Справа № 446/40/26
1-кп/446/83/26
15.01.2026 м.Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2025 за № 62025240030004140 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Кам'янка-Бузька Львівського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, номер обслуги зенітного артилерійського відділення зенітно-ракетно артилерійського взводу батальону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України, ч.5 ст. 407 КК України,
встановив:
В провадженні Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.04.2025 за №62025240030004140 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.5 ст. 407 КК України.
Ухвалою суду від 14 січня 2026 року у цьому провадженні призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на строк 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали, а саме посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також прокурор просила не визначати розмір застави.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 не заперечили щодо клопотання прокурора.
Потерпіла ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора.
Заслухавши доводи учасників кримінального провадження, розглянувши питання доцільності продовження строку тримання під вартою, суд встановив наступні обставини справи та виходить з наступних мотивів.
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2025 за № 62025240030004140 ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та самовільне залишення військової частини військовослужбовцем понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
18.10.2025 ухвалою слідчого судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області підозрюваному ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 15.12.2025 включно без визначення розміру застави.
11.12.2025 ухвалою слідчого судді строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 продовжено до 17.01.2026 без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 8 ст. 176 КПК України закріплено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні
Згідно з положеннями ст. 199 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. При цьому доведенню підлягають обставини, визначені частиною 3 цієї статті, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Разом з тим, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм вмотивованим рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини з плином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування, а тому суди повинні наводити додаткові мотиви для обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу (справа «Таран проти України» 14 (п. 71), Заява № 31898/06).
В розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_5 наразі вже перебуває у статусі обвинуваченого, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Зважаючи на стадію судового провадження (підготовче провадження) та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень. Бо це передбачає оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить, що на стадії підготовчого судового засідання суд повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це кримінальне правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Розглянувши питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , оцінивши доводи всіх учасників процесу, суд дійшов висновку про збереження на даний час тих ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу і які передбачені у п.п.1,3,4 ст. 177 КПК України.
Зокрема, існує ризик і він не зменшився, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, оскільки можливе притягнення до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі на строк до 10 років та суворість покарання за кримінальні правопорушення у виді позбавлення волі на такий строк може бути розцінена обвинуваченим більш небезпечним ніж переховування та втеча.
ЄСПЛ у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обґрунтованим суд визнає ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, в тому числі спонукати їх до зміни показань, з метою уникнути притягнення до кримінальної відповідальності, Також, суд вважає, що існує ризик і він не зменшився перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі зможе ігнорувати виклики слідчого, прокурора чи суду та таким чином перешкоджати забезпеченню завдань кримінального провадження
Водночас, застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам і не забезпечить визначеної ст. 177 КПК України мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечення виконання обвинувачення покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується становить виключно позбавлення волі, при цьому суд враховує вік обвинуваченого, стан його здоров'я, який раніше не судимий, є діючим військовослужбовцем.
За таких обставин, суд дійшов переконання, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, так як за наявності вищенаведених ризиків та особи обвинуваченого, а також з урахуванням стадії кримінального провадження, таке продовження є виправданим та доцільним і не знаходить підстав для застосування відносно нього більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та під час дії воєнного стану у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.407 КК України.
У підготовчому судовому засіданні сторони кримінального провадження вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Заслухавши думку сторін, дослідивши надані матеріали, суд прийшов до висновку, про відсутність перешкод призначення судового розгляду, та достатність підстав для призначення судового розгляду у судовому засіданні, виходячи із такого.
Під час проведення підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
Відповідне кримінальне провадження підсудне Кам'янка-Бузькому районному суду Львівської області.
Підстав для закриття або повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків судом не вбачається.
Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе закінчити підготовче судове провадження та призначити судовий розгляд.
Керуючись вимогами статей 7, 31, 132, 177, 178, 183, 193-199,314,315, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні за №62025240030004140 від 21.04.2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15 березня 2026 року включно.
Розмір застави не визначати.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62025240030004140 від 21.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України у відкритому судовому засіданні на 20 січня 2026 року о 09 год 30 хвилин у залі судових засідань Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області за адресою: 80400, Львівська область, м. Кам'янка-Бузька, вул. Незалежності, буд. 29.
Судовий розгляд здійснювати одноособово.
В судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілу.
Забезпечення явки свідків обвинувачення покласти на прокурора.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення, а останнім днем строку її дії є 15.03.2026 - включно.
Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, а також направити начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом п'яти днів з дня вручення йому копії ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає
Повний текст ухвали складено 20.012026.
Суддя ОСОБА_8