Справа № 445/1470/23
Провадження № 2-п/445/1/26
19 січня 2026 року
Золочівький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бакаїм М.В.,
за участю секретаря судового засідання Назар С.М.,
з участю заявниці ОСОБА_1
з участю представника заявниці ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочів заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Золочівського районного суду Львівської області від 21 листопада 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
установив:
08.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, в якій просила переглянути та скасувати заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 21 листопада 2023 року у цивільній справі № 445/1470/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, згідно з яким шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано.
Заява обґрунтована тим, що про відкриття провадження у справі та існування зазначеного рішення ОСОБА_1 стало відомо лише 20.11.2025р., коли отримала можливість ознайомитися з текстом заочного рішення суду та матеріалами справи.
Зазначене заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 21.11.2023р., вважає прийнятим передчасно та з порушення чинних процесуальних норм з наступних підстав : про подання позивачем позовної заяви, відкриття провадження у справі, існування зазначеної судової справи, а також про винесене заочне рішення суду, нічого не знала впродовж всього часу, не отримувала жодних повідомлень про призначення справи до розгляду чи повісток про виклик до суду. Рішення прийняте за відсутності ОСОБА_1 , а ознайомитися з копією вказаного рішення змогла лише 20.11.2025 р.
Крім того в рішенні вказано про те, що відповідачка в судове засідання не зявилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки до суду не повідомила, відзив не подала.
Вважає, що зазначені твердження є передчасними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи і письмовими доказами.
Так зокрема, у позовній заяві позивач чи помилково чи навмисне, але вказав місце проживання АДРЕСА_1 . Проте, вказана адреса не є вірною, оскільки у відповідності до Витягу з реєстру територіальної громади від 08.10.2024р., вірна адреса проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
Водночас, як видно із матеріалів справи, повістки та копія заочного рішення відправлялися саме на неправильну адресу, вказану позивачем, а не на дійсну адресу помешкання ОСОБА_1 . Отже, за таких умов, не знала про наявність справи у суді, не мала жодної законної можливості брати участь у розгляді вказаної справи, надавати свої пояснення, зауваження та докази.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження, судове засідання у справі призначено на 16 грудня 2024 року 15-30 год., яке у подальшому відкладено на 19 січня 2026 року 15-20 год.
У судовому засіданні відповідачка підтримала заяву про перегляд заочного рішення з викладених у ній обставин. Повідомила про смерть ОСОБА_3 , подавши Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00055395855 від 17 грудня 2025 року у якому вказано, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Представник заявника просив заяву задоволити та скасувати заочне рішення.
Встановлено, що 30 червня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив розірвати шлюб з ОСОБА_1
09.08.2023 судом отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 за адресою: с. Ясенівці, Золочівського району Львівської області .
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 26 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09 листопада 2023 року 90-50 год., яке у подальшому відкладено на 21 листопада 2023 року 11-00 год.
Позивач ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розірвати шлюб, судове засідання проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Також суд повідомляв відповідачку ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 21 листопада 2023 року 11-00 год., окрім поштової кореспонденції і шляхом оголошенням, розміщеного на офіційному веб-порталі судової влади України.
21.11.2023 Золочівський районний суд Чернігівської області ухвалив заочне рішення, згідно з яким шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00055395855 від 17 грудня 2025 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з п. 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності будь кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
При цьому відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, є належним повідомленням про наявний на розгляді суду спір відповідно до положень ст. 128 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 викладено правовий висновок, згідно з яким довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду України, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Таким чином, ураховуючи положення чинного на час розгляду справи в суді законодавства, відповідачка була повідомлена належним чином у спосіб, передбачений законом, про дату, час та місце розгляду цивільної справи. Сам по собі факт неприбуття відповідачки в судове засідання не надає підстав для скасування заочного рішення.
Відповідно до ч. 1ст. 284 ЦПК України заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до п. 4 ч. 2, ч. 7ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. Докази, на які посилається заявник, повинні бути додані до заяви про перегляд заочного рішення.
Згідно зі ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує те, що для скасування заочного рішення необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що аргументи відповідача щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності двох умов можна вважати, що наявні підстави для скасування заочного рішення й призначення справи до розгляду.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Частиною 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Крім того відповідачка повідомила в судовому засіданні, що позивач ОСОБА_3 помер.
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00055395855 від 17 грудня 2025 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Здатність мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільно-процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (ст. 46 ЦПК України).
Відповідно до ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Згідно зі ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Процесуальне правонаступництво це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для правонаступника.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно зі ст. 1219 ЦПК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3)право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Однак правовідносини, з приводу яких виник спір у цій справі, не допускають правонаступництва, так як право на шлюб та обов'язки, що з нього випливають, є особистими немайновими правами /обов'язками особи.
Враховуючи вищевикладене, скасування заочного рішення після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин є неможливим унаслідок смерті одного з подружжя та не відповідатиме вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.02.2022 року у справі № 2-4744/11, від 07.02.2024 року у справі № 295/434/22.
Європейський суд з прав людини наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, п. 51, 52).
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 Конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Згідно із ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення, а тому заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 258 - 261, 283, 284, 287 - 288 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Золочівського районного суду Львівської області від 21 листопада 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу- залишити без задоволення.
Роз'яснити учасникам справи, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 20 січня 2026 року.
Суддя М.В. Бакаїм