пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
попереднього судового засідання
20 січня 2026 року Справа № 903/1108/25
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за учасників судового процесу:
від АТ КБ «ПриватБанк»: Куценко О.В.
від ТОВ “Фінансова компанія “ЕЛ.ЕН.ГРУП»: Сабура С.О.
керуюча реструктуризацією: Белінська Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1108/25 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність,
28.11.2025 ОСОБА_1 сформував в системі «Електронний суд» заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
01.12.2025 ОСОБА_1 сформував в системі «Електронний суд» заяву, якою долучила до матеріалів заяви декларацію за 2025 рік.
Ухвалою господарського суду від 01.12.2025 заяву прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 09.12.2025 о 10:45 год. Визнано особисту явку ОСОБА_1 (мати з собою документ, що посвідчує особу).
Ухвалою суду від 09.12.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (т.3, а.с.115-118).
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 10.12.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (т.3, а.с.119,122).
10.12.2025 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшов лист про перетин державного кордону боржником та членами його сім'ї (т.3, а.с.123).
12.12.2025 від ГУ ДПС у Волинській області надійшли відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з жовтня 2022 по жовтень 2025громадлянки ОСОБА_1 та членів сім'ї (т.3, а.с.124-136).
18.12.2025 та 22.12.2025 від АТ «Універсал Банк» та АТ «Таскомбанк» надійшла інформація про залишки коштів на всіх рахунках ОСОБА_1 станом на 12.12.2025 та 09.12.2025 відповідно (т.3, а.с.137, 139).
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 до суду надійшла заява з грошовими вимогами до боржника:
-від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», в якій просить суд визнати грошові вимоги в розмірі 4 686,20 гривень заборгованості, та судових витрат в розмірі 8844,80 гривень, з яких 4844,80 грн - судовий збір та 4 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу (т.3, а.с.141-198).
- від Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк», в якій просить суд визнати грошові вимоги в розмірі 112412,25 гривень заборгованості та 5324,80 грн - судовий збір (т.3, а.с.204-274).
Ухвалою суду від 12.01.2026 заяву кредитора ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_1 прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 20 січня 2026 року о 10:00 год. Зобов'язано керуючу реструктуризацією Белінську Н.О. до 13.01.2026 повідомити заявника та суд про результати розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника. Зобов'язано боржницю до 13.01.2026 повідомити суд про результати розгляду відповідної заяви з грошовими вимогами. Запропоновано заявнику до 15.01.2026 уточнити прохальну частину заяви про грошові вимоги кредитора до боржника (в частині зазначення судового збору), (т.3, а.с.200).
Ухвалою суду від 12.01.2026 заяву кредитора Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_1 прийнято до розгляду. Розгляд заяви в призначено в судовому засіданні на 20 січня 2026 року о 10:00 год. Зобов'язано керуючу реструктуризацією Белінську Н.О. до 13.01.2026 повідомити заявника та суд про результати розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника. Зобов'язано боржницю до 13.01.2026 повідомити суд про результати розгляду відповідної заяви з грошовими вимогами (т.3, а.с.276).
08.01.2026 керуюча реструктуризацією сформувала в системі «Електронний суд» звіт про результати перевірки декларації боржника (т.4, а.с.1-4).
12.01.2026 боржниця сформувала в системі «Електронний суд» клопотання, яким долучила до матеріалів справи виправлені декларації за 2022-2025 роки та розписки (т.4, а.с.15-54).
13.01.2026 та 19.01.2026 керуюча реструктуризацією сформувала в системі «Електронний суд» наступні документи:
1.Відомість про результати розгляду вимог кредиторів (т.4, а.с.55-63).
2. Повідомлення про результати розгляду вимог АТ «КБ «Приватбанк» (т.4, а.с.64-66).
3. Повідомлення про результати розгляду вимог ТОВ «ФК «ЕЛ.Ен.Груп» (т.4, а.с.67-69).
4. Акт опису майна боржниці.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник АТ «КБ «Приватбанк» заявлені грошові вимоги просив задовольнити.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ТОВ «ФК «ЕЛ.Ен.Груп» заявлені грошові вимоги просив задовольнити.
Керуюча реструктуризацією в судовому засіданні в режимі відеоконференції вказала, що заявлені грошові вимоги визнає.
У визначений судом день та час боржниця своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, причини неявки в судове засідання суду не повідомила.
Заслухавши представників АТ «КБ «Приватбанк», ТОВ «ФК «ЕЛ.Ен.Груп» та керуючу реструктуризацією, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Так, згідно з умовами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 10.12.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що боржником звертаючись до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, надано конкретизований список кредиторів із зазначенням підстав виникнення грошових зобов'язань та сум заборгованості із АТ «КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «КІФ» (правонаступник ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп»).
Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому (справа №902/221/22):
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Щодо заявлених грошових вимог ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», судом враховано наступне.
З матеріалів справи вбачається, 11.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КІФ» (код ЄДРПОУ: 42359240) (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту №9501799 (далі - Кредитний договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 3.2. договору, сума Кредиту складає - 2000 гривень. Тип Кредиту - Кредит. Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Згідно п.3.5 договору, мета отримання Кредиту - задоволення власних потреб Клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю. Клієнт зобов'язується використовувати Кредит лише відповідно до мети кредитування, що вказана у цьому Договорі.
Пунктом 3.6 договору узгоджена денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0.98% за 1 (один) день.
Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта за стандартом IBAN UA __________________, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.
На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор долучив підтвердження від ТОВ «ПРОФІТГІД», де зазначено, що: в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача:
«Номер платіжної інструкції 1090360
Платник ТОВ ФК КІФ, код ЄДРПОУ 42359240
Номер транзакції 45757-63704-65244
Дата / час здійснення переказу 11.09.2025 10:39
Сума переказу, грн 2000.00
Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1
Емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK
Код авторизації 422660
Код RRN 525410159740
Призначення переказу
Видача кредиту за договором 9501799».
Отже, Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.
Кредитор доводить, що станом на дату відступлення Права Вимоги заборгованість Боржника перед ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» за договором про надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту №9501799 від 11.09.2025 становила 4686,20 грн., а саме:
- 2 000.00 грн сума заборгованості за тілом.
- 810,00 грн - залишок заборгованості по пільговій процентній ставці.
- 1876,20 грн - залишок заборгованості по стандартній процентній ставці по 08.12.2025 включно.
15.12.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КІФ» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено Договір факторингу № 15122025 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КІФ» відступило своє право вимоги за договорами і, в тому числі, за Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту N 7065432.
Відповідно до п.1.1 договору, за цим договором Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
За умовами п.1.2 договору, наступне відступлення Фактором Права вимоги третім особам за відповідним Реєстром прав вимог до цього Договору допускається не раніше ніж після повного виконання Фактором свого зобов'язання щодо сплати Клієнту 100% Ціни придбання.
Відповідно до Реєстру боржників, як додатку № 1 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 4 686,20 грн., а саме:
- 2 000.00 грн сума заборгованості за тілом.
- 810,00 грн - залишок заборгованості по пільговій процентній ставці.
- 1 876,20 грн - залишок заборгованості по стандартній процентній ставці по 08.12.2025 р включно.
Згідно приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями статей 525, 526, 527 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Приписами статті 549 ЦК України та умов Договору, у разі невиконання, чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами Договору, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного чи Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205,207 ЦК України).
Аналогічні правові висновки викладені у Постановах Верховного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127-33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
1. електронного підпису відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
2. електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
3. аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розміри кредитів, грошову одиницю, в якій надано кредити, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Боржника для укладення таких кредитних договорів, на таких умовах шляхом підписання Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Також, кредитор просив визнати вимоги кредитора в розмірі 4000,00 грон - витрати на правничу (правову) допомогу.
КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об'єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства, та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.
Тобто, норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, які є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Верховний Суд неодноразово у своїй практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).
Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.2021 у справі "Шкіря проти України").
Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Факт надання кредитору професійної правничої допомоги під час розгляду заяви підтверджується наступними доказами:
- копією договору про надання правової допомоги №18092025 від 18.09.2025 (т.62, а.с.115-120);
- копією додатку №11 до договору від 02.01.2026;
- копією акту прийому-передачі наданих послуг від 05.01.2026;
- ордером серія ВН №1587381 від 07.10.2025.
Згідно з п. 3.2. Договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025, Клієнт оплачує Адвокату послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Адвоката протягом 10 днів з дня прийняття рішення суду щодо завершення процедури реструктуризації боргів боржника або закриття провадження у справі.
Якщо після направлення Адвокатом заяви про грошові вимоги до суду, спір між Клієнтом та боржником клієнта було врегульовано, вважається, що Адвокат надав послуги у повному обсязі по конкретній справі.
В Договорі зафіксовано розмір гонорару у розмірі7000,00 (сім тисяч) грн. - складання заяви про кредиторські вимоги боржників або за згодою сторін 1000 грн на 1 годину.
Однак, Адвокатом обрано найбільш співмірну вартість за опрацювання документів, наданих клієнтом та складання і подання заяви до суду в розмірі 4000,00 грн.
Судова практика (Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19) підтверджує, що витрати на правничу допомогу компенсуються незалежно від того, чи були вони вже сплачені, чи лише підлягають оплаті за договором з адвокатом.
Вимога про компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн є законною, документально підтвердженою .
З огляду на викладене, оскільки заява про визнання грошових вимог підлягає до задоволення, то є підстави для відшкодування витрат кредитора на професійну правничу допомогу за рахунок боржника в розмірі 4000,00 грн.
Судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті керуючим реструктуризацією, повністю визнаються останньою та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним повідомленням.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі:
- 4686,20 грн (заборгованість за тілом; заборгованість по пільговій процентній ставці; заборгованість по стандартній процентній ставці) - вимоги 2 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги та 4000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу- позачергово.
Щодо заявлених грошових вимог АТ «КБ «Приватбанк», судом враховано наступне.
З матеріалів справи вбачається, 25.02.2021 між ОСОБА_1 та АТ КБ “ПриватБанк» укладено договір про надання банківських послуг в результаті підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
В результаті підписання заяви, боржник приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг розміщених на офіційному сайті ПриватБанку в мережі інтернет за адресою www.privatbank.ua.
У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відтак, між АТ КБ “ПриватБанк» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої.
Із запропонованими умовами боржник ознайомилась та погодилась, про що розписалась у анкеті-заяві.
Таке приєднання боржником вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 Цивільного кодексу України.
В рамках виконання умов договору, АТ КБ “ПриватБанк» видано ОСОБА_1 банківську карту № НОМЕР_2 , строк дії - 12/24 , тип - Універсальна із встановленим кредитним лімітом.
Після спливу строку дії першої картки боржником для можливості користування рахунком отримано нову картку № НОМЕР_3 , строк дії - 10/28 , тип - Універсальна із встановленим кредитним лімітом.
ОСОБА_1 користувалась банківськими послугами АТ КБ «ПриватБанк», в тому числі наданою Банком послугою встановленого кредитного ліміту на картку Універсальна, та наразі має заборгованість перед Банком.
Заявник доводить, що станом на 09.12.2025 боржник має заборгованість - 84 660,56 грн., яка складається з наступного:
- 78 349,36 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 6 311,2 грн. - заборгованість за відсотками.
25.11.2024 року між ОСОБА_1 та АТ КБ “ПриватБанк» укладено кредитний договір № б/н на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника) у розмірі, визначеному Договором, в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом в обумовлені цим Договором терміни.
Умови кредитного договору № б/н від 25.11.2024 року:
- сума кредиту - 15 000,00 грн.;
- строк кредитування - 36 міс.;
- процентна ставка - 31% річних, тип - фіксована;
- платежі здійснюються щомісяця рівними частинами згідно графіку.
Банк надав Позичальнику «Паспорт споживчого Кредиту «Кредит готівкою», Договір та Графік шляхом розміщення у системі дистанційного обслуговування «Приват24» та відправки на електронну пошту Позичальника, що визначена при ідентифікації Позичальника. Позичальник підписала Договір, Графік та Паспорт споживчого Кредиту «Кредит готівкою» простим електронним підписом.
ОСОБА_1 виконувала умови кредитного договору № б/н від 25.11.2024 року, щомісяця здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості, однак з із жовтня 2025 року почала допускати прострочення.
Заборгованість боржниці за цим договором станом на 09.12.2025 року становить 12750,93 грн., що складається з наступного:
- 12 114,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 636,23 грн. - заборгованість за відсотками.
06.06.2025 між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір щодо надання споживчого кредиту «Оплата частинами/Миттєва розстрочка».
Умови кредитування:
- сума кредиту - 9 685,66 грн.;
- строк кредитування - 11 місяців;
- процентна ставка - 0,01%;
- платежі здійснюються щомісяця рівними частинами згідно графіку.
Банком надано ОСОБА_1 кредит в сумі 9 685,66 грн. в рамках споживчого кредиту «Оплата частинами».
ОСОБА_1 виконувала грошові зобов'язання, однак з листопада 2025 року почала допускати прострочення.
Заборгованість боржниці за цим договором станом на 09.12.2025 становить 5651,92 грн., що складається з наступного:
- 5649,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 1,94 грн. - заборгованість за відсотками.
23.06.2025 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір щодо надання споживчого кредиту «Оплата частинами/Миттєва розстрочка».
Умови кредитування:
- сума кредиту - 13 500,00 грн.;
- строк кредитування - 12 місяців;
- процентна ставка - 0,01%;
- платежі здійснюються щомісяця рівними частинами згідно графіку.
Банком надано ОСОБА_1 кредит в сумі 13500,00 грн. в рамках споживчого кредиту «Оплата частинами».
ОСОБА_1 виконувала грошові зобов'язання, однак з жовтня 2025 року почала допускати прострочення.
Заборгованість боржниці за цим договором станом на 09.12.2025 становить 9348,84 грн., що складається з наступного:
- 9346,14 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 2,70 грн. - заборгованість за відсотками.
Станом на день розгляду справи, вищезазначена заборгованість не погашена. Невиконання Боржником зобов'язання за кредитним договором по своєчасній і належній сплаті заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом є порушенням умов договору та норм ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Згідно ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В ст.599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Заборгованість боржника перед заявником становить 112412,25 грн, підтверджена матеріалами справи, підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки згідно з ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті керуючим реструктуризацією, повністю визнаються останньою та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним повідомленням.
Суд дійшов висновку про задоволення заяви Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 в розмірі:
- 112412,25 грн (заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками) - вимоги 2 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
На кредитора при зверненні у справі про банкрутство із заявою про визнання грошових вимог до боржника покладений обов'язок надати на підтвердження цих вимог разом з заявою всі докази, які відповідають вимогам щодо доказів (статті 76-79 ГПК України), незалежно від того, чи вважає він певну сукупність доказів достатнім для підтвердження грошових вимог до боржника, та незалежно, чи заперечують інші учасники його грошові вимоги. У протилежному випадку - у разі ненадання кредитором всіх документів на підтвердження грошових вимог - він несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням ним процесуальних дій (стаття 13 ГПК України), що, водночас, не виключає поширення на кредитора права надавати додаткові докази за правилами статті 269 ГПК України.
Отже, Кредитор при зверненні з відповідною заявою до суду першої інстанції мав надати всі документи, які дозволили б суду встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання Боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, платіжних документів, банківських виписок, платіжних доручень, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Про це свідчить практика Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2023 року по cправі № 918/463/22.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).
Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включені до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена статтею 133 даного Кодексу.
Згідно з нормами статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.
Витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно зі ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:
1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;
2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Керуючись ст.ст. 2, 122-123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 ГПК України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , задовольнити.
Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» (вулиця Михайла Грушевського,10, місто Київ, 01001, код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) повністю в розмірі:
- 4686,20 грн (заборгованість за тілом; заборгованість по пільговій процентній ставці; заборгованість по стандартній процентній ставці) - вимоги 2 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги та 4000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу- позачергово.
2. Заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , задовольнити.
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (вулиця Грушевського,1Д, місто Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) повністю в розмірі:
- 112412,25 грн (заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками) - вимоги 2 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
3. Визначити визнані судом вимоги кредиторів до боржника ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ):
3.1.Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» у наступній черговості:
- 4686,20 грн (заборгованість за тілом; заборгованість по пільговій процентній ставці; заборгованість по стандартній процентній ставці) - вимоги 2 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги та 4000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу- позачергово.
3.2. Вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» у наступній черговості:
- 112412,25 грн (заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками) - вимоги 2 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
4. Зобов'язати керуючу реструктуризацією Белінську Н.О. включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
5. Керуючій реструктуризацією Белінській Н.О. провести збори кредиторів в порядку п. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства.
6. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на 17 лютого 2026 року об 10:00 год. в режимі відеоконференції за заявами керуючої реструктуризацією Белінської Н.О., представників АТ КБ «ПриватБанк» Куценко О.В. та ТОВ “Фінансова компанія “ЕЛ.ЕН.ГРУП» Сабура С.О.
Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а, в залі судових засідань №103).
Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.
Ухвала суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повна ухвала суду підписана 20.01.2026.
Суддя І. О. Гарбар