ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2025Справа № 910/11998/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/11998/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорагропром" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 58; ідентифікаційний код: 38234087)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Стем" (Україна, 02072, м. Київ, вул. Чавдар Єлизавети, буд. 2, оф. 149; ідентифікаційний код: 45400034)
про стягнення 3 014 462,06 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Гончар Н.Б., довіреність від 06.01.2025;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорагропром" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Стем" (далі - відповідач) про стягнення 3 014 462,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № 5/1024/2 від 08.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11998/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.11.2025.
04.11.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке 04.11.2025 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 05.11.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 05.11.2025 судом було оголошено перерву до 26.11.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/11998/25 призначено на 26.11.2025.
У підготовче засідання 26.11.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 26.11.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2025.
У судове засідання 17.12.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
У судовому засіданні 17.12.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд
08.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукорагропром" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Стем" (далі - постачальник) було укладено Договір поставки №5/1024/2 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця дизель-генераторну установку GJD 710 виробництва GUCBIR (Туреччина) у комплектації двигун DOOSAN (модель DP180LB), альтернатор MARANELLO (модель М750), в шумопоглинаючому корпусі та/або іншу продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість.
Згідно з п. 1.2 Договору найменування (асортимент, комплектація), кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару, строки, умови і місце (адреса) поставки (передачі покупцю) товару визначаються сторонами в додатках до цього договору. Додатки оформляються на кожну замовлену партію товару та після підписання уповноваженими представниками сторін є невід'ємною частиною цього договору.
Додатком №1 від 08.10.2024 до Договору сторони погодили поставку товару вартістю 2992928,40 грн.
Відповідно до п. 3.1 Додатку №1 покупець здійснює 30% попередньої оплати за товар, що поставляється по даному додатку, що складає 897 878,52 грн. в т.ч. ПДВ 149 646,42 грн, що еквівалентно 19 764,00 Євро з ПДВ за курсом 45,43 грн/євро на 07.10.2024, протягом 5 банківських/робочих днів з дати підписання сторонами цього додатку та за умови отримання покупцем рахунку-фактури постачальника.
Постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар, що передбачений цим додатком, протягом 28 календарних днів з дати оплати покупцем попередньої оплати згідно п. 3.1 цього додатку (п. 4 Додатку №1).
24.10.2024 позивач, на підставі рахунку-фактури №СФ-0112 від 15.10.2024, здійснив попередню оплату 30% вартості товару в розмірі 897 878,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №С8-17810.
Позивач зазначає, що відповідач у погоджений сторонами строк товар не поставив.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з Вимогою-претензією № 25/04-44 від 30.04.2025, яка була надіслана на адресу відповідача та отримана останнім 07.05.2025 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0505298745253). У вказаній вимозі позивач встановив семиденний строк на повернення попередньої оплати в розмірі 897 878,52 грн на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що відповідач не виконав умови Договору в частині своєчасної поставки товару та не повернув попередню оплату, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 897878,52 грн, пеню в розмірі 1795757,04 грн, штраф у розмірі 149646,42 грн, 14% річних у розмірі 103623,34 грн та інфляційні втрати в розмірі 67556,74 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати в сумі 897 878,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №С8-17810 від 24.10.2024.
Пунктом 4 Додатку №1 до Договору сторони погодили строк поставки товару - 28 днів з дати оплати покупцем попередньої оплати згідно п. 3.1 цього додатку.
Враховуючи, що попередня оплата була перерахована 24.10.2024, товар мав бути поставлений покупцеві у строк до 21.11.2024 включно.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару є таким, що настав.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.
Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з Вимогою-претензією № 25/04-44 від 30.04.2025, якою встановив семиденний строк на повернення попередньої оплати.
Зазначена вимога була отримана відповідачем 07.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0505298745253.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний повернути попередню оплату в строк до 14.05.2025 включно.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем суми попередньої оплати.
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 897 878,52 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку прострочення строку поставки товару, постачальник за вимогою покупця сплачує останньому неустойку в розмірі 0,2% від вартості не переданого в строк товару за кожен календарний день прострочення.
Суд зазначає, що позивачем неправомірно збільшено період нарахування пені шляхом включення 21.11.2024 (останній день строку поставки товару за Договором), а також шляхом нарахування пені понад встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк.
Так, правомірним є нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару в період з 22.11.2024 по 22.05.2024.
Здійснивши власний розрахунок суд встановив, що правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 1 089 425,94 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 6.3 Договору у випадку прострочення строку поставки товару понад 5 календарних днів покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, шляхом надання постачальнику письмового повідомлення про розірвання договору. В цьому випадку постачальник зобов'язується протягом 2-х банківських/робочих днів з дати надання покупцем вимоги повернути покупцю сплачені ним грошові кошти - попередню оплату за непоставлений постачальником товар збільшену на індекс інфляції та на суму процентів (14% річних) за користування сплаченими покупцем в якості попередньої оплати грошовими коштами (що нараховуються з дати перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника до дати повернення постачальником цієї суми покупцю), а також крім неустойки передбаченої п. 6.2 цього договору, за вимогою покупця сплатити останньому штраф в розмірі 5% від вартості не переданого в строк товару.
Зі змісту зазначеного положення Договору вбачається, що обов'язковою умовою для виникнення у покупця права на отримання попередньої оплати за непоставлений постачальником товар збільшеної на індекс інфляції та на суму процентів (14% річних) з дати перерахування такої оплати, а також штрафу в розмірі 5% вартості непоставленого товару є надання постачальнику письмового повідомлення про розірвання договору.
Водночас наявна в матеріалах справи копія Вимоги-претензії № 25/04-44 від 30.04.2025 не містить посилання на п. 6.2 Договору, а також будь-яких згадок про реалізацію покупцем свого права на одностороннє розірвання Договору.
З огляду на викладене, право позивача на стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми може бути реалізоване виключно в межах базових розмірів, встановлених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та виключно за період прострочення грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати, яке виникло у відповідача на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України з 07.05.2025 та вважається простроченим з 15.05.2025.
Здійснивши власний розрахунок суд встановив, що правомірним є нарахування відповідачу інфляційних втрат у розмірі 18 024,68 грн та 3% річних у розмірі 9 298,58 грн за період 15.05.2025 - 17.09.2025.
При цьому, оскільки право вимагати сплати штрафу в розмірі 5% від вартості не переданого в строк товару у позивача не виникло, позов задоволенню в цій частині не підлягає.
За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України пов'язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов'язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 897878,52 грн, пеня в розмірі 1089425,94 грн, інфляційні втрати в розмірі 18024,68 грн та 3% річних у розмірі 9298,58 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 30219,42 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 14997,51 грн залишається за позивачем.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Стем" (Україна, 02072, м. Київ, вул. Чавдар Єлизавети, буд. 2, оф. 149; ідентифікаційний код: 45400034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорагропром" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 58; ідентифікаційний код: 38234087) заборгованість у розмірі 897878 (вісімсот дев'яносто сім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 52 коп., пеню в розмірі 1089425 (один мільйон вісімдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн 94 коп., інфляційні втрати в розмірі 18024 (вісімнадцять тисяч двадцять чотири) грн 68 коп., 3% річних у розмірі 9298 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн 58 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 30219 (тридцять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн 42 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 14997,51 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.01.2026.
Суддя О.В. Нечай