іменем України
14 січня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 739/2287/24
Головуючий у першій інстанції - Іващенко І. К.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/171/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.,
учасники справи:
позивач: Приватне підприємство «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2025 року у справі за позовом Приватного Підприємства «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки,-
У жовтні 2024 року ПП «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просило розірвати договір оренди землі №7-л від 26.03.2019, укладений між ним та відповідачами, предметом якого є земельна ділянка площею 3,0435 га з кадастровим номером 7423685800:05:000:0368, у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні даного договору, та стягнути з відповідачів в рівних частинах на його користь понесені судові витрати.
Позов обґрунтовувало тим, що 26.03.2019 між сторонами укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, в якому, серед іншого, передбачено, що:
- земельна ділянка, яка передається в оренду, має недолік у вигляді повного заліснення, що може перешкоджати її ефективному використанню (п. 6);
- земельна ділянка повинна використовуватися відповідно до цільового призначення для виробництва сільськогосподарської продукції - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 7, 15, 16);
- орендна плата сплачується в розмірі 9 903,49 грн на рік до 31 грудня поточного року (п. 9, 11).
Договір укладено сторонами з наміром розліснення земельної ділянки і приведення до стану придатного для вирощування сільськогосподарської продукції, для чого позивачем отримано в користування спеціальну техніку - самохідний сільськогосподарський мульчер на гусеничному ходу Prinoth Raptor 800, 2021 року випуску, вартістю 20 722 800 грн. За допомогою даної техніки позивачем здійснювалось розліснення земельних ділянок, які перебували в його користуванні, серед яких і ділянка відповідачів. Протягом строку оренди позивач виконував свої зобов'язання перед відповідачами та сплачував орендну плату.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації, введенням воєнного стану в Україні, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 05.04.2022 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточення (блокування) станом на 23.11.2022, до якого включено і Новгород-Сіверську міську територіальну громаду. Наказом цього ж Міністерства від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до якого також включено Новгород-Сіверську міську територіальну громаду.
В двадцятикілометровій зоні вздовж кордону з російською федерацією на території орендованих земельних ділянок загальною площею 3612 га, які розташовані на території Михальчино-Слобідського, Грем'яцького та частини Ковпинського старостівських округів, фізично закрито в'їзд, у зв'язку із постійними обстрілами.
Оскільки весь масив землі, який перебуває у оренді позивача, знаходиться на території Новгород-Сіверської міської територіальної громади, фактично у приграничній зоні з країною агресором, позивач тривалий час був позбавлений можливості повноцінно вести господарську діяльність, що в значній мірі позначилось на його фінансовому стані, адже згідно з договорами оренди земельних ділянок несе зобов'язання, перед орендодавцями земельних ділянок (931 земельна ділянка), розташованих на зазначених територіях, по оплаті орендної плати за землю. Також, внаслідок збройної агресії Російської Федерації відбулося зростання цін на основні складові задіяні у виробництві сільськогосподарської продукції, а саме: паливо-мастильні матеріали; запасні частини для сільськогосподарської техніки; посівний матеріал; міндобрива; засоби захисту рослин; логістичні послуги; та на все інше, що пов'язане з виробництвом позивачем сільськогосподарської продукції. За результатами господарської діяльності та офіційної звітності позивач в 2021 році мав прибуток в 74 147 000 грн, а вже у 2022, 2023 роках збитки в 83 518 000 грн та 110 241 000 грн відповідно. Тобто, аналіз господарської діяльності свідчить про повну збитковість сільськогосподарського виробництва в умовах сьогодення і вказує на істотні об'єктивні зміни обставин, які відбулися в господарській діяльності, що пов'язано зі збройною агресією російської федерації, відносно України та фактичним веденням бойових дій.
Указує, що в результаті понесених збитків, з метою запобігання банкрутства позивачем прийняті відповідні заходи, одним з яких є припинення роботи спеціальної техніки - самохідного сільськогосподарського мульчеру на гусеничному ходу Prinoth Raptor 800 для здійснення викорчовування дерев на земельних ділянках, які бралися в оренду, в тому числі і на спірній земельній ділянці, у зв'язку з неможливістю нести додаткові витрати на розліснювання земельних ділянок, які станом на 2021 рік становили 209 000 грн, а на сьогоднішній день через підвищення цін будуть значно більшими.
Таким чином, позивач не має можливості самостійно здійснювати розліснення земель, які знаходяться в його користуванні, через відсутність вільних коштів (цю обставину неможливо було передбачити, адже вона виникла внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України), тож обробіток та використання за цільовим призначенням спірної земельної ділянки став неможливим, що не відповідає умовам договору оренди.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17.03.2025 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на помилковість висновків суду, порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до повторного викладу позову.
Заявник вважає, що наявні всі підстави для розірвання укладеного з відповідачами договору оренди землі №7-л від 26.03.2019, оскільки:
- в момент укладення договору оренди сторони виходили з того, що не відбудеться повномасштабної військової агресії рф відносно України та здійснення військових дій безпосередньо на території здійснення позивачем виробничої діяльності, що вплинуло на господарську діяльність останнього (п. 1 ч. 2 ст. 625 ЦК України);
- зміна обставин зумовлена причинами, які не залежать від позивача, який не може їх усунути (п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України);
- виконання в умовах військового стану договору оренди в частині виплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яку можна використовувати за цільовим призначенням виключно після розліснення, що потребує додаткових витрат, які в результаті зазначених обставин, не можуть бути самостійно понесені позивачем, є порушенням еквівалентності у відносинах між позивачем та відповідачами - земельною ділянкою позивач фактично не користується, через її заліснення, однак сплачує орендну плату відповідачам, які не несуть жодних майнових втрат, пропозиції позивача щодо спільних витрат відповідачі ігнорують (п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України);
- із суті оспорюваного договору або звичаїв ділового обороту, що склалися у подібних правовідносинах, не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач (п. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ПП «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» суд першої інстанції виходив з того, що:
- укладаючи з позивачем договори оренди земельних ділянок відповідач повинен був наперед передбачити можливість настання для нього несприятливих фінансових умов під час виконання договорів;
- позивачем належними та допустимими доказами не доведено існування умов перелічених в пунктах 1-4 ч. 2 ст. 652 ЦК України.
З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Судом у справі встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками земельної ділянки загальною площею 3,0435 га, кадастровий номер 7423685800:05:000:0368, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 107).
26.03.2019 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , (орендодавці) та ПП «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» (орендар) укладено договір оренди землі №7-Л, за умовами якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, загальною площею 3,0435 га, у тому числі ріллі - 3,0435 га, кадастровий номер 7423685800:05:000:0368, строком на 10 років (а.с. 8-10).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 50 179,93 грн (п. 5 договору).
Земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню - заліснення (п. 6 договору).
Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, - земельна ділянка (земельні ділянки) повинна використовуватися відповідно до цільового призначення (п. 7 договору).
Орендна плата відповідно до проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік складає 9 903,49 грн у грошовій або натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати (п. 9 договору).
Земельна ділянка передається в оренду для виробництва сільськогосподарської продукції (п. 15 договору).
Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 16 договору).
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 38 договору).
26.04.2021 ПП «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» (продавець та/або лізингоодержувач) та ТОВ «ОТП Лізинг» (покупець або лізингодавець) уклали договір купівлі-продажу № 2028-S/8, за умовами якого відповідно до протоколу лізингу №8 від 26.04.2021 до рамкового договору фінансового лізингу №2028-FL від 29.03.2016 позивач придбав - самохідний сільськогосподарський мульчер на гусеничному ходу Prinoth Raptor 800, серійний №10434069, 2021 р.в., б/в, вартістю 20 722 800 грн (а.с. 29-33).
15.07.2021 між ПП «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» (замовник) та ТОВ «Вуд-Сервіс» (виконавець) укладено договір про надання послуг з вирубки заліснення №15/07 НСАІ-ВС, за умовами якого виконавець надає позивачу послуги з вирубки заліснення на орендованих ним земля (а.с. 34-38).
Позивачем надано документи фінансової звітності підприємства за 2021-2023 роки, з яких вбачаються такі показники:
2020 рік - прибуток 120 126 грн;
2021 рік - прибуток 74 147 грн;
2022 рік - збиток 83 518 грн,
2023 рік - збиток 110 241 грн (а.с. 11-28).
18.01.2024 позивач направив відповідачам поштовим зв'язком письмові пропозиції щодо розірвання договору оренди землі №7-Л від 26.03.2019 з урахуванням обставин, які істотно змінились, які залишились без відповіді відповідачів (а.с. 41-49).
За повідомленням Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ від 09.04.2024 №502/6/271 «Про підтвердження забруднення території та знаходження фортифікаційних споруд» - на території Грем'яцького, Михальчино-Слобідського, Кам'янсько-Слобідського та Вороб'ївського старостівських округів Новгород-Сіверської територіальної громади Чернігівської області проводились бойові дії, на вказаній території в даний час періодично ведуться обстріли, можливо зазначена територія забруднена вибухонебезпечними предметами. Обстеження вищевказаних ділянок на наявність вибухонебезпечних предметів не проводилась. Збройні Сили України не проводять суцільне очищення території від вибухонебезпечних предметів. Підтвердити забудову фортифікаційними спорудами неможливо згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 - інформації з обмеженим доступом, в тому числі таємної інформації, як зазначено в ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». (а.с. 40)
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Частинами 1, 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Поняття «істотна зміна обставин» є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абзаці 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України, яка визначає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або за виникнення ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень ст. 652 ЦК України не підлягає розірванню, як за згодою сторін, так і за рішенням суду.
Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору.
Отже, за загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, що відповідає свободі договору. При цьому, можливість розірвання договору може бути обмежена, а саме у випадку, коли інше передбачено договором або випливає із суті зобов'язання.
Водночас, договір, у разі істотної зміни обставин, може бути розірваним не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити факт зміни істотної обставини, за наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Наведені висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 925/81/21.
Застосування ст. 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Так, першою умовою - є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати «істотною зміною обставин» повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами «істотну зміну обставин», створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17).
Друга умова, яка є необхідною для встановлення підстав розірвання договору, відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Отже, для належного обґрунтування вказаної умови суду знову ж таки необхідно було належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, що свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставини, які для неї істотно змінились.
Третьою і четвертою необхідними умовами для розірвання договору, визначеними у ч. 2 ст. 652 ЦК України, є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору та, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Щодо даних умов, то випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин необов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17.
ПП «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» є комерційною юридичною особою, що діє на основі приватної власності з метою отримання прибутку, видами економічної діяльності якої є: змішане сільське господарство (основний), вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оптова торгівля хімічними продуктами, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, надання в оренду вантажних автомобілів, лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, лісозаготівлі, збирання дикорослих не деревних продуктів, надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.
Укладаючи договір оренди, позивач погодився на його умови, строк, розмір та порядок оплати, а також підстави для його припинення, внаслідок закінчення його строку або дострокового розірвання згідно умов договору.
Звертаючись з позовною заявою, позивач зазначив, що істотними обставинами, які, за його твердженням, є підставою для розірвання договору оренди землі є те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації та введенням воєнного стану в Україні позивач позбавлений повноцінно вести господарську діяльність, оскільки з 24.02.2024 відбулося зростання цін на основні складові задіяні у виробництві сільськогосподарської продукції, що призвело до збитковості виробництва. Зокрема, зазначав, що був змушений припинити роботу спецтехніки самохідного сільськогосподарського мульчеру на гусеничному ходу для здійснення розліснення на орендованих земельних ділянках, тобто обробіток та використання за цільовим призначенням спірної земельної ділянки, яка є залісненою, став неможливим.
Відповідно до ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Суб'єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку, позивач) має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок, щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена у п. 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Отже, фактично позивач здійснюючи господарську діяльність приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір позивач має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.
При цьому, обставини зміни економічної ситуації в країні є комерційними ризиками сторін договору та не є істотною зміною обставин у розумінні ч. 1 cт. 652 Цивільного кодексу України та не можуть бути підставами для розірвання договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, викладеного у постановах від 04.04.2018 у справі №910/4590/17, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.
Ризики підприємницької діяльності - це загроза втрати ресурсів чи недоотримання доходу через невизначеність, внутрішні чинники (помилки, збої), зовнішні (конкуренти, закони, економіка) та людський фактор, і лежать вони насамперед на самому підприємцю/власникові, як відповідальному за прийняття рішень та результати бізнесу, охоплюючи фінансові, операційні, репутаційні та зовнішні чинники, і вимагають постійного управління для мінімізації збитків.
Одним із основних видів ризиків є саме фінансовий ризик.
Враховуючи те, що договір оренди позивачем укладений з метою здійснення сільськогосподарської комерційної діяльності, що має на меті отримання прибутку, то основним чинником даних правовідносин є комерційна вигода позивача у проведенні господарської діяльності.
Тобто, в даному випадку, зростання цін на основні складові задіяні у виробництві сільськогосподарської продукції, на що посилається позивач, як на підставу позовних вимог, відноситься до фінансових ризиків підприємницької діяльності і лежить виключно на підприємстві/власнику, тобто на позивачу. В свою чергу, відповідачі як фізичні особи не можуть нести фінансових ризиків підприємницької діяльності орендаря належної їм земельної ділянки.
Зазначене випливає і з суті договору, і зі звичаїв ділового обороту.
Таким чином, відсутність у позивача прибутку внаслідок погіршення економічної ситуації у країні не є порушенням співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки ризики від підприємницької діяльності позивача, зокрема ненадходження коштів від діяльності або надходження у розмірі меншому, ніж розраховувалось покладаються виключно на нього.
Так, на обґрунтування наявності умов, визначених ст. 652 ЦК України позивач має надати суду докази того, що проведення комерційної діяльності на конкретній земельній ділянці є, зокрема, збитковим. Зокрема, надати докази з яких можна дослідити співвідношення витрат та прибутку позивача отриманого за результатами обробки земельної ділянки. При цьому, для того, щоб довести наявність умови, що визначена в п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України, позивач також має надати суду докази того, що він вчинив дії для усунення таких причин збитковості.
У той же час, позивач направив 18.01.2024 відповідачам письмові пропозиції, у яких просив розірвати укладений між ними договір оренди землі №7-Л від 26.03.2019, з пропозиціями внесення змін до договору, приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились або з проханням зменшити розмір оренди тощо, позивач до відповідачів не звертався.
Також, позивач зазначає, що був змушений припинити роботу спецтехніки самохідного сільськогосподарського мульчеру на гусеничному ходу для здійснення розліснення на орендованих земельних ділянках, у зв'язку з чим обробіток та використання за цільовим призначенням спірної земельної ділянки став неможливим, однак колегія суддів зауважує, що вказана позивачем спецтехніка була придбана за договором купівлі-продажу від 26.04.2021, тобто через два роки після укладення договору оренди землі. Тобто, відсутність вказаної техніки не заважала позивачу виконувати умови договору оренди, обслуговувати та використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням протягом попередніх двох років.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які не залежать від позивача, який не може їх усунути (п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України), як такі, що не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд у справі № 910/5029/22 у постанові від 14.01.2025 зазначає, що дійсно, повномасштабна агресія, яка була розпочата 24.02.2022 безпосередньо вплинула на можливість суб'єктів господарської діяльності здійснювати свою підприємницьку діяльність. Водночас, стосовно різних видів діяльності цей вплив мав різний ефект та інтенсивність.
Оголошення військового стану в країні, фінансова криза та суттєва зміна кон'юнктури ринку стосується обох договірних сторін. Зазначені обставини мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін та у повній мірі стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору і виходили, що вони не настануть, у зв'язку з якими виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відтак, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що в момент укладення договору оренди сторони виходили з того, що не відбудеться повномасштабної військової агресії рф відносно України та військових дій безпосередньо на території здійснення позивачем виробничої діяльності, що вплинуло на господарську діяльність останнього (п. 1 ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Суд першої інстанції ґрунтовно не прийняв як належний доказ лист Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ від 09.04.2024 «Про підтвердження забруднення території та знаходження фортифікаційних споруд», зважаючи на те, що земельна ділянка площею 3,0435 га кадастровий номер 7423685800:05:000:0368 знаходиться на території Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області і немає відношення до територій Грем'яцького, Михальчино-Слобідського, Кам'янсько-Слобідського та Вороб'ївського старостівських округів Новгород-Сіверської територіальної громади Чернігівської області, про які йдеться мова у вказаному листі.
Інші належні та допустимі докази на підтвердження забруднення території та знаходження фортифікаційних споруд на території, де знаходиться спірна орендована позивачем земельна ділянка, а також відсутності доступу до земельної ділянки у зв'язку з воєнними діями, у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, наведені позивачем підстави для розірвання договору за своєю природою не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язань позивачем за договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, а тому не можуть послугувати підставою для розірвання договору.
Враховуючи суть підприємництва та принципи підприємницької діяльності, що будується, зокрема на засадах власного комерційного ризику, посилання позивача на суттєві зміни ведення господарської діяльності, інфляційні, економічні процеси та інші наслідки введення на території України воєнного стану не свідчать про одночасну наявність умов, за яких згідно зі ст. 652 Цивільного кодексу України, укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду.
Аргументи наведені позивачем в апеляційній скарзі є безпідставними, з огляду на встановлені обставини справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено існування умов перелічених в пунктах 1-4 ч. 2 ст. 652 ЦК України.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ПП «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17.03.2025 - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» - залишити без задоволення.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 січня 2026 року.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: Н.В.Висоцька
Н.В. Шитченко