пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 січня 2026 року Справа № 903/1128/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/1128/25 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Відкритого акціонерного товариства "Рожищенська меблева фабрика" про стягнення 4415,85 грн,
05.12.2025 представниця Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" сформувала в системі "Електронний суд" позовну заяву до Відкритого акціонерного товариства "Рожищенська меблева фабрика" про стягнення 4415,85 грн, в т.ч.: 1549,80 грн основний борг, 1533,62 грн 15% річних та 1332,43 грн інфляційних втрат.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 09.12.2025, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Рожищенська меблева фабрика" (45100, Волинська обл., Рожищенський р-н, місто Рожище, вулиця Задворецької, будинок 39) повернута з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Відкритого акціонерного товариства "Рожищенська меблева фабрика" (45100, Волинська обл., Рожищенський р-н, місто Рожище, вулиця Задворецької, будинок 39), отже суд направив ухвалу від 09.12.2025 за місцем державної реєстрації останнього.
Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі №910/6835/20, від 27.07.2022 у справі №908/3468/13).
Верховний Суд у постановах від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.10.2024 у справі №906/620/21 зазначав, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Також, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).
Також, ухвалу суду надіслано на електронну адресу ROMEX@UKR.NET, яка значиться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Відкритого акціонерного товариства "Рожищенська меблева фабрика".
Строк для подання відзиву для відповідача - до 12.01.2026 включно.
Відзив на адресу суду не надходив.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії "постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За вимогами частин шостої - десятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - ДПЗД «Укрінтеренерго», Позивач, Постачальник), що діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 №1344, виконує покладені на нього спеціальні обов'язки, відповідно до статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» та «Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» затверджених постановою КМУ від 05.06.2019 № 483 (зі змінами).
Відкрите акціонерне товариство «Рожищенська меблева фабрика» (надалі - ВАТ «Рожищенська меблева фабрика», Відповідач, Споживач) приєднався до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір).
Положенням пункту 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312, (надалі - ПРРЕЕ) встановлено, що адміністратор комерційного обліку повідомляє оператора системи та постачальника «останньої надії» про перелік споживачів, які переходять до постачальника «останньої надії». ОСР протягом одного робочого дня з дня отримання такого повідомлення надає постачальнику «останньої надії» інформацію про контактні дані споживачів.
Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» (надалі - ПрАТ «Волиньобленерго», ОСР) визначений, як оператор системи розподілу згідно реєстру суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 ПРРЕЕ в редакції, що діяла до 01.07.2024.
Листом №23/33-1067 від 08.02.2019р. ПрАТ «Волиньобленерго» повідомило, що ВАТ «Рожищенська меблева фабрика» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2019.
Відповідно до пункту 6.2.8 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати календарних 90 днів.
Отже, Відповідач перебував на постачанні електричної енергії у постачальника «останньої надії» в період січень-березень 2019р.
ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 року до 31.12.2025 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р. (зі змінами), ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» (надалі - ЗУ «Про ринок електричної енергії»), ПРРЕЕ.
Згідно з п.п. 5.7 п. 5.4.2 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити та оновлювати на своєму офіційному веб-сайті Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", розміщувати на своєму офіційному веб-сайті інформацію щодо порядку укладення та приєднання споживача до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», у тому числі з використанням електронної ідентифікації за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.
З 27.12.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальник «останньої надії» на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою: www.uie.кiev.ua розмістило: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію №2 до договору.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" та Відкритим акціонерним товариством "Рожищенська меблева фабрика" укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (а.с.19-28).
Згідно умов договору, цей договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір) є публічним договором приєднання споживача (далі - Споживач) до цього Договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Постачальник) Споживачу, у разі, якщо обраний Споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання Споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим Договором випадках. Цей Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору (п.1.1.).
Умови договору розроблені відповідно до Закону України ,,Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 312 (ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України (п.1.2).
Згідно п.2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Пунктом 3.1 договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у п.3.2 цієї глави.
Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами (п.3.7).
Згідно п.3.8. договору, оплачений споживачем рахунок за спожиту енергію, наданий постачальником, є прийняттям (акцептуванням) умов цього договору з боку споживача.
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником ,,останньої надії'', яка є додатком 1 до договору (п.5.1).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.8). Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем (п.5.10).
У відповідності до п.5.15 договору, Споживач має право обрати на розрахунковий період іншого електропостачальника в установленому ПРРЕЕ порядку за умови, що в нього є договір про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з оператором системи, та відсутнє припинення постачання електричної енергії внаслідок наявної заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником.
Споживач зобов'язується, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; у разі укладення договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником споживач повідомляє про це постачальника та здійснює розрахунки у терміни, визначені у порядку зміни електропостачальника, встановленому ПРРЕЕ (п.6.2).
Пунктом 7.2. узгоджено, що Постачальник зобов'язується, зокрема забезпечувати постачання електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим договором; обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбаченому ПРРЕЕ та цим договором.
Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів (п.13.1).
Відповідно до умов комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання та 15% річних від простроченої суми, не виконаного або не належним чином виконаного зобов'язання. Керуючись ст. 259 ЦК України, сторонами встановлено збільшений строк позовної давності, зокрема строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю 5 років; спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю 2 роки. Комерційна пропозиція набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за звітним днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Додатком до комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 визначено ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам "останньої надії".
ВАТ «Рожищенська меблева фабрика» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2019, що підтверджується листом із додатком (витягом) ПРАТ «Волиньобленерго» від 08.02.2019 № 23/33-1067 (порядковий номер 368).
Згідно змін №1 від 31.01.2019 до комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 оригінал Акту купівлі-продажу електричної енергії у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу електричної енергії в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу електричної енергії у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.
На підставі Звіту ПрАТ «Волиньобленерго», ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №000197 від 31.01.2019, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 349 кВт*год на суму 1160,69 грн, та рахунок №000005496307/02/О01/03119 від 09.02.2019р.
Рахунок та акт були отримані Відповідачем 22.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням №01001 7223993 0.
07.02.2019 Відповідач частково сплатив по вказаному рахунку у сумі 1117,45 грн.
На підставі Звіту ПрАТ «Волиньобленерго», ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №002035 від 28.02.2019р., за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 365 кВт*год на суму 1213,90 грн, та рахунок №000005496307/02/О02/05695 від 14.03.2019.
Рахунок та акт були отримані Відповідачем 18.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням №01001 7292770 4.
26.02.2019 Відповідач частково сплатив по вказаному рахунку у сумі 1117,45 грн.
На підставі Звіту ПрАТ «Волиньобленерго», ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №002402 від 31.03.2019, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 424 кВт*год на суму 1410,11 грн, та рахунок №000005496307/02/О03/06150 від 08.04.2019.
Рахунок та акт були отримані Відповідачем 12.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням №01001 7293327 5.
Отже, заборгованість Відповідача, за поставлену електричну енергію в обсязі 1138 кВт*год за січень-березень 2019р. становить 1 549,80 грн.
З метою підтвердження обсягів спожитої електричної енергії Відповідачем у січні-березні 2019р., Позивач листом №44/10-3502/ПОН від 20.10.2025. звернувся до ПрАТ «Волиньобленерго».
У відповідь на звернення Позивача, ПрАТ «Волиньобленерго» листом від 21.10.2025 №41/41-8125 підтвердило обсяги спожитої електроенергії ВАТ «Рожищенська меблева фабрика» у січні-березні 2019 року.
Відповідно до ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Приписами ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Враховуючи вищевикладене, заборгованість по оплаті поставленої електричної енергії становить 1549,80 грн, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 987,42 грн інфляційних втрат за період з 21.02.2019 по 31.08.2025 та 11 367,18 грн 15% річних за період з 21.02.2019 по 29.09.2025.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до умов комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання та 15% річних від простроченої суми, не виконаного або не належним чином виконаного зобов'язання. Керуючись ст. 259 ЦК України, сторонами встановлено збільшений строк позовної давності, зокрема строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю 5 років; спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю 2 роки.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що нараховані позивачем 1332,43 грн інфляційних втрат та 1533,62 грн 15% річних є арифметично правильними та підставними, а відтак підлягають до стягнення з відповідача у відповідності до ст. 625 ЦК України та комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 4415,85 грн, в т.ч.: 1549,80 грн основний борг, 1533,62 грн 15% річних та 1332,43 грн інфляційних втрат.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рожищенська меблева фабрика" (вулиця Задворецької, будинок 39, місто Рожище, Рожищенський р-н, Волинська обл., 45100, код ЄДРПОУ 05496307) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ,04080, код ЄДРПОУ 19480600) 4415,85 грн (чотири тисячі чотириста п'ятнадцять гривень 85 коп.) заборгованості, в т.ч.: 1549,80 грн основний борг, 1533,62 грн 15% річних та 1332,43 грн інфляційних втрат, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 20.01.2026.
Суддя І. О. Гарбар