Справа № 308/17000/25
3/308/7850/25
15 січня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дегтяренко К.С., розглянувши матеріали ВП№1 Ужгородського РУ ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, тимчасово не працює, місце проживання та місце реєстрації АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
встановив:
З протоколу серія ВАД №768041 від 11 листопада 2025 року, вбачається, що 11 листопада 2025 року о 08 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчиняла з будинку свого тестя ОСОБА_2 та не впускала останнього до будинку, в якому він проживає, тим самим вчинила домашнє насильство економічного характеру, чим завдала економічної шкоди та психологічної шкоди здоровю.
Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
На підтвердження вини ОСОБА_1 надані: протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №768041 від 11 листопада 2025 року, терміновим заборонним приписом від 11 листопада 2025 року, письмовими поясненнями потерпілого, рапортом працівника поліції та іншими матеріалами справи.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явилася, підтримала письмові пояснення надані адвокатом. Крім іншого зазначила, що її свекор у вказаному будинку не живе, має сусідній будинок, який розташований поруч, вона свекра не виганяла та жодної шкоди йому не завдала.
Представник особи, що притягається до адміністартивної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Бондарєва О.С. в судовому засіданні просила закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, заслухавши особу, суд прийшов до наступного висновку.
Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
На підтвердження вини ОСОБА_1 надані: протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №768041 від 11 листопада 2025 року, рапортом працівника поліції, терміновим забороним приписом від 11 листопада 2025 року, поясненнями потерпілого та іншими матеріалами справи.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт, що ОСОБА_1 виганял свого свекра з приміщення будинку, крмі іншого відсутні будь які данні, що її свекор проживає у вказаному будинку, зареєстрований у ньому, а тоакож що в будинку наявні його речі. Крім того у протоколі не зазеачено у чому сам виразилась шкода економічного та психологічного характеру.
У справі «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно зі ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, тому, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.33, 36, 40-1, 172-20, ст.ст.283-284, 287, 294 КУпАП,-
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою,щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.
Суддя Дегтяренко К.С.