Справа №463/61/26
Провадження №1-кс/463/708/26
19 січня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова
в складі: слідчого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
заявника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження,-
Згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України скарга на постанову про закриття кримінального провадження визначена для розгляду слідчому судді ОСОБА_4 .
До суду поступила заява про відвід слідчого судді, яка мотивована тим, що у заявника є обгрунтовані сумніви у неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 під час поданої скарги на постанову про закриття кримінального провадження у справі №463/61/26. Зазначене мотивує, тим що на даний час щодо вказаного слідчого судді відкрито кримінальне провадження за підозрою у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 369-2 та ч.1 ст. 366-2 КК України. Вказане кримінальне провадження було внесено до ЄРДР уповноваженими особами ДБР. На даний час Національне антикорупційне бюро України здійснює розслідування вказаного кримінального провадження. Відтак вважає, що слідчий суддя стосовно якого розслідується кримінальне провадження не можу здійснювати розгляд її скарги. Крім того зазначила, що стала учасником ситуації, де секретар судового засідання вибачався перед слідчим ТУ ДБР у м. Львові після судового засідання, що також свідчить, на її думку, про упередженість вказаного слідчого судді.
Заявник в судовому засіданні подану нею заяву про відвід підтримала в повному обсязі та додатково долучила документи, а саме статті ЗМІ,з яких вбачається про розслідування кримінального провадження стосовно зазначеного слідчого судді. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Оглянувши матеріали скарги та заяву про відвід, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
З матеріалів скарги вбачається, що вказане клопотання стосується розгляду питання про скасування постанови про закриття кримінального провадження у справі №463/61/26
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути видно, що воно чиниться (рішення у справах «Білуха проти України», пункт 53, «Де Куббер проти Бельгії», пункт 26).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Додатково і на доповнення до цього ставлення судді до справи має важливе, проте не вирішальне значення. Вирішальною є можливість об'єктивного підтвердження таких фактів (наприклад, рішення у справі ЄСПЛ «Ferrantelli and Sanyangelo v. Italy», постанова від 7 серпня 1996 року, збірник 1996-ІІІ, с. 951-52, параграф 58, та рішення у справі «Wettstein v. Switzerland», № 33958/96, параграф 44).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб'єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об'єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об'єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також відсутність на даний момент фактів та належних доказів, які б свідчили що слідчим суддею ОСОБА_4 не є можливим винесення об'єктивного рішення у вказаній справі, а також на думку слідчого судді, у даному випадку у стороннього спостерігача не можуть виникнути сумніви в неупередженості судді, тільки тому, що стосовно вказаного слідчого судді існує кримінальне провадження. Крім того, слід також зазначити про принцип невинуватості особи, а саме: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України), а відтак, слідчий суд приходить до висновку, що у заяві про відвід слідчого судді ОСОБА_4 слід відмовити.
Керуючись, ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, -
Відмовити ОСОБА_3 у заяві про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1