ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 січня 2026 року Справа № 906/366/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Кужель Є. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 6 листопада 2025 року по справі №906/366/25 (суддя Нестерчук С. С.)
час та місце постановлення рішення: 20 жовтня 2025 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст виготовлено 31 жовтня 2025 року
час та місце постановлення додаткового рішення: 6 листопада 2025 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст виготовлено 14 листопада 2025 року
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка 43"
про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів
за участю представників сторін:
від Позивача - Цюпик О.В.;
від Відповідача - не з'явився.
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка 43" (надалі - Відповідач) з позовною вимогою про визнання недійсним та скасувати рішення загальних зборів Відповідача, оформлених протоколом № 13 від 27 серпня 2023 року, в частині рішень, прийнятих за пунктами 3 та 4 (з урахуванням заяви про зміну предмета) спору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведено демонтаж наявного зовнішнього утеплення будинку, яке Позивач зробила за власний кошт, та що внаслідок оспорюваного рішення загальних зборів, які проведені ніби то з порушеннями, Позивач зобов'язана сплачувати щомісяця додаткові кошти.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року в справі №906/366/25 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі незгода Позивача з рішеннями загальних зборів, унаслідок яких вона зобов'язана сплачувати щомісячно 767 грн 42 коп. на модернізацію системи опалення та утеплення фасаду, не створює підстав для визнання таких рішень недійсними. Суд констатував, що Позивач не довів, що спірні рішення призвели до порушення індивідуальних прав Позивача як співвласника, зокрема, що вони встановили для нього майнову нерівність порівняно з іншими співвласниками.
Суд вказав, що сам факт попереднього індивідуального утеплення не створює привілеїв або підстав для звільнення від сплати внесків на спільний проєкт термомодернізації, якщо інше прямо не визначено рішенням зборів чи Статутом, доказів чого не подано. Поряд з тим суд першої інстанції вказав, що нарахування ж додаткового внеску в розмірі 16,5 грн/мІ (що є навіть меншим за розмір, визначений рішенням зборів, з огляду на пояснення представника Відповідача) здійснюється на єдиних умовах для всіх співвласників, що узгоджується з принципом рівності обов'язків у спільному утриманні майна.
Крім того, місцевий господарський суд вказав, що зі змісту рішень загальних зборів та наданих доказів убачається, що встановлений внесок не має індивідуального характеру й не покладає на Позивача додаткового фінансового тягаря, який би виходив за межі загальних зобов'язань співвласників.
Окрім того суд першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи та змісту позовних вимог вказав, що питання щодо встановлення, зміни або скасування внесків на утримання, ремонт та модернізацію будинку належить до виключної компетенції загальних зборів співвласників, що суд не вбачає підстав для втручання у компетенцію загальних зборів, прийнятих у межах повноважень і з дотриманням процедури, визначеної Законом та Статутом ОСББ. Враховуючи наведене, суд першої інстанції виснував, що рішення загальних зборів Відповідача від 27 серпня 2023 року (пункти 3, 4 протоколу №13) ухвалені у спосіб, передбачений законом і Статутом, із дотриманням кворуму і не порушують прав Позивачки.
Водночас, додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 6 листопада 2025 року в справі №906/366/25 стягнуто з Відповідача на користь Позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в стягненні 15900 грн (том 2, а.с. 38-41).
Додаткове рішення мотивоване тим, що суд повинен перевірити, чи відповідає розмір заявлених витрат критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності. Констатував, що вирішуючи питання про співмірність (пропорційність) витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги: характер спору, який стосувався визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ, справа не містила виняткових правових питань чи значного обсягу доказів, судова практика є усталеною; обсяг наданих адвокатом послуг, включаючи підготовку відзиву та участь у щонайменше п'яти проведених засіданнях, водночас частина заявлених витрат (зокрема участь у засіданнях, які не відбулися) має формальний характер і не потребувала значного часу.
Суд першої інстанції вказав, що заявлені 20 900 грн витрат на правничу допомогу є надмірними щодо фактичного обсягу наданих послуг та покладають на Позивача надмірний фінансовий тягар, тоді як компенсація судових витрат не може бути способом надмірного збагачення іншої сторони. Отже, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуючи клопотання представника Позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу місцевий господарський суд виснував, що справедливим і розумним розміром відшкодування витрат на правничу допомогу в межах цієї справи є 5 000 грн.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року в справі №906/366/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник вказав, що на момент проведення зовнішнього утеплення належних Позивачу на праві власності кімнат, даний будинок був у власності ДП «ЖЕК» ВАТ «Верстатуніверсалмаш» ( що засвідчено ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року в справі № 4/127 Б, копія якої долучена до відзиву Відповідача), та вважає, що на момент проведення утеплення Позивач мав згоду від власника будинку на проведення даних робіт.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, Позивач зазначив, що дії Відповідача призвели до того, що його позбавили власності та ще й зобов'язали сплачувати щомісяця додатково кошти у розмірі 767 грн 42 коп.. Наголошує, що цей платіж необхідно сплачувати щомісяця протягом 8 років, і загальна сума буде становити - 69067 грн, хоча під час вирішення питання проведення комплексу робіт із теплоізоляції зовнішніх стін будинку власників квартир, які мали вже утеплення запевняли, що вони не будуть приймати участі у цій програмі. Апелянт констатував, що через наявні у Позивача захворювання йому було встановлено 2 групу інвалідності (довідка МСЕК знаходиться у матеріалах справи), у зв'язку з чим Позивач не має можливості працювати і живе лише на одну пенсію, розмір якої складає - 3323 грн, що стало підставою для звернення з вищевказаним позовом до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 1 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення суду першої інстанції від 20 жовтня 2025 року. Запропоновано Відповідачу в строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали подати до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів. Витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали справи №906/366/25.
Не погодившись із прийнятим додатковим судовим рішенням, Позивач звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 6 листопада 2025 року в справі №906/366/25 та відмовити в задоволенні заяви Відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, Позивач зазначив, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки запереченням Позивача щодо матеріальної неспроможності сплачувати усі судові витрати у цій справі. Позивач вказав, що звернувся до суду з вказаним позовом, оскільки не міг сплачувати встановлений загальними зборами додатковий щомісячний внесок у розмірі - 767 грн 42 коп, так як є інвалідом 2 групи загального захворювання (встановлено безтерміново), отримує пенсію у розмірі - 3323 грн. Скаржник констатував, що інші співвласники даних кімнат ( донька та син) проживають окремо, відповідно і не користуються комунальними послугами, а також те, що діти не мають можливості допомагати матеріально, оскільки не мають достатнього заробітку для цього. Як вказує апелянт, син - один працює в сім'ї, дружина його здійснює догляд за їхнім хворим сином та що вони проживають на орендованій квартирі, донька є біженкою в іншій країні, яка не має ні власного житла, ні заробітку який би допоміг їй надсилати апелянтці якісь кошти.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 10 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 6 листопада 2025 року. Об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року по справі №906/366/25 та апеляційну скаргу Позивача на додаткове рішення від 6 листопада 2025 року по справі №906/366/25 для спільного розгляду.
11 грудня 2025 на адресу суду апеляційної інстанції від Відповідача надійшов відзив, в якому Відповідач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін. а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що квартира- це лише те, що усередині, відтак усе, що перебуває поза її дверима та вікнами, не є особистим майном власника квартири. Констатував, що несучі конструкції будинку, відтак і зовнішня стіна будинку як їх частина, є спільною сумісною власністю власників квартир і нежитлових приміщень багатоповерхівки, тому, незважаючи на те, що частина зовнішньої стіни будинку територіально «припадає» на квартиру Позивача, співвласники (Позивач, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) такої квартири не мають права самовільно вчиняти щодо неї будь-які дії (у т ч. утеплювати), оскільки це майно - зовсім не їх приватна власність, воно є спільною сумісною власністю всіх власників квартир у будинку без будь-яких винятків - незалежно від поверху та під'їзду, на яких розташовані належні їм квартири. З даного Відповідач виснує, що зовнішня стіна будинку є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, та що користування і розпорядження таким майном здійснюється за окремими правилами.
Позивач вказав, що нарахування додаткового внеску в розмірі 16,5 грн/м. (що є навіть меншим за розмір, визначений рішенням зборів 17,5грн./м.) здійснюється на єдиних умовах для всіх співвласників, що узгоджується з принципом рівності обов'язків у спільному утриманні майна.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 16 грудня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційних скарг призначено на 15 січня 2026 року об 14:00год.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 22 грудня 2025 року задоволено клопотання представника Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
25 грудня 2025 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача на додаткове рішення, в якому Відповідач просив залишити додаткове рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що з урахуванням встановлених обставин та складності справи, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, тривалості та кількості судових засідань, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції врахував розмір витрат за надану Відповідачем правничу допомогу, враховуючи майновий стан Позивача і частково задовольнив заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн.
В судове засідання від 15 січня 2026 року представник Позивача не з'явився.
Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду (16 грудня 2025 року) сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 Господарського процесуального України).
Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Вказана ухвала була доставлена в електронний кабінет Відповідача, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа (том 2, а.с. 96).
Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
Відтак, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника Позивача, оскільки останній не скористався своїми правом, передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні від 15 січня 2026 року, яке було проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задоволити, з підстав, вказаних в апеляційних скаргах, скасувати рішення та додаткове рішення, прийнявши нові рішення, якими зодоволити позовні вимоги та відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційні скарги Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення без змін.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Позивач на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 14 жовтня 2002 року є співвласником квартири №110 - №111 по вулиці Шевченка, 43 у місті Житомирі. Співвласниками зазначеної квартири є також її діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
24 березня 2006 року керівництвом ДП ЖЕК ВАТ “Верстатуніверсалмаш» (директор Куник С. І.), на балансі якого перебував будинок АДРЕСА_1 , Позивачу надано дозвіл на проведення зовнішнього утеплення належних їй на праві власності кімнат за власний рахунок (том 1, а.с. 144).
Відповідача створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та зареєстровано 23 серпня 2019 року.
Статут Відповідача затверджено установчими зборами співвласників будинку (протокол №1 від 6 серпня 2019 року; надалі - Статут; том 1, а.с. 18-27).
Пунктом 1 розділу ІІ Статуту визначено, що метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Пунктом 2 розділу ІІ Статуту визначено, що Відповідач є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватись власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Відповідно до пунктів 1-3 розділу ІІІ Статуту, органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання.
До виключної компетенції загальних зборів належать: затвердження Статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління питання об'єднання; про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 15 000 гривень а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; зміна обрання та відкликання управителя, затвердження та умов договору з правителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь y товариствах.
Згідно з пунктами 8 та 9 розділу ІІІ Статуту, рішення на загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співласників. Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, більшістю голосів. 3 інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників. Рішення загальних зборів укладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату його голосування за чи “проти». Загальні збори можуть встановити інший порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них.
Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів “за» або “проти», встановленої пунктом 8 цього розділу, ініціатором зборів (правлінням або ініціативною групою) проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів “за» не набрано, відповідні рішення вважаються неприйнятими.
Пунктом 11 розділу ІІІ Статуту визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов'язковим всіх співвласників.
Відповідно до пункту 2 розділу ІV Статуту, сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розмірів внесків платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та Статуту.
Рішенням загальних зборів Відповідача, оформлених протоколом № 9 від 14 лютого 2021 року, співвласниками будинку вирішено з метою зменшення споживання енергетичних ресурсів у будинку визнати доцільним впровадження заходів з енергоефективності у будинку проведення комплексу робіт із теплоізоляції та улаштування зовнішніх стін та прийняти участь у Програмі Фонду енергоефективності відповідно до пакету "Б" для отримання часткового відшкодування вартості здійснених заходів з енергоефективності (Гранту) і затверджено перелік заходів з енергоефективності, серед яких комплекс робіт із теплоізоляції та улаштування зовнішніх стін.
У межах реалізації прийнятих рішень загальними зборами Відповідача на виконання Програми “ЕНЕРГОДІМ» 9 березня 2021 року укладено між Відповідачем і ТОВ “Житомирбудпроектекспертиза» договір підряду № 4/2021 на виконання проектних робіт.
За результатами виконаних робіт розроблена проектно-кошторисна документація по об??єкту “Капітальний ремонт огороджувальних конструкцій та інженерних мереж багатоквартирного будинку Відповідача, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Шевченка 43», в якій зазначено: “комплекти конструктивних систем повинні відповідати нормативним документам та стандартам:
· конструкції зовнішніх стін з фасадною теплоізоляцією - ДБН В.2.6-31, ДБН В 2.6-33, ДСТУ Б В.2.6-36, ДСТУ Б В.2.6.-35;
· суміщені покриття - ДБН В.2.6.-31, ДБН В. 2.6-220, ДБН В.2.2-15.
Як вбачається з Робочого проекту "Капітальний ремонт огороджувальних конструкцій та інженерних мереж багатоквартирного будинку Відповідача" у зв'язку з капітальним ремонтом по термосанації будівлі передбачено підготовчі роботи по утепленню стін, зокрема:
Виконати демонтаж існуючого утеплення - 58.0 кв. м.
Виконати утеплення зовнішніх стін будівлі мінераловатними плитами “Isovat» -125 кг.м3 товщ. 120 мм згідно вузлів, приведених на л. АБ-6.7.-4252.0, кв. м.
Позивач при цьому зазначає, що отримав повідомлення про проведення 27 серпня 2023 року з ініціативи правління об'єднання зборів та проект порядку денного.
За змістом протоколу № 13 загальних зборів Відповідача проведених 27 серпня 2023 року в голосуванні (на зборах та письмовому опитуванні) взяло участь особисто та/або через представників співвласників в кількості 200 (двісті) осіб, що складає 70,42 % від загальної кількості співвласників, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 3991,86 кв.м, що складає 72,64 % від загальної площі багатоквартирного будинку.
На цих зборах визначено порядок денний:
1) Організаційні питання: обрання голови та секретаря зборів;
2) Про зміну граничної вартості проекту в рамках модернізації будинку за програмою “ЕНЕРГОДІМ»;
3) Про погодження укладення договорів підряду на утеплення стін та заміну віконних, дверних та балконних блоків в МЗК;
4) Про залучення поворотної безвідсоткової матеріальної допомоги та встановлення внеску на її погашення;
5) Про затвердження кошторису.
Оспорюваними рішеннями по питаннях 3, 4 порядку денного вирішено:
· погодити умови договору про надання послуг (підряду) з ТОВ “Будівельна компанія “БУДСТАР», код ЄДРПОУ 40999591, з ціною договору 16 000 000 грн;
· для виплат власної частки 30% у сумі 4 800 000 грн по договору про надання послуг (підряду) з ТОВ “Будівельна компанія “БУДСТАР», код ЄДРПОУ 40999591, погодили залучення поворотної безвідсоткової матеріальної допомоги на період 12 місяців у сумі 600 000 грн від ФОП Наскальний Сергій Миколайович, для виплат заборгованості перед ФОП Наскальний Сергій Миколайович та ТОВ Будівельна компанія “БУДСТАР», затвердили додатковий внесок у розмірі 17,5 грн/кв.м. строком на 51 місяць.
Як убачається з протоколу № 13 та додатків до нього, визначено результати голосування:
"за"- 191 співвласник, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень, яких становить 3821,23 кв.м, що складає 69,54 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень співвласників;
"проти" - 9 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень, яких становить 170,63 кв.м, що складає 3,11 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень співвласників.
При цьому з первинних доказів вбачається голосування як під час зборів співвласників будинку, так і голосування шляхом проведення письмового опитування.
Так, зокрема, під час проведення самих загальних зборів, що підтверджується додатком № 13 до протоколу проголосували:
· "за" 6 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень, яких становить 130,48 кв.м, що складає 2,37% від загальної площі квартир та нежитлових приміщень співвласників;
· "проти" 0 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень, яких становить 0 кв.м, що складає 0,00% від загальної площі квартир та нежитлових приміщень співвласників.
В той же час, під час проведення письмового опитування, що підтверджується додатком № 14 до протоколу проголосували:
· "за"- 185 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень, яких становить 3690,75 кв. м, що складає 67,16 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень;
· "проти" - 9 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень, яких становить 170,63 кв.м, що складає 3,11 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень співвласників.
Відповідно до результатів письмового опитування (додаток № 14 до протоколу), Позивач проголосував “проти» щодо зазначених питань.
28 серпня 2023 року між Відповідачем (замовник) і ТОВ “Будівельна компанія “БУДСТАР» (підрядник) укладено договір № 08/08 на загальну суму 10 250 225 грн 44 коп..
Відповідно до пункту 1.1 цього договору Підрядник зобов'язався виконати роботи на будівництві: “Капітальний ремонт огороджувальних конструк інженерних мереж багатоквартирного будинку ОСББ “Шевченка 43», що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Шевченка, 43, який є учасником програми “Енергодім» ДУ “Фонд енергоефективності», а Відповідач зобов?язався прийняти ці роботи та оплатити їх.
Також на підставі рішення загальних зборів голова правління ОСББ уклав договір про надання поворотної безвідсоткової матеріальної допомоги (позика) з ФОП Наскальним С. М. від 6 листопада 2023 року на загальну суму 363 461 грн на термін користування 18 місяців.
Із наданого Позивачем повідомлення про сплату внеску на утримання будинку за квітень 2025 року вбачається, що внесок за утеплення фасаду становить 767 грн 42 коп. з розрахунку: 46,51 кв.м (площа квартири) х 16 грн 50 коп..
24 грудня 2024 року Позивач звернувся з листом до Відповідача, у якому зауважив на самовільно проведений Відповідачем демонтаж утеплення та просив скасувати нарахування починаючи з липня 2023 року в розмірі 767 грн 42 коп. за утеплення квартири.
Як убачається з листа №158 від 24 січня 2025 року у відповідь на вказане звернення Відповідач повідомив, що зберегти існуючі утеплення не було можливим, у зв'язку з тим, що відповідно до Програми підтримки енергомодернізації багатоквартирних будинків “Енергодім» здійснюється капітальний ремонт по термосанації усієї будівлі, а саме утеплення проводилось частково пінопластом і мінеральними плитами товщиною 120 мм, у Позивача був пінопласт товщиною 50 мм, у зв'язку з цим було демонтовано існуюче утеплення. Рішення про затвердження додаткового внеску в розмірі 16,5 грн/кв строком на 51 місяць було прийняте відповідно до Статуту, а саме загальними зборами ОСББ - співвласниками багатоквартирного будинку та що рішення загальних зборів ОСББ має найвищу юридичну силу та є обов'язковими для всіх співвласників і не може бути надано будь яких переваг в правах одним співвласникам порівняно з іншими.
Позивач зазначає, що оскільки на проведення демонтажу існуючого утеплення згоди не давав, а примусове утеплення належної на праві спільної сумісної власності квартири призвело до збільшення вартості внеску на утримання будинку, то останній звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Відповідача про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом здійснення зовнішнього утеплення квартири за рахунок Відповідача та стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 4 липня 2024 року в справі № 296/10308/23, яке постановою Житомирського апеляційного суду від 6 листопада 2024 року залишено без змін, в задоволені позовних вимог Позивача відмовлено, з підстав зазначених у цих судових рішеннях.
Позивач стверджує, що під час підготовки та проведення загальних зборів Відповідача 27 вересня 2023 року, рішення яких оформлені протоколом №13, питання про демонтаж існуючого утеплення будинку не виносилось і ніяких рішень з цього приводу не приймалось, що підтверджено показами свідка ОСОБА_4 , посвідченими державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщуком А. І.
Позивач зазначає, що внаслідок оспорюваного рішення загальних зборів Відповідача на Позивача покладено обов'язок по сплаті додатково до обов'язкових платежів в розмірі 767 грн 42 коп. за модернізацію системи опалення та утеплення фасаду, які Позивач платити не в змозі, разом з цим проведено демонтаж наявного зовнішнього утеплення будинку, яке Позивач зробив за власний кошт, що стало підставою для звернення Позивача до суду за захистом порушеного, на його думку права, з даним позовом.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин по справі.
Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно зі статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Приписами статті 382 Цивільного кодексу України визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Спеціальним законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, яким визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку, є Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно зі частиною 1 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання.
Частинами 2-5 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", визначено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Відповідно частини 9 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об'єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.
Положеннями статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників (крім випадків, якщо законом та/або статутом об'єднання встановлена більша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення). Статутом об'єднання може бути встановлена інша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення з окремих питань. Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частинами чотирнадцятою та п'ятнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.
Згідно з абзацом 2 статті 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", співвласник має право брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту шляхом скликання загальних зборів, зокрема встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.
Як визначено частиною 3 статті 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Наведене у пункті 6 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначення спільного майна багатоквартирного будинку кореспондується з положеннями статті 382 Цивільного кодексу України.
Приписами статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду в даній справі є встановлення обставин порушення оскаржуваним рішеннями прав Позивача, зокрема в частині покладення обов'язку щодо сплати щомісячних платежів в сумі 767 грн 42 коп. за модернізацію системи опалення та утоплення фасаду.
Розглядаючи позовну вимогу Позивача щодо визнання недійсним пунктів №3 та № 4 Рішення загальних зборів Відповідача, в правовому полі нормативно-правового регулювання діяльності ОСББ, колегія суддів досліджує дану вимогу саме з точки зору встановлення того, чиіснує порушення оскаржуваним Рішенням прав та охоронюваних інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Колегія суду зауважує, що ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об'єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів.
Визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з'ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом.
При цьому суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №924/1225/21.
Крім того, суд апеляційної інстанції констатує, що діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на утримання та використання спільного майна співвласників, забезпечення і захисту їх прав та обов'язків. Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Між тим, визнаватися недійсними мають лише ті рішення загальних зборів, якими безпосередньо порушено конкретні права позивача, про які ним зазначено, також слід враховувати, що визнання недійсними рішень загальних зборів повністю, захищаючи порушені права одного співвласника, зачіпає права інших співвласників та, відповідно, порушує баланс інтересів, має наслідком непропорційність втручання у правовідносини загальної більшості співвласників та створеного ними об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та фактично є втручанням у діяльність останнього.
Схожі правові висновки наведені в постановах Верховного Суду № 914/2547/21 від 20 квітня 2023 року, № 902/45/20 від 2 листопада 2023 року.
З доказів долучених до матеріалів справи вбачається, що загальні збори співвласників Відповідача від 27 серпня 2023 року скликані правлінням Відповідача у порядку, визначеному Статутом та Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
В той же час з огляду на наявні докази колегія суду констатує, що Позивач був належним чином повідомлений про їх проведення, брав участь у голосуванні з питань порядку денного, що підтверджується протоколом №13 та додатками до нього (том 1, а.с. 156).
В той же час оспорювані рішення стосуються питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, а саме: погодження укладення договорів підряду на виконання робіт з утеплення стін і заміни віконних, дверних та балконних блоків у місцях загального користування (питання № 3 порядку денного); залучення поворотної безвідсоткової матеріальної допомоги та встановлення додаткового внеску (питання № 4 порядку денного).
З досліджених протоколів загальних зборів вбачається, що зазначені рішення приймалися в межах реалізації заходів з енергоефективності будинку, затверджених попередніми зборами (протокол №9 від 14 лютого 2021 року), та спрямовані на виконання Програми Фонду енергоефективності «Енергодім», участь у якій була схвалена співвласниками (том 1, а.с. 214-215).
Відтак спірні рішення є складовою частиною послідовної реалізації енергомодернізаційного проєкту будинку та приймалися з дотриманням визначеної Законом процедури.
З протоколу та додатків до нього вбачається, що у голосуванні взяли участь 200 співвласників (70,42% від загальної кількості), які володіють 72,64% загальної площі квартир і нежитлових приміщень, з них «за» спірні рішення проголосували 191 співвласник (69,54%), що свідчать про дотримання встановлених Законом і Статутом вимог до кворуму та більшості голосів, необхідних для прийняття рішень із питань, що стосуються реконструкції, капітального ремонту, попереднього (до їх укладення) погодження умов договорів та встановлення внесків (том 1, а.с. 56-60).
Доказів порушення порядку повідомлення співвласників Відповідача (в тому числі й Позивача), неправильного підрахунку голосів чи інших процедурних недоліків, які могли б вплинути на результати голосування, матеріали справи не містять. В той же час апеляційний господарський суд зазначає і те, що Позивач в апеляційній скарзі не зауважує про такі порушення під час скликання та проведення оспорюваних загальних зборів.
З огляду на що, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що процедурні вимоги щодо скликання, кворуму та прийняття рішень загальних зборів - дотримані, а самі збори проведено відповідно до положень чинного законодавства та Статуту Відповідача.
В той же час зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо неправомірності визначення розміру внеску за модернізацію будинку, колегія суду констатує, що в силу дії статті 382 Цивільного кодексу України, пункту 6 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» фасади, несучі та огороджувальні конструкції багатоквартирного будинку є спільним майном співвласників
Управління, утримання, реконструкція та капітальний ремонт такого майна належать до витрат на управління будинком, які розподіляються між співвласниками, як правило, пропорційно їхнім часткам.
З огляду на оскарження та незгоду Позивача із визначеним розміру платежу за модернізацію будинку, зокрема, його утеплення, колегія суду звертає увагу Позивача, що в силу дії частин 1- 3 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та статті 322 Цивільного кодексу України, відмова окремого власника від користування спільним майном або його попередні індивідуальні рішення не звільняють його від участі у витратах.
Між тим, саме на виконання Програми «Енергодім» 9 березня 2021 року укладено між Відповідачем та ТОВ «Житомирбудпроектекснертиза» договір підряду №4/2021 на виконання проектних робіт.
За результатами виконаних робіт розроблена проектно-кошторисна документація по об'єкту «Капітальний ремонт огороджувальних конструкцій та інженерних мереж багатоквартирного будинку Відповідача», в якій зазначено: «комплекти конструктивних систем повинні відповідати нормативним документам та стандартам: конструкції зовнішніх стін з фасадною теплоізоляцією - ДБН В.2.6.-31, ДБН В 2.6-33, ДСТУ Б В.2.6-36, ДСТУ Б В.2.6.-35; суміщені покриття - ДБН В.2.6-31, ДБН В.2.6-220, ДБН В.2.2-15.
Згідно Робочого проекту «Капітальний ремонт огороджувальних конструкцій та інженерних мереж багатоквартирного будинку Відповідача», у зв'язку з капітальним ремонтом по термосанації будівлі передбачено підготовчі роботи по утепленню стін: згідно л.АБ - виконати підготовку поверхні стін, згідно з л.АБ - виконали підготовку поверхні цоколю. Виконати демонтаж кондиціонерів - 8шт. Виконати демонтаж існуючих підвіконних зливів. Виконати демонтаж існуючого утеплення - 58.0 кв.м. Виконати демонтаж металевих сходів для влаштування утеплення. Виконати утеплення зовнішніх стін будівлі мінеральними плитами «lsovat»y -125кг/мЗ товщ. 120 мм згідно вузлів, приведених на л. АБ-4.7-4252.0 кв.м.
Крім того, 28 серпня 2023 року укладено між Відповідачем і ТОВ «Будівельна компанія «БУДСТАР» (підрядник) договір №08/08, відповідно до пункту 1.1 якого, підрядник зобов'язався виконати робота на будівництві: «Капітальний ремонт огороджувальних конструкцій та інженерних мереж багатоквартирного будинку ОСББ «Шевченка 43», а Відповідач зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх.
Як встановлено судом та не спростовується жодною із сторін, ТОВ Будівельна компанія «БУДСТАР» згідно розробленої проєктної-кошторисної документації демонтувала існуюче утеплення з пінопласту товщиною 50 мм встановлене зовні на несучій стіні, житлового будинку навколо квартир №110-111, яке було проведене Позивачем у 2006 році. Тобто, індивідуальне утеплення Позивача (пінополістирол 50 мм) не відповідало проектним параметрам і вимогам ДБН, у зв'язку з чим і було демонтовано в межах реалізації затвердженого проекту.
Вимоги до проектування, проектно-кошторисній документації, яка виготовлена на замовлення Відповідача ТОВ «Житомирбудпроектекспертиза» для реалізації проекту модернізації будинку за програмою «ЕНЕРГОДІМ», а факт демонтажу утеплення Позивача підтверджується актом від 27 вересня 2023 року. Крім утеплення Позивача, було демонтовано утеплення пінопластом товщиною 100 мм у власника квартири №222 ОСОБА_5 , що вказує на те, що такі рішення приймалися в межах реалізації заходів з енергоефективності будинку, затверджених ще попередніми зборами (протокол №9 від 14 лютого 2021 року), які не оскаржуються Позивачем та спрямовані на виконання Програми Фонду енергоефективності «Енергодім», участь у якій була схвалена співвласниками Відповідача.
При цьому, колегія суду звертає увагу апелянта на те, що загальні збори мають право погоджувати умови договорів, що стосуються спільного майна, та встановлювати обов'язкові для всіх співвласників внески.
В той же час Рішення про додатковий внесок на фінансування заходів енергоефективності прийнято у межах виключної компетенції загальних зборів, передбаченої Законом і Статутом Відповідача.
Разом з тим суд апеляційної інстанції констатує і факт того, що індивідуальне утеплення, виконане Позивачем у 2006 році, здійснювалося на елементі, що є спільним майном Відповідачем (фасаді будинку), і не відносить до індивідуального майна Позивача.
Після створення ОСББ і затвердження загальними зборами комплексного проєкту термомодернізації в межах програми «Енергодім», єдина система утеплення будинку має пріоритет над фрагментарними індивідуальними рішеннями, оскільки забезпечує уніфіковані технічні параметри, пожежну безпеку та енергоефективність будівлі.
З огляду на все описане вище, колегія суду відхиляє доводи Позивача щодо відсутності необхідності демонтувати проведене Позивачем утеплення квартири в 2006 році, оскільки проєктно-кошторисна документація і робочий проєкт передбачали підготовчі роботи, у тому числі демонтаж існуючого утеплення, з подальшим улаштуванням фасадної теплоізоляції відповідно до вимог ДБН В.2.6-33:2018 (мінеральна вата 120 мм на відміну від утеплення Позивача в 2006 році, яке становило лише 50 мм).
Разом з тим апеляційний господарський суд звертає увагу і на те, що відповідно до проєктно-кошторисної документацією та вищеописаних норм діючого законодавства вбачається, що індивідуальне утеплення Позивача (пінополістирол 50 мм) не відповідало проєктним параметрам і вимогам ДБН, у зв'язку з чим було демонтовано саме в межах реалізації затвердженого проєкту.
Демонтаж у цьому випадку є технічним етапом реалізації робіт і не потребує окремого рішення зборів, відмінного від рішень про погодження договорів і фінансування робіт.
Відтак колегія суду констатує, що демонтаж раніше виконаного утеплення квартири Позивача, здійснений у межах затвердженого проєкту термомодернізації, не був самочинним або вибірковим і не свідчить про порушення прав Позивача як учасника Відповідача.
Крім того, дії щодо демонтажу не є предметом цього позову, адже розгляд обмежується оцінкою законності прийнятих рішень загальних зборів Відповідача, що оскаржено в судовому порядку Позивачем.
Судовому захисту підлягає реальне та конкретне порушення індивідуально визначених прав чи інтересів Позивача, а не незгода з рішеннями більшості співвласників.
Сама по собі незгода Позивача з рішеннями загальних зборів, унаслідок яких він зобов'язаний сплачувати щомісячно 767 грн 42 коп. на модернізацію системи опалення та утеплення фасаду, не створює підстав для визнання таких рішень недійсними, адже інтереси одного співвласника не можуть превалювати над інтересами всіх співвласників, так само як і один співвласник не може самостійно прийняти рішення стосовно прав інших власників, кількість котрих (їх доля у співвласності) є більшою аніж належне такій одній особі.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що Позивач не довів, що спірні рішення призвели до порушення саме його індивідуальних прав як співвласника, зокрема, що вони встановили для Позивача майнову нерівність порівняно з іншими співвласниками.
В той же час колегія суду констатує, що сам факт попереднього індивідуального утеплення не створює привілеїв або підстав для звільнення від сплати внесків на спільний проєкт термомодернізації, якщо інше прямо не визначено рішенням зборів чи Статутом. В той же час останнє не встановлено у межах даного спору, адже доказів даного не подано жодною зі сторін.
Відтак, нарахування додаткового внеску в розмірі 16,5 грн/мІ (що є навіть меншим за розмір, визначений рішенням зборів) по суті здійснюється на єдиних умовах для всіх співвласників, що узгоджується з принципом рівності обов'язків у спільному утриманні майна (стаття 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Зі змісту рішень загальних зборів та наданих доказів вбачається, що встановлений внесок не має індивідуального характеру й не покладає на Позивача додаткового фінансового тягаря, який би виходив за межі загальних зобов'язань співвласників Відповідача.
Як убачається з матеріалів справи, 24 грудня 2024 року Позивач звернувся до керівництва Відповідача із письмовою заявою, в якій висловив заперечення щодо демонтажу виконаного ним раніше утеплення та просив скасувати нарахування внесків за утеплення фасаду квартири, починаючи з липня 2023 року, у сумі 767 грн 42 коп. на місяць.
Водночас відповідь правління Відповідача від 24 січня 2025 року №158 містить обґрунтоване роз'яснення стосовно причин проведення демонтажу утеплення та порядку нарахування внесків, що з позиції апеляційного господарського суду підтверджує добросовісність Відповідача в частині виконання функцій управління спільним майном.
Крім цього, суд апеляційної інстанції резюмує, що в правовому полі частини 9 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», питання щодо встановлення, зміни або скасування внесків на утримання, ремонт та модернізацію будинку належить до виключної компетенції загальних зборів співвласників.
Позивач, як співвласник, не ініціював розгляд такого питання в установленому законом порядку, не звертався до загальних зборів з пропозицією щодо перегляду розміру або порядку нарахування внеску, і відповідно таких рішень не приймалося.
З огляду на усе вищевстановлене у даній постанові, колегія суду не вбачає підстав для втручання у компетенцію загальних зборів, прийнятих у межах повноважень і з дотриманням процедури, визначеної Законом та Статутом Відповідача.
Підсумовуючи усе описане вище, суд апеляційної інстанції виснує, що рішення загальних зборів Відповідача від 27 серпня 2023 року (пункти 3, 4 протоколу №13) ухвалені у спосіб, передбачений законом і Статутом, із дотриманням кворуму, компетенції та принципу пропорційності, спрямовані на досягнення спільної мети співвласників - реалізацію заходів енергоефективності, і не порушують прав Позивача.
Зміст оспорюваних рішень не свідчить про непропорційне втручання у права Позивача чи надання переваг іншим співвласникам, а навпаки - забезпечує справедливий та рівний розподіл витрат між усіма власниками приміщень пропорційно до їх часток.
Таким чином, зважаючи на те, що право Позивача на участь в управлінні спільним майном не порушено, а його доводи фактично зводяться до незгоди з рішеннями більшості співвласників, що саме по собі не утворює правових підстав для визнання таких рішень недійсними, колегія суду доходить висновку про відмову в задоволенні позву.
Вказане рішення прийняв і місцевий господарський суд, з огляду на що суд апеляційної інстанції залишає без змін рішення місцевого господарського суду в оспорюваній частині.
Згідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції від 20 жовтня 2025 року, безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що спростовані з усім вказаним вище в даній постанові.
Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку при прийнятті оспорюваного рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана дана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду покладаються на Позивача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Що ж стосується апеляційної скарги Позивача на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 6 листопада 2025 року, то колегія суду зазначає таке.
27 жовтня 2025 року до місцевого господарського суду від Відповідача надійшла заява від 22 жовтня 2025 року (вх.№01-44/3396/25) про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 900 грн.
Додатковим рішенням суду першої інстанції від 6 листопада 2025 року заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/366/25 задоволено частково, з підстав наведених у цьому додатковому рішенні.
Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 5 000 грн 00 коп. витрат на професійну (правничу) допомогу. В стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовлено.
Досліджуючи вищевказане судове рішення в контексті заперечень апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що у відзиві на позовну заяву, зазначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу - 27 000 грн, та повідомлено, що докази оплати та детальний опис буде надано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У межах строку, визначеного частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надав Договір № 01/04 про надання професійної правничої допомоги від 1 квітня 2025 року (надалі - Договір), який укладений між адвокатом Вірьовкіним О. І. та Відповідачем.
Згідно з пунктом 1.1 Договору, за цим Договором адвокат бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Відповідач зобов'язався оплатити роботи у порядку та строки обумовлені в даному Договорі по справі № 906/366/25.
У відповідності до пункту 1.2 Договору, адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень надає Відповідачу консультаційні та юридичні (професійно правничі) послуги щодо захисту та представництва, зокрема в господарському суді.
Даний Договір діє до 1 квітня 2027 року та набирає чинності з моменту його підписання.
Як визначено пунктом 3.1 Договору, за правову допомогу, передбачену в пункті 1.2 Договору, Відповідач сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеною розділом 4 цього Договору.
Між тим пунктом 4.1 Договору визначено, що розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються в актах прийому передачі наданих послуг. Відповідач сплачує винагороду адвокату у готівковому або/чи безготівковому вигляді на банківських рахунок адвоката. Сума наданих послуг сплачується Відповідачем протягом 30 робочих днів з дня підписання акту прийому передачі наданих послуг. Оплата послуг також може підтверджуватись написом адвоката про оплату в акті прийому передачі наданих послуг.
Сторони погодили, що підписання акту прийому передачі наданих послуг є підтвердженням надання якісних послуг згідно замовлення і замовник зобов'язаних їх оплатити.
Даний Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою Відповідача.
Відповідно до акту № 1 прийомки передачі наданих послуг до Договору, адвокат надав послуги на загальну суму 20 900 грн, з яких: підготовка відзиву на позовну заяву про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів - 12 500 грн; представництво Відповідача в Господарському суді Житомирської області у справі №906/366/25, з розрахунком одне судове засідання 1200 грн (30 квітня 2025 року, 27 травня 2025 року, 11 червня 2025 року, 23 червня 2025 року, 31 липня 2025 року, 10 вересня 2025 року, 25 вересня 2025 року) - 8400 грн.
Оцінивши подані Відповідачем докази на підтвердження понесених витрат вбачається, що адвокат Вірьовкін О. І. підготував та подав до суду в інтересах Відповідача відзив на позовну заяву, який містив правову аргументацію щодо спірних питань, та брав безпосередню участь у судових засіданнях, зокрема: 30 квітня 2025 року (14:45 - 15:16), 27 травня 2025 року (було відкладено за клопотанням представника позивача), 11 червня 2025 року (14:41 - 16:09), 23 червня 2025 року (було відкладено за клопотанням представника позивача), 31 липня 2025 року (14:50 - 15:01), 10 вересня 2025 року (було відкладено за клопотанням представника позивача), 25 вересня 2025 року (11:15 - 12:10), 20 жовтня 2025 року (11:41 - 12:24), що підтверджується протоколами судових засідань.
З наданих документів убачається, що між Відповідачем та адвокатом Вірьовкіним О. І. укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокат здійснював підготовку процесуальних документів та представництво інтересів замовника в Господарському суді Житомирської області у справі №906/366/25. Факт виконання таких послуг підтверджено актом №1 від 20 жовтня 2025 року на суму 20 900 грн, який містить деталізований опис робіт.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
В силу дії частин 1,2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Схожу правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 7 вересня 2020 року в справі №910/4201/19.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Згідно з частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд апеляційної інстанції констатує, що в апеляційному порядку оспорено додаткове рішення місцевого господарського суду виключно в частині стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Тож з огляду на залишення вище в цій постанові рішення суду першої інстанції в справі без змін та зважаючи на межі оспорення за апеляційною скаргою на додаткове рішення, діючи в призмі норм чинного ГПК України, апеляційний господарський суд оцінює обгрунтованість стягнення судом першої інстанції 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Розглянувши подані докази наданих послуг, на підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених адвокатом процесуальних документів, значення справи для сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що витрати на оплату послуг адвоката в задоволеній місцевим господарським судом сумі (5000 грн) є дійсними та необхідними, зазначені витрати відповідають критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, вирішуючи питання про співмірність (пропорційність) витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції погоджується з вірністю висновків місцевого господарського суду про те, що: характер спору, який стосувався визнання недійсним рішення загальних зборів Відповідача, справа не містила виняткових правових питань чи значного обсягу доказів, судова практика в цій категорії справ є усталеною; обсяг наданих адвокатом послуг, включаючи підготовку відзиву та участь у щонайменше п'яти проведених засіданнях, водночас частина заявлених витрат (зокрема участь у засіданнях, які не відбулися) має формальний характер і не потребувала значного часу. Крім того, колегія суду вважає вірним також і висновки суду першої інстанції щодо того, що адвокат Вірьовкін О. І. вже брав участь у розгляді подібного спору в Корольовському районному суді м. Житомира у справі №296/10308/23 за участю тих самих сторін, що істотно зменшувало необхідний час на підготовку правової позиції та аналіз матеріалів для підготовки відзиву.
Разом з тим апеляційний господарський суд вважає правильним врахування місцевим господарським судом того, що Позивач є особою з інвалідністю II групи та відповідно до довідки про доходи отримує пенсію в розмірі 3 323 грн, що свідчить про скрутне матеріальне становище (водночас має двох дорослих працездатних дітей, які є співвласниками квартири). Поряд з тим стягнення з Позивача лише 5000 грн таких витрат є обгрунтованим та спрямованим на те, аби будь-яка особа (в тому числі і Позивача) утримувалася від подачі необгрунтованих позовів до інших осіб використовувати своє право (та не зважаючи на права інших осіб, таких же співвласників) щодо подачі позовів без сплати судового збору.
Що ж до доводів скаржника щодо своїх дітей та зазначення про те, що у воєнний час, що триває в Україні, один з дітей є ніби то біженцем за межами України, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що інші співвласники Відповідача та сам Відповідач не мають жодного відношення до набуття її дитиною такого статусу, тож зазначення про це, як на довід щодо не стягнення з неї таких витрат, суд вважає безпідставним та недоречним.
Колегія суду констатує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Схожі висновки викладені й в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
При цьому, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Подібний висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 912/1025/20.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Отже, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції (як і місцевий господарський суд у додатковому рішенні) покладає на Позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, адже саме такий їх розмір судом визначається як справедливий, а також таким, що відповідає критерію реальності та розумності таких витрат.
Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський залишає без змін і додаткове рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу Позивача на дане додаткове рішення без задоволення.
Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року по справі №906/366/25 - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 6 листопада 2025 року по справі №906/366/25 - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року по справі №906/366/25 - залишити без змін.
4. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 6 листопада 2025 року по справі №906/366/25 - залишити без змін.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
7. Справу №906/366/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови виготовлено 19 січня 2026 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Мельник О.В.