Єдиний унікальний номер №943/1836/25
Провадження № 2/943/317/2026
20 січня 2026 року м. Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.
при секретарі Пирка В.М.
розглянувши у судовому засіданні у м. Буську в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно та визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом,-
встановив:
ОСОБА_2 звернувся в суд з означеною заявою, покликаючись на те, що після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, до складу якої увійшли всі обов'язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті, а саме на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1355 га та земельною ділянкою площею 0,1026 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Лісок колишнього Буського, тепер Золочівського району Львівської області. Також померлому належали: земельна ділянка площею 0,0247 га, земельна ділянка площею 0,1253 га, земельна ділянка площею 0,1284 га, земельна ділянка площею 0,0865 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Лісок колишнього Буського, тепер Золочівського району Львівської області та земельна ділянка площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Лісок колишнього Буського, тепер Золочівського району Львівської області. Позивач є спадкоємцем по закону до даного майна після смерті батька ОСОБА_3 , фактично прийняв спадщину, здійснює постійний догляд та несе витрати по утриманню спадкового майна, виготовив кадастрові номера. Однак не може юридично оформити прийняття спадщини, оскільки звернувся до нотаріуса, проте було відмовлено, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказані земельні ділянки. Оскільки батько ОСОБА_3 за життя не виготовив правовстановлюючі документи на вищевказані земельні ділянки. Тому просить суд визнати за ним право власності на означене спадкове майно та право постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.
Позивач, до початку судового засідання, подав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує, просить його задоволити.
Представник відповідача також подав лист з проханням справу слухати у їх відсутності, позовні вимоги визнають повністю, заперечень проти позову не мають.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, суд у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів, без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. ст.1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Новосілківською сільською радою Буського району Львівської області від 04.12.1998 року, підтверджується факт смерті батька позивача ОСОБА_3 , про що зроблено актовий запис № 33.
Після смерті останнього залишилось спадкове майно до складу якого увійшли всі обов'язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті, а саме на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1355 га (кадастровий номер 4620684000:18:001:0068) та земельною ділянкою площею 0,1026 га (кадастровий номер 4620684000:18:003:0014), для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Лісок колишнього Буського району, тепер Золочівського району Львівської області.
Право постійного користування померлого на дані земельні ділянки підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії III-ЛВ № 015687 від 11.04.1991 року, реєстровий № 16, виданий на підставі рішення Новосілківської сільської ради народних депутатів Буського району Львівської області від 16.12.1993 року.
Згідно витягу з рішення XXIX сесії VIII скликання Буської міської ради Золочівського району Львівської області № 1056 від 10.07.2025 року, вбачається, що уточнено розміри, площі та конфігурацію земельних ділянок, а саме: земельна ділянка площею 0,1355 га, земельна ділянка площею 0,1026 га, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 в с. Лісок Золочівського району Львівської області, згідно кадастрового плану.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0700757492025 від 28.08.2025 року, земельна ділянка площею 0,1026 га має кадастровий номер 4620684000:18:003:0014, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Лісок Золочівського району Львівської області, власник - ОСОБА_3 .
З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за № НВ-9976194612025 від 29.08.2025 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620684000:18:003:0014 становить 4041.69 грн..
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3202074362025 від 18.08.2025 року, земельна ділянка площею 0,1355 га має кадастровий номер 4620684000:18:001:0068, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Лісок Золочівського району Львівської області, власник - ОСОБА_3 .
З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за № НВ-9976194342025 від 29.08.2025 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620684000:18:001:0068 становить 2304.92 грн..
Також померлому належали:
- земельна ділянка площею 0,0247 га(кадастровий номер 4620684000:18:001:0064), земельна ділянка площею 0,1253 га(кадастровий номер 4620684000:18:001:0066), земельна ділянка площею 0,1284 га(кадастровий номер 4620684000:18:001:0067), земельна ділянка площею 0,0865 га(кадастровий номер 4620684000:18:003:0013), для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка площею 0,2500 га(кадастровий номер 4620684000:18:001:0065), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташовані в с. Лісок Золочівського району Львівської області.
Право приватної власності на земельні ділянки за ОСОБА_3 підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії II-ЛВ № 031444 від 11.04.1991 року, реєстровий № 41, виданий на підставі рішення Новосілківської сільської ради народних депутатів Буського району Львівської області від 16.12.1993 року.
Згідно витягу з рішення XXIX сесії VIII скликання Буської міської ради Золочівського району Львівської області № 1056 від 10.07.2025 року, вбачається, що уточнено розміри, площі та конфігурацію земельних ділянок, а саме: земельна ділянка площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельна ділянка площею 0,0247 га, земельна ділянка площею 0,1253 га, земельна ділянка площею 0,1284 га, земельна ділянка площею 0,0865 га, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 в с. Лісок Золочівського району Львівської області, згідно кадастрового плану.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0501032852025 від 08.08.2025 року, земельна ділянка площею 0,0247 га має кадастровий номер 4620684000:18:001:0064, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Лісок Золочівського району Львівської області, власник - ОСОБА_3 .
З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за № НВ-9976193822025 від 29.08.2025 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620684000:18:001:0064 становить 420.16 грн..
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1201739132025 від 11.08.2025 року, земельна ділянка площею 0,1253 га має кадастровий номер 4620684000:18:001:0066, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Лісок Золочівського району Львівської області, власник - ОСОБА_3 .
З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за № НВ-9976194052025 від 29.08.2025 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620684000:18:001:0066 становить 2131.41 грн..
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5301202622025 від 11.08.2025 року, земельна ділянка площею 0,1284 га має кадастровий номер 4620684000:18:001:0067, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Лісок Золочівського району Львівської області, власник - ОСОБА_3 .
З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за № НВ-9976194172025 від 29.08.2025 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620684000:18:001:0067 становить 7242.17 грн..
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5600842322025 від 08.08.2025 року, земельна ділянка площею 0,0865 га має кадастровий номер 4620684000:18:003:0013, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Лісок Золочівського району Львівської області, власник - ОСОБА_3 .
З витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за № НВ-9976194472025 від 29.08.2025 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620684000:18:003:0013 становить 3407.47 грн..
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-630139624025 від 08.08.2025 року, земельна ділянка площею 0,2500 га має кадастровий номер 4620684000:18:001:0065, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована в с. Лісок Золочівського району Львівської області, власник - ОСОБА_3 .
З витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № 9976193902025 від 29.08.2025 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620684000:18:001:0065 становить 694250,86 грн..
Днем відкриття спадщини є день смерті спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 заповіту не залишив. Згідно ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування визначається в порядку черговості, згідно ст. 1258 ЦК України.
Спадкодавець ОСОБА_3 доводиться батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Буським райвідділом реєстрації актів громадянського стану Львівської області від 12.03.1998 року, про що зроблено актовий запис № 27та спадкоємцем першої черги спадкування за законом.
Крім позивача, спадкоємцем першої черги була мати ОСОБА_4 , проте вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не прийнявши спадщину, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 видане Новосілківською сільською радою Буського району Львівської області від 23.01.2012 року, про що зроблено актовий запис № 1.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються Кодексом УРСР.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Позивач фактично прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , вступив у володіння та розпорядження спадковим майном, оскільки на час смерті батька проживав разом з ним в одному житловому будинку, що стверджується довідкою виданою Новосілківським старостинським округом Буської міської територіальної громади Золочівського району Львівської області № 386 від 12.09.2025 року.
Суд приходить до переконання, що позивач має право спадкувати вказані земельні ділянку після смерті батька з наступних підстав, а саме на час набуття ОСОБА_3 права постійного користування спірною земельною ділянкою був чинний Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року (далі - 3К України 1990 року), яким було закріплено право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6).
Положеннями ст. 7 3К України 1990 року передбачалося, що громадянам України селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля також надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п?яти років).
Стаття 22 ЗК України 1990 року (чинна на час видачі ОСОБА_3 , державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Отже, ЗК України 1990 року передбачав право фізичних осіб набувати земельні ділянки у постійне користування (як окремий правовий титул) для ведення особистого підсобного господарства.
Спадкодавець ОСОБА_3 відповідно до статті 7,22 ЗК України 1990 року набув право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 0,1355 га та земельною ділянкою площею 0,1026 га, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішення Новосілківської сільської Ради народних депутатів від 16.12.1991 року, яке виникло у нього після одержання Державного акта на право постійного користування землею серії III-ЛВ № 015687 від 11.04.1991 року.
Разом з тим, після набрання чинності з 01.01.2002 Земельним кодексом України від 25.10.2001 фізичні особи були виключені із суб?єктів, які можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.
Так, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу у країни 2001 року право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Перелік суб?єктів, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, який визначено частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України 2001 року постійно розширюється і зазнає змін, не містить фізичних осіб щодо прав постійного користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року у редакції, яка діяла з 01.01.2002 до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року щодо зобов?язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право постійного користування землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов?язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.
На правовідносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею і Протоколу Першого Конвенції та статтею 41Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищене статтею 41 Конституції України), а й обмежують у можливості припинити відповідне право.
Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у постійне користування були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка дозволяла б припинити право громадянина України постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.
Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов?язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦІК України спадкоємець стає учасником правовідношення з постійного користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, яка конкретизована постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.
Так, відповідно до пункту 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, в якому викладено висновки щодо застосування норм права, статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.
Отже, належне ОСОБА_3 право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,1355 га та земельною ділянкою площею 0,1026 га, розташовані на території Новосілківської сільської ради (на даний час територія Буської міської ради), наданою для ведення особистого підсобного господарства, на підставі рішення Новосілківської сільської Ради народних депутатів від 16.12.1991 року, як майнове право, увійшло до складу спадщини після його смерті та може успадковуватися на загальних підставах.
Інших першочергових спадкоємців, які б претендували на дане майно, судом не встановлено і у суду немає повноваження щодо збирання доказів по справі, лише оцінка наявних у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням їх цільового призначення. Реалізувати своє законне право спадкування на спадкове майно в позасудовому порядку позивач не може, так як відсутній оригінал державного акту на право приватної власності на землю у зв'язку з його втратою.
Відповідно до п. «г», ч.1, ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі - прийняття спадщини.
Згідно ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.
Обставин, які б спростовували твердження позивача в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.
Враховуючи вище викладене, те що відповідач позов визнає, суд приходить до висновку, що позивач набув права власності на спадкове майно на законних підставах, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 13, 141, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 524-526, 527, 549 ЦК УРСР, суд -
ухвалив :
Позов задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителя в АДРЕСА_1 , право власності на спадкове майно, а саме:
-земельну ділянку 0,0247 га(кадастровий номер 4620684000:18:001:0064), для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Лісок колишнього Буського району, тепер Золочівського району Львівської області;
-земельну ділянку площею 0,1253 га(кадастровий номер 4620684000:18:001:0066), для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Лісок колишнього Буського району, тепер Золочівського району Львівської області;
-земельну ділянку площею 0,1284 га(кадастровий номер 4620684000:18:001:0067), для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Лісок колишнього Буського району, тепер Золочівського району Львівської області;
-земельну ділянку площею 0,0865 га(кадастровий номер 4620684000:18:003:0013), для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Лісок колишнього Буського району, тепер Золочівського району Львівської області;
-земельну ділянку площею 0,2500 га(кадастровий номер 4620684000:18:001:0065), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Лісок колишнього Буського району, тепер Золочівського району Львівської області;
- право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1355 га (кадастровий номер 4620684000:18:001:0068), земельною ділянкою площею 0,1026 га (кадастровий номер 4620684000:18:003:0014), для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Лісок колишнього Буського району, тепер Золочівського району Львівської області, в порядку спадкування по закону, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Суддя: Б. М. Журибіда