ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.01.2026 м. КиївСправа № 910/14105/25
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ";
до: товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ";
про: стягнення 122.214,68 грн.
Суддя Сергій Балац
Представники: без виклику сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" про стягнення 122.214,68 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено виконання зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором про закупівлю послуг від 20.01.2023 № 4600007118, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 122.214,68 грн., з яких: 55.551,03 грн. - збитки у вигляді упущеної вигоди, 15.762,33 грн. - 3 % річних та 50.901,32 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14105/25 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
В поданих до суду заявах по суті спору відповідач позов відхилив з урахуванням: безпідставності стягнення заявлених сум, оскільки підстави для їх оплати виникли саме після набрання законної сили рішенням у справі № 910/2508/24; невірно визначеного позивачем періоду нарахування; обов'язок з повернення гарантійної суми виник тільки після набрання рішенням від 24.06.2024 у справі № 910/2508/24 законної сили (17.09.2024); безпідставність заявленої до стягнення суми збитків, оскільки відповідач не є стороною договору про надання гарантії від 17.01.2023 № 30833/ЮГ-23. Також відповідач зазначає, що позивачем не подано до суду належних доказів, обґрунтування витрат на правову допомогу.
Підтримуючи поданий до суду позов у відповіді на відзив позивач зазначив про вірність періоду прострочення та наявність підстав для стягнення з відповідача збитків.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено договір про закупівлю послуг від 20.01.2023 № 4600007118 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Бортничі), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 10.9.1 Договору визначено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Бортничі) згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2022-12-13-017261-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 13.12.2022, позивач зобов'язується надати відповідачу не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 890.280,00 грн., що становить 5 % ціни цього Договору.
Положеннями пункту 10.9.6. Договору передбачено, що забезпечення виконання Договору повертається у випадках передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин.
Умовами пункту 10.11 Договору визначено, що сторони домовились, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01 % річних від простроченої суми.
Між позивачем, принципалом, та акціонерним товариством " КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС", як гарантом, укладено договір про надання гарантії (гарантії виконання) від 17.01.2023 № 30833/ЮГ-23 (далі - Банківська гарантія), відповідно до якого гарант надає на користь відповідача гарантію виконання Договору на суму 890.280,00 грн.
На адресу позивача надійшло повідомлення гаранта від 29.02.2024 № 1-803 про те, що до останнього надійшла вимога (SWIFT-повідомлення від 28.02.2024) про сплату грошової суми за Банківською гарантією, що надана на користь відповідача в сумі 890.280,00 грн.
Гарантом здійснено перерахування суми гарантійного платежу на користь відповідача.
Позивачем сплачено на користь гаранта суму гарантійного платежу, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.03.2024 № 439.
Враховуючи безпідставне отримання відповідачем суми гарантійного платежу, що встановлено рішенням суду від 24.06.2024 у справі № 910/2508/24, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 122.214,68 грн., з яких: 55.551,03 грн. - збитки у вигляді упущеної вигоди, 15.762,33 грн. - 3 % річних та 50.901,32 грн. - інфляційні втрати в період з 06.03.2024 по 07.10.2024.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.
Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2508/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024, задоволено позов позивача до відповідача про стягнення, зокрема, суми гарантійного платежу в розмірі 890.280,00 грн. за Банківською гарантією.
Також вказаним рішенням встановлено, що у відповідача були відсутні підстави для звернення до банку та отримання гарантійної суми за Банківською гарантією.
Виконання відповідачем обов'язку зі сплати на користь позивача суми гарантійного платежу виконане 08.10.2024, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.10.2024 № 295958 на суму 890.280,00 грн.
Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 містить наступний висновок: у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
При цьому, пунктом 10.11 Договору сторонами визначений інший розмір процентів за порушення строку здійснення платежів, а саме: 0,01 % річних.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню в сумі 52,69 грн. за розрахунком суду, здійсненого в заявлений позивачем період, приймаючи до уваги розмір процентів визначений пунктом 10.11 Договору, а саме:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихСума відсотків річних за період прострочення (грн.)
890.280,0006.03.2024 - 07.10.20242160,01 %52,69
Загальна сума 0,01 % річних 52,69
Позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 50.901,32 грн. підлягає задоволенню повністю, за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом вірним.
Приписами пункту 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювана збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
При цьому, збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі виплати відповідачем позивачеві грошових коштів при першому зверненні останнього. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Платіжною інструкцією від 06.03.2024 № 439 позивачем здійснено перерахування на користь гаранта суми гарантійного платежу за Банківською гарантією в розмірі 890.280,00 грн., а саме з рахунку позивача: НОМЕР_1 .
При цьому, вказаний рахунок зазначений у пунктах 1.2 укладених між гарантом за Банківською гарантією, як банком, та позивачем, як вкладником, договорів банківського вкладу (депозиту) від 09.05.2023 № 626790/1/Д та від 09.05.2024 № 626790/2/Д.
Так, на запит позивача від 06.11.2025 № 489Р-11 банк/гарант за Банківською гарантією надав відповідь від 07.11.2025 № б/н з розрахунком процентів в період з 06.03.2024 по 07.10.2024 в сумі 55.551,03 грн. (у разі перебування на депозитному рахунку грошових коштів в сумі 890.280,00 грн.).
Таким чином позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 55.551,03 грн. обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Твердження відповідача про те, що підставою для заявлених до стягнення сум є дата набрання законної сили рішенням у справі № 910/2508/24 судом відхилені, оскільки правовідносини між сторонами спору виникли на підставі Договору, в той час, як на підставі рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають. Більш того, вказаним рішенням встановлено, що у відповідача були відсутні підстави для звернення до банку та отримання гарантійної суми за Банківською гарантією.
Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (Україна, 03065, місто Київ, пр.Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код: 42795490) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" (Україна, 04128, місто Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ТУПОЛЄВА, будинок 16, офіс 17, ідентифікаційний код: 23390015) 0,01 % річних в сумі 52 (п'ятдесят дві) грн. 69 коп., інфляційні втрати в сумі 50.901 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот одна) грн. 32 коп., збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 55.551 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
3. У задоволенні решти вимог відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строк встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Cуддя Сергій Балац