Справа № 461/6178/19
Провадження № 1-кс/461/192/26
20.01.2026 року суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід,
На розгляді Галицького районного суду міста Львова перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12019140050002687 від 21.06.2019 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Після проведення автоматичного розподілу справи, визначено склад суду - головуючий суддя ОСОБА_3 .
Суддя ОСОБА_3 подав заяву про самовідвід. Вказана заява мотивована тим, що ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного суду від 16.12.2025 вирок суду першої інстанції у цій справі скасовано та призначено новий судовий розгляд. До складу наведеної колегії суддів входи ОСОБА_5 , який являється рідним братом судді ОСОБА_3 .
З огляду на наведене, посилаючись на положення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя заявив самовідвід від участі у розгляді наведеного обвинувального акту у кримінальному провадженні.
Учасники провадження у судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, зокрема судом були вжиті заходи передбачені ст. 135 КПК України.
Згідно положень параграфу 6 глави 3 розділу 1 КПК України, неявка учасників процесу на розгляд заяви про відвід не є перешкодою для розгляду заяви про відвід.
Відповідно до статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Отже, виходячи з наведених положень, підстав для відкладення розгляду заяви або обставин які зумовлюють неможливість проведення такого розгляду, зокрема внаслідок неявки учасників провадження, не встановлено.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Дослідивши подану заяву та матеріали справи, приходжу до наступних висновків, виходячи з доводів та мотивів наведених нижче.
З обвинувального акту та долучених до нього матеріалів судового провадження встановлено наступне.
Новий розгляд обвинувального акту по суті (судовий розгляд) не розпочався.
У даному провадженні 08.09.2025 року судом першої інстанції ухвалено вирок, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 16.12.2025 року зазначений вирок скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження у Галицькому районному суді м. Львова. До складу зазначеної колегії входив суддя ОСОБА_5 , який являється рідним братом судді ОСОБА_3 .
Згідно ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до положень ч. 1 ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
У судовій практиці використовується презумпція особистої безсторонності суду, яка передбачає такий стан, допоки не надано доказів протилежного. Між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію може надати вимога об'єктивної безсторонності.
Об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
За практикою Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінюваність суддів» визначено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Зокрема, при винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення.
Відтак, безсторонність суду, зміст якої полягає у відсутності упередженості або необ'єктивності, є однією з гарантій, покликаних забезпечити загальну справедливість судового провадження.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно зі статтею 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема, якщо у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
Відповідно до статей 1, 2, 3, 14, 15 Кодексу суддівської етики, cуддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Суддя повинен уникати поза процесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу. Неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Зі змісту заяви про самовідвід вбачається, що обставини наведені суддею, а саме перебування його у родинних зв'язках із суддею, який вже приймав участь у цій справі в суді апеляційної інстанції та ухвалював рішення у складі колегії, яке стало наслідком передачі справи на розгляд судді ОСОБА_3 , можуть викликати в учасників провадження сумнів щодо неупередженості складу суду.
Статтею 10 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків.
З огляду на викладене, з метою об'єктивного та неупередженого розгляду обвинувального акту, усунення усіх сумнівів щодо неупередженості під час розгляду справи та визначення складу суду передбаченого законом, приходжу до висновку про наявність підстав для задоволення відводу.
Керуючись ст. 7, 8, 75, 80, 81 КПК України,
Заяву задовольнити.
Відвести суддю Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_3 від розгляду обвинувального акту з додатками у кримінальному провадженні №12019140050002687 від 21.06.2019 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_6