Справа № 307/113/26
Провадження № 1-кс/307/28/26
про застосування запобіжного заходу
16 січня 2026 року м. Тячів
Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025071160000690 від 15 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вонігово, Тячівського району, Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, вищою освітою, одруженого, працюючого водієм ТОВ «ВІП-БУС», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,
До Тячівського районного суду Закарпатської області звернувся слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 з клопотанням у кримінальному провадженні №12025071160000690 від 15 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_2 та іншими, на даний час невстановленими органом досудового розслідування особами, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, під час дії воєнного стану, який введено в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з неодноразовим продовженням такого та який продовжував діяти на момент вчинення, достовірно знаючи про обмеження виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, організували незаконне переправлення громадян України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_4 , через державний кордон України з Румунією.
Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом отримання коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України, в середині листопада 2025 року, невстановлена органом досудового розслідування особа чоловічої статі, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , встановила телефонний зв'язок з ОСОБА_10 , під час якого зазначила про можливість організації незаконного переправлення через державний кордон України з країною Румунія поза пунктом пропуску громадянина ОСОБА_10 , зазначивши спосіб незаконного перетину кордону через мілководдя річки «Тиса» та вартість такої послуги в сумі 5 (п'ять) тисяч доларів США, які після перетину кордону за нього мала заплатити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_5 .
В подальшому, 09 січня 2026 року під час телефонного дзвінка вказана невстановлена особа зазначила про можливість незаконної переправи, через державний кордон поза межами пункту пропуску, на що ОСОБА_10 відповів, що він готовий до переправлення. При цьому, невстановлена особа при розмові наголосила ОСОБА_10 , що вартість такої послуги змінилась та буде становити 8 (вісім) тисяч доларів США, а також повідомила про необхідність його прибуття 13 січня 2026 року до залізничного вокзалу в селі Карпати по вулиці Залізнична, б/н Мукачівського району, Закарпатської області, та необхідність заселення ОСОБА_11 до будь-якого з готелів міста Хуст, Закарпатської області, нащо ОСОБА_10 погодився та 13 січня 2026 року прибув до вищевказаного залізничного вокзалу.
Того самого дня невстановлена органом досудового розслідування особа на автомобілі марки «Volkswagen» моделі «Caddy», номерний знак наразі не встановлений, підібрала біля залізничного вокзалу ОСОБА_10 та за оплату послуг таксі в сумі 600 доларів США (згідно офіційного курсу до гривні станом на 13 січня 2026 року становить 25 953 гривні), та доставив його до будинку АДРЕСА_6 , де його зустріла невідома особа чоловічої статі та поселила до вказаного будинку, наказавши очікувати там подальші вказівки.
Того самого дня близько 23:00 години ОСОБА_10 у ході телефонної розмови з невстановленою особою, отримав вказівку виходити та сідати до автомобіля марки «ЗАЗ», моделі: «11028» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 », який під'їхав до вказаного будинку, за кермом якого знаходився ОСОБА_8 , що ОСОБА_10 і було зроблено.
Після цього водій поїхав до невстановленого будинку в селищі Вилок, до якого зайшов ОСОБА_8 та жестом руки викликав та вдав вказівку сідати в машину ОСОБА_9 , який також мав намір незаконно перетнути державний кордон України та попередньо 12 січня 2026 року домовився з невстановленою наразі органом досудового розслідування особою про організацію перетину за грошову винагороду в сумі 10000 (десять) тисяч доларів США (згідно офіційного курсу до гривні станом на 12 січня 2026 року становило 430 757 гривень), та який 13 січня 2026 приїхав до вказаного селища та був заселений до вказаного будинку ОСОБА_8 .
Звідти водій поїхав до будинку АДРЕСА_7 , де ОСОБА_8 вийняв з багажного відділення автомобіля знаряддя для незаконного перетину кордону, а саме надувний човен, весло, насос та два гідрожилети, та наказав жестом ОСОБА_10 та ОСОБА_9 слідувати за ним в будинок, що останні і зробили. В подальшому близько 04:00 години 14 січня 2026 року за вказівкою ОСОБА_8 останні наповнили повітрям човен, одягнули жилети та слідували за ОСОБА_8 в напрямку річки «Тиса», де ОСОБА_8 жестом руки вказав останнім напрямок руху, а сам відправився в невідомому напрямку.
Слідуючи вказаним маршрутом ОСОБА_10 та ОСОБА_9 були затримані нарядом прикордонної служби України.
14 січня 2026 року близько 08:00 години ОСОБА_10 , будучи особою залученою в якості конфіденційного співробітництва працівниками правоохоронного органу, у ході телефонної розмови повідомив невстановленій особі, з якою тримав контакт, інформацію, що він перетнув державний кордон України, нащо останній повідомив, що до ОСОБА_11 зателефонує його людина та забере грошові кошти за організацію незаконного перетину через державний кордон України ОСОБА_10 .
Того ж дня близько 10:00 год. громадянин ОСОБА_5 , за вказівкою вищевказаної невстановленої особи, попередньо зателефонувавши ОСОБА_11 та домовившись про зустріч, під'їхав на автомобілі марки «BMW» моделі «Х-3», державний номерний знак « НОМЕР_2 » в місто Хуст, на вулицю Привокзальна, біля будинку №3, де у ході розмови запевнив ОСОБА_11 , що з ОСОБА_10 все добре він перебуває в країнах Євросоюзу, за що ОСОБА_5 , потрібно передати грошові кошти за переправлення, після чого отримав від ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 8000 (вісім) тисяч доларів США, (згідно офіційного курсу до гривні станом на 14 січня 2026 року становило 345 410 гривень), однак був викритий та затриманий співробітниками правоохоронних органів.
Враховуючи викладене, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
15 січня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, яке було погоджене процесуальним керівником - прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочини, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, з конфіскацією майна, і відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що: підозрюваний ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, які допитані на стадії досудового розслідування однак вказані особи не допитані у ході судового розгляду, у зв'язку з цим може на них впливати, а також впливати на інших співучасників злочину у тому числі які не встановлені на даний час органом досудового розслідування; може вчинити інше кримінальне правопорушення, хоча останній є раніше не судимий, однак враховуючи те, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері організації незаконного перетину кордону та у подальшому може продовжити протиправну діяльність.
Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України ОСОБА_5 строком на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали з викладених у ньому підстав та просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні просив не застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив у його задоволенні відмовити. Щодо обґрунтованості підозри зазначає, що зміст повідомлення про підозру не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Якщо довіряти версії сторони слідства то ОСОБА_5 нібито отримав грошові кошти за переправлення ОСОБА_10 за кордон, але слідством не наведено жодного доводу того, що він надавав поради, вказівки чи засоби для того щоб переправити за кордон ОСОБА_10 . Слідством наведено лише те, що ОСОБА_5 отримав грошові кошти від ОСОБА_11 . Також слідство зазначає, що кримінальне правопорушення вчинене щодо кількох осіб. В фактичних обставинах справи жодним чином не викладено того, що ОСОБА_5 якось взаємодіяв з ОСОБА_9 . Тому враховуючи вище наведене, зазначені недоліки не можуть бути виправдані як описка, технічна помилка чи формальність, оскільки йдеться про істотні обставини кримінального провадження, зокрема про роль особи у вчиненні кримінального правопорушення. Щодо об'єктивної сторони то слідством не наведено жодного доводу, що ОСОБА_5 вчиняв будь які дії з незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Щодо доказів слід зазначив, що в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками не були дотримані вимоги КПК України, оскільки в протоколі відсутній опис зовнішніх ознак особи, а наведено виключно загальний виклад обставин. Таким чином, твердження слідчого про з'ясування зовнішніх ознак не підтверджується змістом самого процесуального документа. Аналогічні порушення містить і протокол пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками. Фактично впізнання зведено до формального підтвердження загальновідомих характеристик. Сукупність наведених обставин свідчить про грубе порушення вимог КПК України. За таких умов, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій підозрюваному є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Другою складовою підстави для застосування запобіжного заходу, яку слід довести органу досудового розслідування і перевірити в суді, є наявність ризиків, передбачених законом, та чим вони підтверджуються. Стороною обвинувачення не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Таким чином, враховуючи вищенаведене та той факт, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, а сам запобіжний захід тримання під вартою є не карою за скоєне, а засобом забезпечення виконання зобов'язань один тільки факт тяжкості злочину, у скоєнні якого його обвинувачують, не є визначальним фактором і безумовною обставиною застосування даного запобіжного заходу, а тому, на підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Натомість просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, а у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу у мінімальному розмірі.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження за ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке 15 листопада 2025 року, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071160000690 (а.с. 6).
ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332КК України, повідомлення про підозру від 15 січня 2026 року (а.с. 58-60).
У відповідності до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 може бути застосований.
Згідно з ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язанні оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
Суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до п. 28 рішення "Плешков проти України" (заява №37789/05) ЄСПЛ погоджується, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, зокрема, отримання доказів від свідків є належною підставою для первинного взяття під варту.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 року).
Водночас, практика Європейського Суду з прав людини не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
А відтак, вимоги ст. 177, 178 КПК України, передбачають, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину повинна бути підтверджена вагомими доказами, які являють собою досить переконливі факти, та в сукупності наданої ним розумної оцінки надають підстави вважати причетність особи до вчинення злочину достатньо вірогідною.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає встановленими наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, про що свідчать наступні докази: рапорт старшого інспектора Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_12 від 15 листопада 2025 року (а.с.7), повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 14 листопада 2025 року (а.с.8), протокол допиту свідка від 17 листопада 2025 року (а.с.10-11), протоколи огляду місця події від 14 січня 2025 року (а.с.12-14, 23-26), протоколи огляду предмета від 14 січня 2026 року (а.с.27-32), протокол допиту свідка від 15 січня 2026 року (а.с.34-35), протоколи пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 15 січня 2026 року (а.с.36-38, 46-48, 51-53), протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15 січня 2026 року (а.с.39-41, 44-45, 54-56), протоколи допиту свідків від 14 січня 2026 року (а.с.42-43,49-50) та інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності, які слідчим суддею під час розгляду клопотання досліджені в судовому засіданні.
Наведені вище матеріали кримінального провадження з достатньою імовірністю підтверджують суду існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким злочином, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 уродженець с. Вонігово, Тячівського району, Закарпатської області, житель АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні дитину інваліда, раніше не судимий.
Відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчиняти аналогічні злочини, що свідчить про існування ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, адже забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи зазначені вище ризики, наявність обґрунтованої підозри, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії досудового слідства є найбільш прийнятним, а інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за доцільне застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя, з урахуванням положень ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави».
Отже, при визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 його вік, майновий та сімейний стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2) ч. 5ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, а тому вважає доцільним та співмірним визначити останньому заставу у розмірідвохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, у випадку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, необхідно покласти на нього обов'язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування з свідками у даному кримінальному проваджені, за винятком їх участі в процесуальних діях; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю.
Керуючись ст. 131-132, 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вонігово, Тячівського району, Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання з 13 год. 35 хв. 14 січня 2026 року.
Строк дії ухвали встановити до 13 березня 2026 року.
Визначити підозрюваному заставу в розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665600 (шістсот шістдесят п'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена на наступний рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок UA198201720355209001000018501; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку (МФО) : 820172, призначення платежу - застава.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.
З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування з свідками у даному кримінальному проваджені, за винятком їх участі в процесуальних діях.
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- носити електронний засіб контролю.
Вказані обов'язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк до 13 березня 2026 року.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити ОСОБА_5 та іншим учасникам, після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваному, який тримається під вартою, у цей же строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ували слідчого судді складено та оголошено о 09 год. 15 хв. 20 січня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1