79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" січня 2026 р. Справа №909/344/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Постолатій В.Р.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст» б/н від 08.09.2025 (вх. № 01-05/2722/25 від 08.09.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2025 (повний текст рішення складено 20.08.2025, суддя І.Є. Горпинюк)
у справі № 909/344/25
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст»
про: стягнення 1 241 289,03 грн
за участю представників:
від позивача: Дубчак С.Є.
від відповідача: Мінченко Я.В.
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст» про стягнення 1 241 289,03 грн штрафу за недотримання строків поставки товару на 30 днів і більше.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не дотримався строків поставки товару згідно з договором про закупівлю № 13/2312-МТР від 13.06.2024. Прострочення становить 30 днів та більше. За порушення строків поставки товару відповідно до п. 7.1 договору відповідачу нараховано штраф у розмірі 10% вартості несвоєчасно поставленого товару.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2025 позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст» про стягнення 1 241 289, 03 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» штраф у розмірі 868 902, 31 грн та 14 895, 47 грн судового збору.
Суд першої інстанції дослідивши матеріали справи зазначив, що відповідачем порушено строки поставки Товару на загальну вартість 12 412 890, 24 грн, оскільки за п. 4 Специфікації (Додаток 1 до Договору), термін поставки товару складав 70 календарних днів з дати укладення договору, тобто до 22 серпня 2024 року, а поставка товару була виконана відповідачем частинами в період з 10.10.2024 по 28.02.2025. Прострочення відповідачем виконання обов'язку з поставки товару, за таких обставин, перевищувало 30 днів.
Відтак, з огляду на несвоєчасну поставку товару, місцевий суд дійшов висновку, що нарахування позивачем штрафу в розмірі 1 241 289,02 грн є правомірним.
Разом з тим, місцевий суд зазначив, що доводи відповідача, про те, що до відносин сторін в обов'язковому порядку підлягають застосуванню приписи ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України, яким передбачено штраф у розмірі семи відсотків, є необґрунтованими, оскільки, формулювання частини другої статті 231 ГК України прямо передбачає можливість визначення в договорі іншого розміру штрафних санкцій, ніж передбачено у наведеній нормі. Про це ж зазначено і в п. 6.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 по справі № 904/4156/18, на яку покликається відповідач.
Окрім того, суд першої інстанції, дійшов висновку про зменшення на 30% штрафу, який підлягає до сплати відповідачем за порушення строків поставки товару.
Не погодившись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 08.09.2025 (вх. № 01-05/2722/25 від 08.09.2025), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області № 909/344/25 від 13.08.2025 року, в частині стягнення штрафу у сумі 372 386,72 грн. В іншій частині судове рішення залишити без змін.
На переконання апелянта, пеня та штраф за порушення строків виконання господарського зобов'язання, в якому стороною є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, з поставки товару та надання послуг, визначений законом, в даному випадку, абз. 3 ч .2 ст. 231 ГК України, відтак, пеня за порушення строків виконання зобов'язання підлягає розрахунку, виходячи з визначеного законом розміру 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, а не п. 7.1 Договору.
Отже, враховуючи те, що за порушення негрошового зобов'язання за (порушення строків виконання зобов'язання) законом передбачено нарахування пені у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг) з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, визначений сторонами розмір штрафних санкцій не відповідає приписам закону.
За таких обставин, скаржник зазначає, що розмір неустойки за договором №13/2312-МТР від 13.06.2024 року, не міг перевищувати 7% від вартості не вчасно поставленого товару, а саме: 12 412 890,24 х 7%= 868 902,31 грн (максимально можливий штраф); 1 241 289,03 - 868 902,31 = 372 386,72 грн (сума штрафу яка стягнута в супереч ч.1, ч.2 ст. 231 ГК України).
Разом з тим, апелянт зазначає, що судове рішення №909/344/25 від 13.08.2025 року, в частині зменшення розміру неустойки на 30% є законним та обґрунтованим.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 14.01.2026 з'явився представник позивача, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 14.01.2026 з'явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
13.06.2024 за результатами закупівлі ID UA-2024-04-19-011528-a між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст» (у цьому рішенні також - відповідач, або продавець чи постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (у цьому рішенні також - позивач або покупець) укладено договір про закупівлю № 13/2312-МТР від 13.06.2024 (у цьому рішенні також - договір або договір про закупівлю), за умовами якого Постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки товар відповідно до коду ДК 021:2015: 18130000-9 Спеціальний робочий одяг (Костюм для захисту від понижених температур, нафти і нафтопродуктів (зимовий «Нафтовик») (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.
Згідно з умовами даного договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є Додатком № 1 до цього Договору, та є його невід'ємною частиною (п. 2.1 Договору). Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики Товару визначена у Додатку № 2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (п. 2.2. Договору).
Згідно з п. 3.2. загальна сума Договору становить 12 412 890, 24 (дванадцять мільйонів чотириста дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто гривень 24 копійки), у тому числі ПДВ (20%) - 2 068 815, 04 (два мільйони шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень 04 копійки).
Розрахунок за весь Товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 5.3 Договору приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
При недотриманні Постачальником строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого Товару за прострочення до 30 днів та 10 % вартості несвоєчасно поставленого Товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку непоставки товару Постачальник сплачує Покупцю 10% вартості непоставленого Товару (п. 7.1. Договору).
На виконання умов договору, в період з 10.10.2024 по 28.02.2025 ТОВ «Бест-Текст» поставило ПАТ «Укрнафта» товар на загальну вартість 12 412 890,24 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 175 від 10.10.2024 (на суму 323 054,40 грн); № 179 від 17.10.2024 (на суму 304 051,20 грн); № 184 від 23.10.2024 (на суму 399 067,20 грн); № 187 від 28.10.2024 (на суму 380 064,00 грн); № 188 від 28.10.2024 (на суму 516 887,04 грн); № 190 від 30.10.2024 (на суму 418 070,40 грн); № 191 від 31.10.2024 (на суму 368 662,08 грн); № 192 від 01.11.2024 (на суму 368 662,08 грн); № 193 від 01.11.2024 (на суму 509 285,76 грн); № 205 від 30.12.2024 (на суму 345 858,24 грн); № 209 від 31.12.2024 (на суму 3 622 009,92 грн); № 38 від 12.02.2025 (на суму 836 140,80 грн); № 41 від 14.02.2025 (на суму 1 090 783,68 грн); № 44 від 20.02.2025 (на суму 931 156,80 грн); № 47 від 28.02.2025 (на суму 1 999 136,64 грн).
03.04.2025 ПАТ «Укрнафта» частково оплатило поставлений товар в сумі 11 171 601,22 грн (Інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 28715УГ25 від 03.04.2025).
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2025 по справі №909/344/25 оскаржується відповідачем в частині стягнення 372 386,72 грн штрафу, яка стягнута в супереч ч.1, ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, відтак відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України ).
Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
У відповідності до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України . Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України ).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем строків поставки Товару на загальну вартість 12 412 890, 24 грн, оскільки за п. 4 Специфікації (Додаток 1 до Договору), термін поставки товару складав 70 календарних днів з дати укладення договору, тобто до 22 серпня 2024 року, а поставка товару була виконана відповідачем частинами в період з 10.10.2024 по 28.02.2025. Прострочення відповідачем виконання обов'язку з поставки товару, за таких обставин, перевищувало 30 днів.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами ст. ст. 549, 551, 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на порушення строків поставки товару, позивачем на підставі пункту 7.1 договору, нараховано до стягнення з відповідача за прострочення поставки Товарів понад 30 днів штраф у розмірі 1 241 289,03 грн (10% вартості Товарів, поставку яких прострочено), про стягнення якого заявлено позовну вимогу.
Місцевий суд правомірно перевіривши правильність нарахування позивачем пені та штрафу зазначив, що 10% від вартості несвоєчасно поставленого товару становить 1 241 289,02 грн (12 412 890, 24 х 10%), відтак, штраф у частині 0,01 грн нараховано всупереч умовам договору.
Щодо застосування статті 231 Господарського кодексу України, колегія суддів вказує наступне.
Згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Так, формулювання частини другої статті 231 ГК України прямо передбачає можливість визначення в договорі іншого розміру штрафних санкцій, ніж передбачено у наведеній нормі. Про це ж зазначено і в п. 6.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 по справі № 904/4156/18, на яку покликається відповідач. Необхідно також зауважити, що постанова від 10.12.2019 по справі № 904/4156/18, на котру покликається відповідач, ухвалена Великою Палатою Верховного Суду у спорі про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за порушення виконання грошових зобов'язань з оплати товару, тоді як у справі № 909/427/25, що розглядається судом, заявлено вимоги про стягнення штрафу за порушення негрошового зобов'язання з поставки товару.
Враховуючи наведене, згадана скаржником судова практика свідчить про помилковість тлумачення ст.231 ГК України саме скаржником, а не помилковість застосування цієї статті судом першої інстанції.
Так, сторони на підставі тендеру, в рамках якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст», як і інші учасники торгів, було ознайомлене з умовами Договору, та після перемоги, беззастережно підписало Договір, погодило пункт 7.1 Договору із розмірами та умовами застосування штрафу за прострочення поставки Товару.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2025 у справі №909/344/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест-Текст» б/н від 08.09.2025 (вх. № 01-05/2722/25 від 08.09.2025) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2025 у справі 909/344/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак