Справа № 727/15853/25
Провадження № 2-а/727/7/26
20 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Гавалешка П.С.
за участю секретаря Бринзили Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коган Роман Віталійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Установив:
До Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коган Роман Віталійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що вважає, що оскаржувана постанова є протиправною у зв'язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.
Вказує, що з викладеними обставинами в оскаржуваній постанові не погоджується та вважає, що наведені обставини не відповідають дійсності, підстави для притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, відсутні.
Так, посилається на те, що в оскаржуваній постанові відповідач зазначає, що позивач будучи військовозобов'язаним, начебто, не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання.
Разом з тим, вказує позивач, відповідно до його паспорту серії НОМЕР_1 , який виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 03 вересня 2007 року, в графі «Місце проживання» зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 09 листопада 2007 року. Відповідно до військового квитка позивача серії НОМЕР_2 , виданого 27 жовтня 2009 року, останній був прийнятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 19 жовтня 2010 року.
Далі вказує, що відповідач в оскаржуваній постанові посилається на витяг з ЄДРПВР (Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів) як на один із доказів винуватості Позивача.
Однак, вважає позивач, у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» ТЦК та СП у якому Позивач перебуває на військовому обліку мав внести відомості до Реєстру у якому в свою чергу повинна була бути зазначена інформація, що позивач перебуває на військовому обліку за декларованим (зареєстрованим) місцем проживання, тобто це повинно було зробити ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 вважає, що ним не було порушено вимоги чинного законодавства та він перебуває на військовому обліку за місцем реєстрації з 2010 року.
Також, звертають увагу суду на те, що позивача було подвійно притягнуто до адміністративної відповідальності Відповідачем за одне й те ж правопорушення, що підтверджується копією постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4546 від 08.11.2024 року.
На підставі вищевикладеного просив суд визнати протиправною та скасувати Постанову № 4548 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08.11.2024 року, яка була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень 00 копійок. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 484 гривень 48 копійок.
Ухвалою суду від 24.12.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
ІНФОРМАЦІЯ_5 не визнає позовних вимог ОСОБА_1 та заперечує проти них з наступних підстав.
Правове регулювання даних правовідносин передбачене Конституцією України, Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про основи національного спротиву», Законом України «Про оборону України», Указами Президента України та Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Зазначає, що Указом Президента України «Про ведення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022 визначено оголосити та провести загальну мобілізацію, в тому числі і на території Чернівецької обл., з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань. В подальшому, відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» строк проведення загальної мобілізації було продовжено строком на 90 діб (станом на момент розгляду справи).
Згідно ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» зазначено, що саме належить до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
У поданому відзиві відповідач зазначив, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки відповідно до пункту 1 (Додаток 2) Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти, зокрема, повинні: 1) перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Так, зазначає відповідач, можливості отримати інформацію про місце фактичного проживання та місце перебування, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти в установах ТЦК та СП відсутня, оскільки відповідних реєстрів не існує.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Вищевказані приписи військовозобов'язаним ОСОБА_1 до 29 жовтня 2024 року були проігноровані.
З огляду на зазначене відповідач вважає, що вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
У поданій відповіді на відзив позивач в заперечення наведеному у відзиві вказує таке. Щодо посилання відповідача на те, що районний ТЦК та СП немає можливості отримати інформацію про місце фактичного проживання та місце перебування, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, оскільки відповідних реєстрів не існує, то позивач вказує, що, як зазначено в постанові № 4548 від 08.11.2024, місцем роботи позивача є ФОП. Інформація стосовно осіб, які зареєстровані як фізична особа-підприємець, міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дані реєстри є відкритими.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача вбачається, що у реєстрі міститься інформація про адресу, номер телефону та електронну пошту.
Щодо порушення позивачем підпункту 1 пункту 1 додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 № 1487, то позивач вважає, що вказані приписи не були порушені позивачем, оскільки він перебуває на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_6 з 19.10.2010, а тому таке посилання відповідача є безпідставним.
До того ж, відповідно до електронного військово-облікового документа позивача вбачається, що останній перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Учасники справи в судове засідання не викликалися.
Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання учасників справи, яких належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.
Судом встановлено, що 08 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 була винесена постанова № 4548, якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Стягнення накладено за те, що в діях позивача встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.
Оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі матеріалів адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, які надійшли на розгляд 08 листопада 2024 року.
В процесі розгляду матеріалів адміністративної справи відповідачем, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧРТЦК №1592 від 29.10.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим (зареєстрованим) місце проживання, тобто порушує правила військового обліку в особливий період.
Такі дії (бездіяльність) ОСОБА_1 відповідачем кваліфіковані, як порушення вимоги абзаців 5, 7 частини 3 статті 1, частини 8 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХII та абзацу 1 підпункту 1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
За змістом спірної постанови відповідачем було встановлено, що відповідно до абзацу першого підпункту 1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: - перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до паспорта ОСОБА_1 , місце проживання останнього зазначене: АДРЕСА_1 ; дата реєстрації - 09 листопада 2007 року.
Відповідно до витягу з мобільного застосунку «Резерв+», сформованого станом на 11 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов'язаним, адреса проживання: АДРЕСА_1 ; дата уточнення даних - 19.05.2025.
Відповідно до дослідженого військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 27 жовтня 2009 року, ОСОБА_1 прийняти на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 19 жовтня 2010 року.
Даних про те, що ОСОБА_1 проходить військову службу матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є встановлення законності та обґрунтованості постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчиненого в особливий період.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1-4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як встановлено судом спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
З диспозиції частини 3 статті 210 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
На виконання статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначив, що ним не було порушено вимоги чинного законодавства, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови він перебував на військовому обліку за місцем реєстрації.
Разом з тим, судом встановлено, що адміністративне стягнення на позивача було накладене за те, що останній, будучи військовозобов'язаним не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим (зареєстрованим) місце проживання, тобто порушує правила військового обліку в особливий період.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, на думку відповідача, полягає в порушенні позивачем вимоги абзаців 5, 7 частини 3 статті 1, частини 8 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХII та абзацу 1 підпункту 1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період.
Отже, спірним питанням у даному випадку є правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неперебування на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим (зареєстрованим) місце проживання, тобто в порушенні правил військового обліку в особливий період, за яке відповідачем накладено стягнення за частиною 3 статті 210 КУпАП.
Статтею 17 Закону України «Про оборону України» визначено права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 8 статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Отже, з наведеного суд доходить висновку, що кожний військовозобов'язаний громадянин України, яким в тому числі є позивач, повинен виконувати конституційний обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, до якого, в тому числі, включається виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку.
Судом встановлено, що за змістом спірної постанови відповідачем було встановлено, що відповідно до абзацу першого підпункту 1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: - перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487) цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до абзацу першого підпункту 1 пункту 1 Додатку 2 Порядку № 1487 Призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Наведений пункт Порядку № 1487 визначає, що військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває у резерві, оскільки даних про проходження військової служби матеріали справи не містять.
Зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 . Ця ж адреса місця реєстрації/проживання позивача була встановлена відповідачем під час складання оскаржуваної постанови.
Судом також встановлено, що відповідно до військового квитка позивача серії НОМЕР_2 , виданого 27 жовтня 2009 року, ОСОБА_1 був прийнятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 19 жовтня 2010 року.
Даних про те, що позивач, на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови, був знятий з обліку у вказаному районному ТЦК та СП, матеріали справи не містять.
З наведеного суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не порушував правила військового обліку в частині перебування на військовому обліку за місцем своєї реєстрації/проживання, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно із частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Водночас стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що відповідач оскаржуваною постановою притягнув відповідача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП за неправомірні дії (бездіяльність) яких ОСОБА_1 не вчиняв, оскільки перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 19 жовтня 2010 року, що є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Щодо решти доводів позивача суд зазначає, що ЄСПЛ в рішенні по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1 зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".
Внаслідок вказаного, решта доводів позивача є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують основного висновку суду зробленого за результатами розгляду справи.
За положеннями частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Тому враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому необхідно скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 484,48 грн., а відповідач є суб'єктом владних повноважень, то судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 241, 242, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коган Роман Віталійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати Постанову № 4548 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08.11.2024 року, яка була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень 00 копійок.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 484 гривень 48 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя П.С. Гавалешко