Справа № 715/4049/25
Провадження № 4-с/724/1/26
14 січня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Ахмедова Р. А.
за участю секретаря судового засідання - Корневської Є. Р.
представника ОСОБА_1 - адвоката Поляка П. П.,
державного виконавця - Сеника І. Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Хотин скаргу ОСОБА_1 , представник скаржника Поляк Петро Петрович, на дії/бездіяльність державного виконавця Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника Івана Феодосійович,
Заявник ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Поляк П. П. через "Електронний суд" звернувся до суду з відповідною скаргою та просить суд: визнати неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 04.11.2025 виданий Державним виконавцем Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеником І. Ф.; зобов'язати Державного виконавця Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника І. Ф. усунути порушення, шляхом проведення повторного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідно до вимог закону.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05.06.2025 Хотинський районним судом Чернівецької області по справі № 724/1971/25 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 04.06.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Державним виконавцем Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеником І. Ф. було розглянуто заяву про примусове виконання судового наказу та постановою від 06.08.2025 відкрито виконавче провадження № 78785150.
Разом з цим, ОСОБА_3 перетнув державний кордон 21.05.2022 та відтоді не повертається. Боржник постійно знаходиться за кордоном та отримує там дохід.
Таким чином державний виконавець, наділений публічними повноваженнями, не провів необхідних виконавчих дій, не витребувавши декларацію про доходи боржника, не перевіривши реальні доходи, у тому числі за кордоном, а лише формально розрахував заборгованість за середньою заробітною платою для місцевості, що прямо вказує на бездіяльність та недбале виконання виконавцем своїх обов'язків. Вважає, що вказаний розрахунок було проведено в порушення вимог ст. 195 Сімейного кодексу України.
08.12.2025 разом з матеріалами зазначеної вище скарги надійшло клопотання від представника скаржника - адвоката Поляка П. П. про витребування судом доказів в порядку міжнародного доручення, а саме витребувати у Податковій службі або іншого компетентного органу республіки Італія інформацію про рівень фактичних доходів ОСОБА_3 за період з 01.01.2022 по день отримання судового доручення; відомості про офіційну адресу проживання/перебування та фіскальну реєстрацію на території республіки Італія; копії документів, що підтверджують його працевлаштування або фіскальні декларації.
Ухвалою суду від 23.12.2025 в задоволенні клопотання представника скаржника - адвоката Поляка П. П. про витребування судом доказів в порядку міжнародного доручення відмовлено.
В судовому засіданні представник скаржника - адвокат Поляк П. П. просив вимоги скарги задовольнити повністю. Наполягає, щоб державним виконавцем був зроблений перерахунок відповідно до ч. 1 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном, оскільки їм відомо, що ОСОБА_3 наразі перебуває в Республіці Італія.
Державний виконавець Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеник І. Ф. в судовому засіданні скаргу не визнав. Наполягав на правильності розрахунку відділу, розрахунок розраховувався з середньомісячної заробітної плати по Дністровському районі Чернівецької області, оскільки ОСОБА_3 не працює. У ОСОБА_3 на даний час заборгованості зі сплати аліментів відсутні, він кожного місяця платить аліменти на утримання дітей навіть у більшому розмірі, який йому нарахований. На питання суду пояснив, що відносно боржника наразі вирішується питання щодо оголошення його в розшук, оскільки останній на виклики до державного виконавця не з'явився.
Вислухавши думку представника скаржника, державного виконавця та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.
Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
Судом встановлено, що 05 червня 2025 року Хотинським районним судом Чернівецької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 04.06.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні в Хотинському відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
06.08.2025 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78785150.
З повідомлення Головного управління статистики у Чернівецькій області № 05.2-16/63-25 від 22.01.2025 середньомісячна заробітна плата штатних працівників Дністровського району за ІV квартал 2021 року становить 13323,15 грн.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 04.11.2025 вбачається, що ОСОБА_3 нарахований розмір аліментів (розмір доходу середня заробітна плата працівника для цієї місцевості) визначенний у виконавчому документі 4441,00 грн, боржником сплачено аліменти з червня по жовтень 2025 року у розмірі 7000 грн. за кожний місяць. Переплата сукупний розмір 13239,10 грн.
04.11.2025 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 78785150.
04.11.2025 державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника ВП № 78785150.
04.11.2025 державним виконавцем було винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.
04.11.2025 державним виконавцем було винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника ВП № 78785150, оскільки боржником долучені копії квитанцій, згідно яких ОСОБА_6 сплачував на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 7000 грн.
Враховуючи вищевикладені положення діючого законодавства, посилання скаржника на протиправність дій державного виконавця Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника І. Ф. є безпідставними та не заслуговують на увагу, та не підлягають задоволенню.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі подання заяви стягувачем або боржником (ч. 4 ст. 71 ЗУ«Про виконавче провадження»).
Згідно положень ч. 6 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
У відповідності до п. 4 розділу XVI Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України).
Згідно п. 3 розділу Х Інструкції з примусового виконання рішень про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
Положеннями п. 8 розділу Х Інструкції з примусового виконання рішень передбачено, що за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою (додаток 9).
Зі змісту додатку 9 до Інструкції з примусового виконання рішень розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. У разі якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів (абзац другий частини шостої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»). Про залишок несплаченої суми заборгованості зазначається у цьому звіті в графі «Примітка». У разі неперерахування коштів вказуються причини їх неперерахування. У разі звільнення працівника звіт подається за період з моменту подання останнього звіту до моменту звільнення працівника.
З приводу доводів представника скаржника ОСОБА_7 про те, що державним виконавцем не витребувано декларацію про доходи боржника, а саме не забезпечено подання боржником декларації про доходи та майно, не вжито заходів для встановлення фактичного місця проживання, роботи та реального доходу боржника, у тому числі отриманої ним за кордоном, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, з пояснень представника органу примусового виконання Сеніка І.Ф. та дослідженими матеріалами виконавчого провадження № 78785150 встановлено, що державним виконавцем вживались заходи щодо встановлення місця проживання боржника, а також встановлення його фінансового стану в України.
Так, починаючи з 06.08.2025, тобто з часу відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу про стягнення аліментів, державним виконавцем, з метою отримання інформації про доходи боржника на території України, неодноразово здійснювались запити до Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстроване нерухоме майно, а також до МВС України з метою отримання інформації про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Крім того, державним виконавцем проводились заходи з примусового виконання рішення суду, зокрема внесення боржника до Єдиного реєстру боржників, накладення арешту на майно та грошові кошти, які у подальшому були скасовані, у зв'язку з повним погашенням заборгованості зі слати аліментів.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
На виконання вимог зазначеної норми Закону, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 встановлено типову форму декларації про доходи та майно боржника фізичної особи, що передбачає обов'язковий підпис боржника з зазначенями дати, яким божник підтверджує про ознайомлення його з відповідальністю за неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан, ненадання на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів) відповідно до статті 76 Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, зазначені положення законодавства передбачають особисте заповнення та подання боржником зазначеної вище декларації до органу примусового виконання рішень.
Так, 06.08.2025 державним виконавцем Сеніком І.Ф. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, та одночасно зобов'язано боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації, яке направлено за адресою місця його проживання.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами представника органу примусового виконання рішення ОСОБА_8 про те, що у нього не було об'єктивної можливості витребувати декларацію про про доходи та майно боржника, оскільки боржник відсутній за місцем свого проживання, останнім не виконані вимоги державного виконавця про обов'язок подання такої декларації.
Більш того, факт відсутності боржника на території України засвідчує відомості з ДПСУ про факт перетинання державного кордону, відповідно до якого ОСОБА_3 з 21.05.2022 перетнув кордон у напрямку виїзд. Відомості про повернення на територію України відсутні.
Крім того, суд також відхиляє доводи представника скаржника про протиправність розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, з підстав неврахування державним виконавцем доходів боржника за межами України. Зокрема як стверджує сторона скаржника, боржник ОСОБА_3 перебуває в Республіці Італія та може отримати там значні доходи.
При цьому суд наголошує на тому, що скаржником як стягувачем у виконавчому провадженні не подавалися жодні докази державному виконавцю про фактичне перебування боржника у республіці Італія та отримання ним офіційних доходів. Такі докази не було подано також суду, як на доведення підстав своєї скарги на дії органу з примусового виконання рішення суду.
Отже, ствердження представника скаржника про перебування боржника ОСОБА_3 у республіці Італія є лише припущенням.
Враховуючи зазначене, суд не знаходить порушень у діях державного виконавця щодо неврахування ним доходів боржника, отримані ним за кордоном, оскільки такі відомості відсутні у державного виконавця, а складання ним розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, з урахуванням ч. 2 ст. 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, є обґрунтованим.
Проаналізувавши все вищенаведене та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, оскільки оскаржувані дії державного виконавця Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника І. Ф. у виконавчому провадженні № 78785150 відповідає вимогам ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України, та розрахунок заборгованості був вчинений державним виконавцем відповідно до закону та в межах повноважень визначених законом, суд приходить до висновку, що проведення повторного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів не вбачається, що є підставою для відмови у задоволенні скарги.
Таким чином, встановлені судом обставини та факти свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Державного виконавця Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника І. Ф.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , представник скаржника ОСОБА_7 , на дії/бездіяльність державного виконавця Хотинського відділу Державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника Івана Феодосійович - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 19 січня 2026 року.
Суддя: Різван Ахмед огли АХМЕДОВ