Справа № 308/18073/25
3/308/8135/25
20 січня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., за участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який фактично проживає за адресою: територія військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , обіймає посаду старшого стрільця військової частини НОМЕР_2 , солдата, за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,
З протоколу ЛВУ №220 про адміністративне правопорушення від 30.11.2025 вбачається, що 30.11.2025, о 16 год. 00 хв., солдат ОСОБА_1 перебував та виконував обов'язки військової служби на території військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав. Пояснив, що 30.11.2025 він не виконував обов'язки військової служби, оскільки цього дня у нього був вихідний. Працівники військової служби правопорядку затримали його у форменому одязі, коли він перебував у селі. Надав копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.11.2025 №385-НР.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 62 Конституції України регламентує, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом ЛВУ №220 про адміністративне правопорушення від 30.11.2025 ОСОБА_1 інкримінується виконування обов'язків військової служби 30.11.2025 на території військової частини НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, та його дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення надано: висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1227 від 30.11.2025, складений лікарем КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» Закарпатської обласної ради, згідно з яким ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння; протокол ЛВУ №105 про адміністративне затримання від 30.11.2025, а саме ОСОБА_1 ; копію військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; службову та медичну характеристики ОСОБА_1 ; копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.04.2023 №102.
Частиною 1 ст. 172-20 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно з ч. 3 ст. 172-20 КУпАП встановлено відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 ствердив, що 30.11.2025 він не виконував обов'язки військової служби, оскільки цього дня у нього був вихідний, та був затриманий працівниками військової служби правопорядку у селі.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надав копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.11.2025 №385-НР, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не входив до складу осіб, призначених у добовий наряд на 30.11.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 30.11.2025 о 16 год. 00 хв. виконував обов'язки військової служби на території військової частини НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, про що складений протокол про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
Отже, у момент виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння останній не виконував обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, оскільки 30.11.2025 не входив до складу осіб, призначених у добовий наряд, що, своєю чергою, свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.
При цьому суддя враховує те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги позицію Європейського суду з прав людини щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суддя вважає, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, приходжу до висновку, що обставини, викладені у протоколі ЛВУ №220 про адміністративне правопорушення від 30.11.2025, не знайшли свого підтвердження, а, відтак, провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає до закриття на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Керуючись ст. 170-20 ч. 3, 247 ч. 1 п. 1, 283-285, 287-294 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик