,00 грн заподіяних збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані нездійсненням відповідачем коригування дати податкової накладної за договором про надання послуг №171-П/24 від 28.05.2024, у зв'язку із чим, на переконання позивача, останній втратив право на податковий кредит, що завдало позивачу збитків на суму невідшкодованого ПДВ.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху.
04.11.2025 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.11.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/12998/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 5.11.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 05.11.2025 повернута на адресу суду поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).
Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного договору № 171-П/24 про надання послуг від 28.05.2024 , відповідач згідно з Актом надання послуг № 62 від 29.05.2024 надав позивачу послуги з дефектування двигуна генератора на суму 69996,00 грн, у тому числі ПДВ 11666,00 грн.
Позивач послуги оплатив у повному обсязі, що підтверджується доданою до позову платіжною інструкцією.
Відповідач зареєстрував податкову накладну, зазначивши дату складання 21.05.2024, однак позивач не може включити її до складу податкового кредиту з причини зазначення її дати складання до моменту укладення договору і до моменту виникнення податкових зобов'язань.
Позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією, у якій просив здійснити коригування патокової накладної, однак відповідач будь-яких дій не вчинив.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що втратив право на податковий кредит і, як наслідок, зазнав збитків на суму невідшкодованого ПДВ, що становить 11666,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу та в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
28.05.2024 між Комунальним підприємством "ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС" як виконавцем укладено договір про надання послуг №171-П/24 від 28.05.2024, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах договору виконавець зобов'язується надати послуги з дефектування двигуна генератора С110D5B за кодом ДК 021:2015 71630000-3 "Послуги з технічного огляду та випробовувань" (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити послуги та прийняти їх результати.
Згідно з п. 2.1 договору загальна ціна договору становить 69996,00 грн, в тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 2.3 договору оплата проводиться замовником у гривнях на банківський рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі або у виставленому до плати рахунку на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
У п. 6.5 договору сторони погодили, що виконавець виписує, реєструє та надає замовнику податкову накладну згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов'язання. У разі якщо податкова накладна не була зареєстрована в ЄРПН з будь-яких причин, замовник має право на відшкодування за рахунок підприємства суми невідшкодованого державою податку на додану вартість, а також на відшкодування збитків, понесених в результаті втрати права на податковий кредит.
В додатку № 1 до договору вказано, що вартість послуг становить 69996,00 грн, в тому числі ПДВ 11666,00 грн.
Як підтверджується Актом надання послуг № 62 від 29.05.2024, відповідач виконав, а позивач прийняв послуги з дефектування двигуна генератора на суму 69996,00 грн.
Послуги повністю оплачені позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 17351 від 31.05.2024.
Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач зареєстрував податкову накладну, зазначивши дату складання 21.05.2024, а тому позивач не може включити її до складу податкового кредиту з причин зазначення її дати складання до моменту укладення договору і виникнення податкових зобов'язань.
Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної, 05.07.2024 відповідач подав на реєстрацію податкову накладу № 50, вказавши дату складання 21.05.2024.
Реєстрація податкової накладної була зупинена.
12.11.2024 прийнято рішення № 12042189/34807380 про реєстрацію податкової накладної, складеної 21.05.2024 за № 50.
Позивач зазначає, що звернувся до відповідача із претензією № П-115 від 10.01.2025, у якій просив в строк до 15 календарних днів з моменту отримання претензії скоригувати податкову накладну або сформувати нову податкову накладну.
Оскільки, за доводами позивача, відповідач не вчинив жодних дій для усунення невідповідностей у податковій накладній, не сформував нову податкову накладну, позивач втратив право на податковий кредит і як наслідок зазнав збитків на суму невідшкодованого ПДВ, яка становить 11666,00 грн.
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків у сумі 11666,00 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановив суд вище, на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг №171-П/24 від 28.05.2024, відповідач надав а позивач прийняв послуги на суму 69996,00 грн, у тому числі ПДВ 11666,00 грн.
Позивачем виконав свій обов'язок з оплати за надані послуги.
Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної, 05.07.2024 відповідач подав на реєстрацію податкову накладу № 50, вказавши дату складання 21.05.2024.
Реєстрація податкової накладної була зупинена.
12.11.2024 прийнято рішення № 12042189/34807380 про реєстрацію податкової накладної, складеної 21.05.2024 за № 50.
Предметом спору у даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків у розмірі 11666,00 грн за невчинення коригування податкової накладної або формування нової податкової накладної.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19 при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
За приписами частин 1,2 статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
З урахуванням предмету позову для висновку щодо заподіяння збитків предметом доказування у цій справі є установлення обставин, пов'язаних з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
При цьому доведеність протиправних дій/бездіяльності відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведенню факт порушення відповідачем податкового законодавства стосовно невчиненням дій з реєстрації або коригування в установлений спосіб податкової накладної.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.22018 у справі № 918/219/17).
Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів / послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Згідно із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Отже, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ платника ПДВ - постачальника товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу (за правилом "першої події").
Тобто, у податковій накладній, яка складається постачальником за операцією з постачання послуг, має бути зазначена дата складання податкової накладної, яка є обов'язковим реквізитом податкової накладної і яка відповідає даті виникнення податкових зобов'язань за такою операцією.
Дата оформлення акта приймання-передачі послуг та дата податкової накладної мають бути ідентичні.
Отже відповідач мав скласти податкову накладну 29.05.2024.
Разом з тим, відповідач визначив дату складання податкової накладної - 21.05.2024.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем послуг, а тому з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на відповідача покладено обов'язок скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Водночас помилка в реквізитах податкової накладної не є нездоланною перешкодою для одержання покупцем податкового кредиту. Подібний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22/.
Так, статтею 192 Податкового кодексу України встановлено порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту. Зокрема, відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
В той же час, порядок складання розрахунку коригування до податкової накладної визначено пунктом 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, у якому, зокрема, зазначено, що не допускається виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номера.
Таким чином, помилка у даті складання податкової накладної не може бути виправлена шляхом подання розрахунку коригування до такої податкової накладної.
Таким чином, виправлення помилки в даті податкової накладної не могло бути забезпечено одним тільки розрахунком коригування, що прямо прописано в п. 21 Порядку №1307, а тому відповідач зобов'язаній був анулювати податкову накладну із неправильною датою і виписати нову з правильною. При цьому нову податкову накладну слід було скласти не на дату виправлення помилки, а на дату здійснення операції (відвантаження товарів/надання послуг).
Суд зауважує, що сам факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не може бути безумовною підставою для використання податкового кредиту позивачем, так як відповідачем не дотримано ст.187 ПКУ.
Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем будь-яких дій з метою виправлення допущеної помилки в даті складання податкової накладної.
Податкова накладна за операцією складена на дату, відмінну від дати виникнення податкових зобов'язань за такою операцією, підтвердженої відповідними первинними документами, не відповідає даним бухгалтерського обліку та не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію. Допущені відповідачем порушення податкового законодавства в частині визначення дати податкової накладної, не може бути підставою для формування податкового кредиту отримувачем послуг.
Отже, недоліки в податковій накладній та бездіяльність відповідача стали перешкодою для включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту (згідно з приписами 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, що в свою чергу спричинило збитки позивачу.
Приймаючи до уваги положення п.198.6 ст.198 ПК України, судом встановлено, що позивач втратив право на внесення податкового кредиту у сумі 11666,00 грн.
З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну на дату виникнення податкового зобов'язання та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач заперечень проти позову та доказів на спростування обставин наведених позивачем у позові, не надав.
Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків розмірі 11666,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних Комунального підприємства "ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС" про стягнення 11666,00 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст.73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄС ЕНЕРДЖИ СЕРВІС" (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, буд 1/2, офіс 422, ідентифікаційний код 34807380) на користь Комунального підприємства "ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ" (46008, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м.Тернопіль, вул.Старий Поділ, буд.7, ідентифікаційний код 03353845) збитки у сумі 11666,00 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.01.2026.
Суддя С.О. Турчин