19 січня 2026 року м. Харків Справа № 917/1436/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Стойка О.В.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи заяву Фізичної особи-підприємця Чопенко Олесі Володимирівни (вх.№158 від 06.01.2026) про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “МС Маркетинг Ідеал» (вх.№2205П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2025 у справі №917/1436/25 (суддя Байдуж Ю.С., повне рішення складно 10.10.2025) та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “МС Маркетинг Ідеал» (вх.2279П/3) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2025
у справі №917/1436/25 (суддя Байдуж Ю.С., повне рішення складно 27.10.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Ідеал",
м. Дніпро,
до Фізичної особи-підприємниці Чопенко Олесі Володимирівни, м. Полтава,
про стягнення 200.000,00 грн,
В провадженні Східного апеляційного господарського суду знаходиться справа №917/1436/25.
Рішенням Господарського суду Полтавської області 22.09.2025 відмовлено у задоволенні позову.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.10.2025 задоволено заяву Фізичної особи-підприємниці Чопенко Олесі Володимирівни про ухвалення додаткового рішення по справі №917/1436/25. Присуджено до стягнення з ТОВ "МС Маркетинг Ідеал" на користь Фізичної особи-підприємниці Чопенко Олесі Володимирівни 16.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МС Маркетинг Ідеал» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2025 у справі №917/1436/25 залишити без змін.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МС Маркетинг Ідеал» залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 27.10.2025 у справі №917/1436/25 залишити без змін.
06.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємниці Чопенко Олесі Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, за змістом якої заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Ідеал" на користь Фізичної особи-підприємниці Чопенко Олесі Володимирівни понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10.000,00 (десять тисяч) гривень в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.01.2026 у справі №917/1436/25 заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В.
В зв'язку з відпусткою судді Медуниці О.Є., відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Гребенюк Н.В.
Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 заяву представника ФОП Чопенко О.В. про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду. Вирішено розгляд заяви здійснювати без повідомлення учасників справи. Запропоновано учасникам справи подати письмові пояснення або заперечення на заяву ФОП Чопенко О.В. про ухвалення додаткового рішення (у разі їх наявності) у строк до 16.01.2026 (кінцева дата для надходження безпосередньо до суду з урахуванням поштового перебігу).
Копія ухвали вручена учасникам справи за допомогою підсистеми "Електронний суд", користувачами якої вони є.
15.01.2026 через підсистему ,,Електронний суд'' від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,МС Маркетинг Ідеал'' надійшли заперечення на заяву ФОП Чопенко Олесі Володимирівни про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10.000,00 грн. У поданих запереченнях позивач просить відмовити у задоволенні відповідної заяви відповідача в повному обсязі, а у разі неврахування наведених доводів - на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір витрат на правничу допомогу на 50 відсотків, тобто до 5.000,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що поданий відповідачем договір про надання правової допомоги №5 г/с від 23.07.2025, на який посилається заявник, не містить положень, передбачених статтею 30 Закону України ,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність'', зокрема щодо порядку обчислення гонорару, підстав зміни його розміру, порядку сплати та умов повернення. На думку позивача, таке оформлення договору не відповідає вимогам закону і не може бути належною підставою для стягнення витрат.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що акт виконаних робіт від 06.01.2026 підтверджує лише факт надання правової допомоги, однак будь-яких документів, які б підтверджували фактичну сплату відповідачем заявлених до відшкодування коштів адвокату, до матеріалів справи не подано.
У запереченнях також зазначено, що справа №917/1436/25 ухвалою апеляційного суду від 28.10.2025 була віднесена до категорії малозначних та розглядалась у порядку письмового провадження без виклику сторін, що свідчить про її незначну складність. Позивач вказує, що фактичний обсяг робіт, виконаних адвокатом у суді апеляційної інстанції, зводився до підготовки двох процесуальних документів - відзивів на апеляційні скарги щодо основного та додаткового рішень. Водночас із поданого відповідачем розрахунку гонорару вбачається, що адвокатом відображено підготовку чотирьох документів, що, на думку позивача, не відповідає реальному перебігу апеляційного розгляду справи.
Позивач також вважає суттєво завищеним зазначений у розрахунку час, витрачений адвокатом на підготовку відзивів, а саме 3 години на відзив щодо основного рішення та 2 години на відзив щодо додаткового рішення, оскільки адвокат був обізнаний із матеріалами справи ще під час її розгляду в суді першої інстанції. У зв'язку з цим позивач стверджує, що заявлена до відшкодування сума не відповідає критеріям співмірності та розумності, передбаченим частинами 3 і 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та заяву представника ФОП Чопенко О.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, Східний апеляційний господарський суд зазначає про таке.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач Фізична особа-підприємець Чопенко Олеся Володимирівна у поданому відзиві на апеляційну скаргу в пункті 2 резолютивної частини просила суд стягнути з позивача ТОВ «Мед-Сервіс Харків» витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, із зазначенням, що відповідні докази таких витрат будуть подані в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем було зроблено належну та своєчасну заяву про намір відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Із заявою про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та з доказами їх понесення ФОП Чопенко Олеся Володимирівна звернулася до Східного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» 06.01.2026, тобто у межах процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України з дня ухвалення судового рішення.
До вказаної заяви були додані (у копіях):
- договір про надання правової допомоги №5 г/с від 23.07.2025, укладений між Фізичною особою-підприємцем Чопенко Олесею Володимирівною та адвокатом Самойленком Михайлом Олександровичем;
- розрахунок суми гонорару за договором про надання правової допомоги №5г/с від 23.07.2025, складений адвокатом Самойленком М.О., щодо надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, зокрема за підготовку та подання відзивів на апеляційні скарги у справі №917/1436/25;
- акт наданих правничих послуг від 06.01.2026 до договору про надання правової допомоги №5 г/с від 23.07.2025, підписаний сторонами, який підтверджує обсяг та вартість наданої правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Так як до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
З наданих відповідачем документів вбачається, що між Фізичною особою-підприємцем Чопенко Олесею Володимирівною (Клієнтом) та адвокатом Самойленком Михайлом Олександровичем 23.07.2025 укладено договір про надання правової допомоги №5г/с, відповідно до якого адвокат зобов'язався надавати Клієнту професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом апеляційних скарг ТОВ "МС Маркетинг Ідеал" у справі №917/1436/25 у суді апеляційної інстанції.
Умовами договору, зокрема пунктами 3.1- 3.3, передбачено, що вартість правничої допомоги визначається виходячи з погодинної ставки адвоката, яка становить 2.000,00 грн за одну годину роботи, а підставою для оплати наданих послуг є акт наданих правничих послуг, підписаний сторонами.
До заяви про ухвалення додаткової постанови додано акт наданих правничих послуг від 06.01.2026, згідно з яким адвокатом Самойленком М.О. надано ФОП Чопенко Олесі Володимирівні правничу допомогу в межах апеляційного провадження у справі №917/1436/25, що включала ознайомлення з матеріалами справи та апеляційними скаргами, формування правової позиції відповідача, підготовку та подання відзивів на апеляційні скарги. Загальна тривалість наданої правничої допомоги становила 5 годин, а загальна вартість послуг - 10.000,00 грн.
Крім того, відповідачем подано розрахунок суми гонорару, зі змісту якого вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу сформовані з урахуванням фактичного обсягу процесуальних дій, вчинених адвокатом під час апеляційного перегляду справи №917/1436/25. Так, апеляційний перегляд охоплював розгляд двох окремих апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Ідеал" - на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2025 та на додаткове рішення цього ж суду від 27.10.2025, кожна з яких вимагала самостійного аналізу доводів апелянта та підготовки окремого процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу.
Як вбачається з розрахунку, адвокатом витрачено 3 години на вивчення та аналіз апеляційної скарги на основне рішення суду першої інстанції та підготовку обґрунтованого відзиву на неї, а також 2 години - на вивчення та аналіз апеляційної скарги на додаткове рішення і підготовку відповідного відзиву. За погодженою сторонами умовою договору вартість однієї години роботи адвоката становить 2.000,00 грн, у зв'язку з чим загальна сума витрат на професійну правничу допомогу складає 10.000,00 грн (5 год х 2.000,00 грн).
Надані документи у сукупності підтверджують фактичне надання адвокатом Самойленком М.О. професійної правничої допомоги ФОП Чопенко Олесі Володимирівні у суді апеляційної інстанції у справі №917/1436/25, а також обсяг виконаних робіт і погоджену сторонами вартість таких послуг.
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Судова колегія зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Така позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №915/324/20.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого ч.4 ст.129 ГПК України, визначено також частинами 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст.41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Щодо поданих ТОВ "МС Маркетинг Ідеал" заперечень проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких позивач просить відмовити у задоволенні заяви ФОП Чопенко О.В. про ухвалення додаткової постанови або, у разі неврахування наведених доводів, зменшити суму витрат на 50 відсотків до 5.000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.
Із поданих 15.01.2026 заперечень вбачається, що позивач не погоджується із розміром заявлених відповідачем витрат, посилаючись на те, що справа №917/1436/25 була віднесена до категорії малозначних, апеляційний перегляд здійснювався у порядку письмового провадження без виклику сторін, а фактичний обсяг робіт адвоката, на думку позивача, був незначним. Позивач вказує, що у суді апеляційної інстанції адвокатом фактично було підготовлено лише відзиви на апеляційні скарги, тоді як у розрахунку гонорару відображено підготовку чотирьох процесуальних документів, що, за твердженням позивача, не відповідає дійсному перебігу апеляційного розгляду справи.
Також у запереченнях позивач зазначає, що договір про надання правової допомоги №5г/с від 23.07.2025, поданий відповідачем, не містить умов, передбачених статтею 30 Закону України ,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність'' щодо порядку обчислення та зміни розміру гонорару, порядку його сплати та підстав повернення. Крім того, позивач вказує, що акт виконаних робіт від 06.01.2026 підтверджує лише факт надання правничої допомоги, однак не підтверджує фактичної сплати відповідачем гонорару адвокату.
Оцінюючи наведені заперечення, колегія суддів виходить із такого.
Як вже зазначалось, відповідачем до суду апеляційної інстанції надано: договір про надання правової допомоги №5 г/с від 23.07.2025, укладений між ФОП Чопенко Олесею Володимирівною та адвокатом Самойленком Михайлом Олександровичем; акт наданих правничих послуг від 06.01.2026, підписаний сторонами договору; а також розрахунок гонорару, в якому зазначено перелік процесуальних дій та витрачений адвокатом час. Із зазначених документів убачається, що адвокатом у межах апеляційного перегляду справи №917/1436/25 здійснено аналіз матеріалів справи та апеляційних скарг, сформовано правову позицію відповідача, підготовлено і подано відзиви на апеляційні скарги.
Доводи позивача про відсутність доказів фактичної сплати гонорару колегія суддів відхиляє. Відповідно до умов договору №5 г/с від 23.07.2025, підставою для оплати послуг адвоката є акт наданих правничих послуг, підписаний сторонами. Такий акт від 06.01.2026 наявний у матеріалах справи, містить відомості про обсяг, характер і вартість наданої правничої допомоги та підписаний як адвокатом, так і замовником.
Згідно зі статтею 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' підписаний сторонами акт є належним первинним документом, який підтверджує господарську операцію та виникнення у замовника обов'язку з оплати відповідних послуг. Відтак відсутність окремого платіжного документа не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо тверджень позивача про недоліки змісту договору про надання правової допомоги, колегія суддів зазначає, що питання відповідності умов договору вимогам статті 30 Закону України ,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність'' саме по собі не впливає на можливість відшкодування понесених витрат, якщо факт надання правничої допомоги та її вартість підтверджені належними доказами. У даному випадку такі докази подані відповідачем у вигляді договору, акту наданих послуг та розрахунку гонорару.
Разом з тим, оцінюючи доводи позивача щодо нібито завищеності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить із необхідності їх перевірки на відповідність критеріям співмірності, розумності та фактичної обґрунтованості.
Із поданого відповідачкою розрахунку гонорару та акта наданих правничих послуг від 06.01.2026 вбачається, що адвокатом Самойленком М.О. у межах апеляційного перегляду справи №917/1436/25 фактично надано правничу допомогу, яка полягала у: аналізі матеріалів справи та доводів апеляційних скарг, формуванні правової позиції відповідача, підготовці та поданні відзивів на дві апеляційні скарги - на рішення суду першої інстанції та на додаткове рішення.
Колегія суддів враховує, що у даній справі предметом апеляційного перегляду були два самостійні процесуальні акти, кожен з яких потребував окремого правового аналізу та підготовки відповідного процесуального документа. Саме з цією обставиною пов'язаний обсяг виконаних адвокатом робіт, відображений у розрахунку гонорару.
Хоча апеляційний перегляд здійснювався у порядку письмового провадження без виклику сторін, це не зменшує значення та трудомісткість робіт з підготовки якісних і обґрунтованих письмових відзивів, що фактично становили основну форму участі відповідача у судовому процесі апеляційної інстанції.
Оцінюючи подані відповідачем докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до відшкодування сума 10.000,00 грн сформована відповідно до погодинної ставки 2.000,00 грн, узгодженої сторонами договору, та відповідає фактичному обсягу наданої правничої допомоги. Витрати охоплюють підготовку процесуальних документів у двох апеляційних провадженнях, що є співмірним із ціною позову у 200.000,00 грн та характером спору.
За таких обставин колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10.000,00 грн є обґрунтованим, документально підтвердженим та таким, що відповідає критеріям розумності й співмірності, передбаченим статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Підстав для його зменшення судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на викладене, доводи ТОВ “МС Маркетинг Ідеал» щодо завищеності або неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та не є підставою для відмови у їх відшкодуванні чи зменшення їх розміру.
Враховуючи наведене, а також підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Самойленко М.О. професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом апеляційної скарги у справі №917/1436/25, заява ФОП Чопенко О.В. про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 10.000,00 грн підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 129, 221, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Заяву представника Фізичної особи-підприємця Чопенко Олесі Володимирівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Ідеал" (вул. Андрія Фабра, 4, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 40361787) на користь Фізичної особи-підприємиці Чопенко Олесі Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10.000,00 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.В. Стойка