Справа № 302/74/26 Провадження № 3/302/37/26
20 січня 2026 року селище Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Готра В. Ю., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця буд. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, водія групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
16 січня 2026 року о 10:30 год водій групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_1 , знаходячись на території ІНФОРМАЦІЯ_2 в умовах особливого періоду (воєнного стану), перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком КНП ЛПУ «Міжгірська районна лікарня» від 16.01.2026 за № 11 (наявність алкоголю у видихальному повітрі складає 2,06 проміле), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
На розгляд суддею справи ОСОБА_1 не з'явився, однак у матеріалах справи наявна його заява про розгляд справи без його участі. Зважаючи на те, що присутність ОСОБА_1 на розгляді справи за приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП не є обов'язковою, а відтак суддя вважає за можливим розглянути цю справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суддя зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як визначено ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як кореспондує ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП регламентує, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозицією ч. 3 ст.172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння - вчинені в умовах особливого періоду.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Дослідивши та оцінивши протокол про військове адміністративне правопорушення № 03/26 від 16.01.2026 та долучені до нього матеріали, а саме: рапорт начальника групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 16.01.2026, пояснення старшого інструктора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , висновок КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня» від 16.01.2026 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції й відповідно до якого ОСОБА_1 об 11:10 год 16.01.2026 перебував у стані алкогольного сп'яніння 2,06 проміле, витяг із наказу № 392 від 19.11.2025, доходжу висновку, що ці докази є достатніми у своїй сукупності для визнання доведеним поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. До того ж у своїй заяві від 17.01.2026, адресованій до Міжгірського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_1 визнав свою винуватість у вчиненні даного правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).
Отже, суддя доходить висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Ураховуючи характер учиненого правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за вчинення цього правопорушення, вважаю, що стягнення ОСОБА_1 слід визначити необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети, зокрема його виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, у межах санкції ч. 3 ст.172-20 КУпАП у виді штрафу. При цьому суддя вважає за недоцільним накладення на ОСОБА_1 більш суворого стягнення, передбаченого санкцією даної частини ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», 665,60 гривень.
З огляду на наведене вище та керуючись ст. 40-1, 124, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Банківські реквізити для сплати штрафу: отримувач - ГУК у Зак.обл/Міжгірська ТГ/21081100, код ЄДРПОУ - 37975895, рахунок - UA208999980313020106000007423, банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 21081100.
Роз'яснити порушнику, що згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів із дня вручення йому постанови з наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови судді, згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок (отримувач - ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106)
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, із наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.
Постанову може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів із дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В. Ю. Готра