Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4409/25
Номер провадження 2/299/1540/25
19.01.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно, третя особа: Виноградівська державна нотаріальна контора
Позивач звернулася в суд з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся її чоловіка - ОСОБА_3 ..
ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована та постійно проживала у АДРЕСА_1 . З нею на час смерті проживали, згідно довідки за №20.4-07/650 від 12.08.2024 року: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невістка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , онук - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина онука - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , правнук - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , правнук - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , правнук - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , правнук - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,.
Після смерті ОСОБА_3 на майно, що належало їй відкрилася спадщина, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , загальною площею 75,5 кв.м., в тому числі житлова 57,3 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,18 га., яка була передана згідно рішення Великокомятівської сільскої ради Виноградівського району Закарпатської області, дев'ятої сесії двадцять другого скликання від 28.02.1997 року «Про надання земельних ділянок у приватну власність мешканцям АДРЕСА_1 , у приватну власність ОСОБА_3 . Земельна ділянка площею 0,71 м.кв., без присвоєного кадастрового номеру, із вказаним власником ОСОБА_10 , яка розташована на території села В.Ком'яти Берегівського району, Закарпатської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) члена КСГП ім Ватутіна серії ЗК №0022877 зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №5583.
ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишила заповіт, від 23 вересня 2008 року, що посвідчений секретарем виконавчого комітету Великоком'ятівської сільської ради Берегівського району Попович С.В., згідно якого: все належне їй на день смерті майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, заповіла своєму синові ОСОБА_4 , 1962 року народження
Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_4 на підставі ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, проте спадкові права на майно не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_10 в с.Великі Ком'яти Берегівського району Закарпатської області у віці 62 років помер свекор позивачки - ОСОБА_4 .
На день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 . З ним на день смерті проживали і були зареєстровані в АДРЕСА_1 : дружина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , невістка: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; онук: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; онук: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; онук: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; онук: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ..
ОСОБА_4 на випадок своєї смерті залишив заповіт від 27.08.2024 року, що посвідчений секретарем виконавчого комітету Боржавського старостинського округу Виноградівського району Костак М.Ю., згідно якого: «все належне йому на день смерті майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, заповів своїй невістці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 - позивачці.
Після смерті ОСОБА_4 на майно, що належало йому (було не оформлене після смерті ОСОБА_3 ) відкрилася спадщина.
Спадщина відкрилась на житловий будинок і земельні ділянки, зокрема на:
житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , загальною площею 75,5 кв.м., в тому числі житлова 57,3 кв.м. який розташований на земельній ділянці площею 0,18 га., яка була передана згідно рішення Великокомятівської сільскої ради Виноградівського району Закарпатської області , девятої сесії двадцять другого скликання від 28.02.1997 року «Про надання земельних ділянок у приватну власність мешканцям АДРЕСА_1 , у приватну власність ОСОБА_3
земельну ділянку площею 0,71 м.кв., без присвоєного кадастрового номеру, із вказаним власником ОСОБА_10 , яка розташована на території села В.Ком'яти Берегівського району, Закарпатської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) члена КСГП ім Ватутіна серії ЗК №0022877 зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №5583. З нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки: 14419,68 грн..
На даний час належним чином оформити правовстановлюючі документи на житловий будинок і земельні ділянки не є можливим в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 оскільки чинне законодавство не передбачає можливості реєстрації права власності на нерухоме майно за померлою особою, а правоустановлючі документи на житловий будинок і земельні ділянки відсутні.
Згідно з довідкою №928 від 01 жовтня 2024 року, виданою КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» - «житловий будинок в АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_10 на підставі довідки, що видана в.о. старости Великоком'ятського старостинського округу від 12.08.2024 року № 20.4-07/651. Правовстановлюючих документів на будинок не оформлено.
Для оформлення спадкових прав позивач звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті померлого ОСОБА_4 . Нотаріусом заведена спадкова справ за №247/2024 від 29.11.2024 року номер у спадковому реєстрі 73373939.
Відповідно до письмової відповіді за №52/01-16 від 27.05.2025 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підставою такої відмови вказано відсутність правовстановлюючого документу щодо належності спадкового майна спадкодавцеві
По справі існують інші спадкоємці, а саме: дружина спадкодавця - ОСОБА_3 , та син спадкодавця - ОСОБА_15 , які не заперечують проти визнання спадкового майна за позивачкою.
У зв'язку з тим, що реєстрація права власності на померлу людину не може бути здійснена, а оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно відсутні, просила суд визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок, та земельну ділянку та право на земельну часту (пай).
У судове засідання позивач не з'явилася, подала письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила розгляд справи провести без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, проте до суду засобами поштового зв'язку надійшла його заява про визнання позову та розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_3 подала письмову заяву в якій просила слухати справу у її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.
У судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_10 .
ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована та постійно проживала у АДРЕСА_1 . З нею на час смерті проживали, згідно довідки за №20.4-07/650 від 12.08.2024 року: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невістка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , онук - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина онука - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , правнук - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , правнук - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , правнук - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , правнук - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,.
Після смерті ОСОБА_3 на майно, що належало їй відкрилася спадщина, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , загальною площею 75,5 кв.м., в тому числі житлова 57,3 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,18 га., яка була передана згідно рішення Великокомятівської сільскої ради Виноградівського району Закарпатської області, дев'ятої сесії двадцять другого скликання від 28.02.1997 року «Про надання земельних ділянок у приватну власність мешканцям АДРЕСА_1 , у приватну власність ОСОБА_3 . Земельна ділянка площею 0,71 м.кв., без присвоєного кадастрового номеру, із вказаним власником ОСОБА_10 , яка розташована на території села В.Ком'яти Берегівського району, Закарпатської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) члена КСГП ім Ватутіна серії ЗК №0022877 зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №5583.
ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишила заповіт, від 23 вересня 2008 року, що посвідчений секретарем виконавчого комітету Великоком'ятівської сільської ради Берегівського району Попович С.В., згідно якого: все належне їй на день смерті майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, заповіла своєму синові ОСОБА_4 , 1962 року народження
Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_4 на підставі ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, проте спадкові права на майно не оформив. З копії спадкової справи, що витребувана судом від Виноградівської державної нотаріальної контори, встановлено, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , звертався до Виноградівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Нотаріусом була заведена спадкова справа №19/2019 від 05.02.2019 року. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
ІНФОРМАЦІЯ_10 в с.Великі Ком'яти Берегівського району Закарпатської області у віці 62 років помер свекор позивачки - ОСОБА_4 .
На день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 .
З ним на день смерті проживали і були зареєстровані в АДРЕСА_1 : дружина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , невістка: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; онук: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; онук: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; онук: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; онук: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ..
ОСОБА_4 на випадок своєї смерті залишив заповіт від 27.08.2024 року, що посвідчений секретарем виконавчого комітету Боржавського старостинського округу Виноградівського району Костак М.Ю., згідно якого: «все належне йому на день смерті майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, заповів своїй невістці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 - позивачці.
Після смерті ОСОБА_4 на майно, що належало йому (було не оформлене після смерті ОСОБА_3 ) відкрилася спадщина.
Спадщина відкрилась на житловий будинок і земельні ділянки, зокрема на:
житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , загальною площею 75,5 кв.м., в тому числі житлова 57,3 кв.м. який розташований на земельній ділянці площею 0,18 га., яка була передана згідно рішення Великокомятівської сільскої ради Виноградівського району Закарпатської області, девятої сесії двадцять другого скликання від 28.02.1997 року «Про надання земельних ділянок у приватну власність мешканцям АДРЕСА_1 , у приватну власність ОСОБА_3
земельну ділянку площею 0,71 м.кв., без присвоєного кадастрового номеру, із вказаним власником ОСОБА_10 , яка розташована на території села В.Ком'яти Берегівського району, Закарпатської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) члена КСГП ім Ватутіна серії ЗК №0022877 зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №5583. З нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки: 14419,68 грн..
На даний час належним чином оформити правовстановлюючі документи на житловий будинок і земельні ділянки не є можливим в зв'язку зі смертю ОСОБА_4 оскільки чинне законодавство не передбачає можливості реєстрації права власності на нерухоме майно за померлою особою, а правоустановлючі документи на житловий будинок і земельні ділянки відсутні.
Згідно з довідкою №928 від 01 жовтня 2024 року, виданою КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» - «житловий будинок в АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_10 на підставі довідки, що видана в.о. старости Великоком'ятського старостинського округу від 12.08.2024 року № 20.4-07/651. Правовстановлюючих документів на будинок не оформлено.
Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Для оформлення спадкових прав позивач звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті померлого ОСОБА_4 . Нотаріусом заведена спадкова справа за №247/2024 від 29.11.2024 року номер у спадковому реєстрі 73373939.
Відповідачі - дружина спадкодавця ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса із заявою на відмову від прийняття спадщини на користь своєї невістки - позивачки ОСОБА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, не заперечує щодо визнання права власності на спадкове майно за позивачкою.
Відповідно до письмової відповіді за №52/01-16 від 27.05.2025 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підставою такої відмови вказано відсутність правовстановлюючого документу щодо належності спадкового майна спадкодавцеві
Факт родинних відносин між сторонами підтверджується копією паспорту позивачки, копією свідоцтва одруження позивачки, копією свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_2 , копією свідоцтва про зміну імені чоловіка позивачки, копією паспорту відповідачки ОСОБА_3 , копією свідоцтва про одруження відповідачки ОСОБА_3 та спадкодавця ОСОБА_4 .
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Разом з тим правовстановлюючі документи на житловий будинок не виготовлено.
Також, спадкодавцем на підставі ст.81 Земельного Кодексу України ще за життя розпочата процедура приватизації земельної ділянки, однак така не завершена по причині смерті ОСОБА_3 .
Оскільки, приватизація вказаної земельної ділянки не завершена, позивач не взмозі отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку.
Позивач також не може оформити право на земельну частку (пай) у зв'язку із тим, що спадкодавець ОСОБА_3 ще за життя втратила оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай), а чинним законодавством в даному випадку не визначено позасудовий порядок вирішення даного спірного питання.
Ці обставини суд встановив на підставі достатньої сукупності належних та допустимих доказів, а саме: копій свідоцтв про народження, одруження та смерть, копії технічного паспорту, копій спадкових справ, інших письмових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України (2003 р.).
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Так, дійсно у відповідності до п. п. 4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за № 295/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, Витяг з Реєстру прав власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Тому, у зв'язку із відсутністю вищезазначеного Витягу з реєстру прав власності на спадкове майно спадкодавця, нотаріусом позивачу було роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.
Так дійсно, згідно із вимогами статей 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно є речовим правом, яке підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та виникає з моменту такої реєстрації.
З огляду на положення зазначеного Закону, особа вважається власником об'єкта нерухомості лише тоді, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідний запис про реєстрацію права власності особи на це майно.
Відповідно до ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31. 01.1966 року, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року (втратила чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро.
Як випливає з цього нормативного акту, запис у по господарській книзі є акт органу влади, що підтверджує право приватної власності.
Згідно з довідкою №928 від 01 жовтня 2024 року, виданою КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» - «житловий будинок в АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_10 на підставі довідки, що видана в.о. старости Великоком'ятського старостинського округу від 12.08.2024 року № 20.4-07/651. Правовстановлюючих документів на будинок не оформлено.
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Згідно положень ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК.
Згідно положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
У судовому засіданні встановлено, що позивач як спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняла. Оформити належні права позивач, як спадкоємець після смерті спадкодавця не має можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи.
Також, спадкодавцем на підставі ст.81 Земельного Кодексу України ще за життя розпочата процедура приватизації земельної ділянки під житловим будинком. Однак затвердження технічної документації не відбулося по причині смерті ОСОБА_3 .
Оскільки, приватизація вказаної земельної ділянки не завершена, позивач не в змозі оформити право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку.
Відповідно до частин 1, 4 статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання. Виходячи з вимог частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства.
Згідно зі статтею 118 ЗК України процедура приватизації розпочинається після надання громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом державної влади або місцевого самоврядування, який надає відповідні дозволи.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права. Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.
Так, положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Згідно статті 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкодавці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкодавцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Відтак, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв'язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.
Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному позивачем в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд, з урахуванням відсутності заперечень з боку відповідача, дійшов висновку, що позивач має право успадкувати майнові права спадкодавця як спадкоємець за заповітом, оскільки вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Круючись ст.ст 223, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП - НОМЕР_1 , мешканкою АДРЕСА_1 , право власності набуте у спосіб спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , а саме на:
- завершений будівництвом житловий будинок з надвірними спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею - 75,5 кв.м., в тому числі житловою - 57,3 кв.м.
- право на земельну частку (пай) у землі, площею 0,71 м.кв., без присвоєного кадастрового номеру, із вказаним власником ОСОБА_10 , яка розташована на території села В.Ком'яти Берегівського району, Закарпатської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) члена КСГП ім Ватутіна серії ЗК №0022877 зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №5583.
- на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,18 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою АДРЕСА_1 , яка Рішенням дев'ятої сесії двадцять другого скликання Великоком'ятівської сільської ради народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області від 28.02.1997 року була передана у приватну власність безплатно ОСОБА_10 , колишній мешканці АДРЕСА_1 , шляхом визнання за ОСОБА_16 права власності в цілому на вказану земельну ділянку та право на вчинення всіх дій пов'язаних з приватизацією земельної ділянки, в тому числі право на виготовлення кадастрової технічної документації на земельні ділянки, державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянку та одержання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
ГоловуючийЛеньо В. В.