Справа №587/1860/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/243/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Вбивство через необережність
Іменем України
07 січня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяви обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про відвід суддів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 587/1860/21 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 20.08.2024, за яким ОСОБА_12 визнаний винуватим за ч. 1 ст. 119 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_13 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_14 ,
захисника - адвоката ОСОБА_15 ,
установила:
На розгляді Сумського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_16 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 20.08.2024, за яким ОСОБА_6 визнаний винуватим за ч. 1 ст. 119 КК.
Обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_7 заявлено відвід суддям ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 через наявність сумнівів у їх неупередженості та систематичному порушенні права обвинуваченого на захист, оскільки всупереч наявним клопотанням обвинуваченого та захисника про відкладення апеляційного розгляду з об'єктивних причин колегія суддів проводила судові засідання без участі сторони захисту, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК є підставою для відводу вказаних суддів.
Вислухавши суддю-доповідача щодо обставин заявлених відводів, доводи захисника ОСОБА_15 , який підтримав заявлені відводи суддям апеляційного суду, доводи прокурора ОСОБА_13 та представника потерпілих ОСОБА_14 , які заперечили проти відводів, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши мотиви заявлених відводів, колегія суддів вважає, що заявлені відводи суддям апеляційного суду задоволенню не підлягають з таких підстав.
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, необхідно з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною». «Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді» (справа ЄСПЛ «Хаушильд проти Данії»).
Таким чином, головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (суддів), оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції). При цьому незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).
Відповідно ч. 5 ст. 80 КПК відвід повинен бути мотивованим.
Що стосується доводів заявлених відводів про проведення судових засідань без участі сторони захисту, незважаючи на клопотання обвинуваченого та його захисника про відкладення апеляційного розгляду, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК) і завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК).
Апеляційний розгляд справи відповідно вимог ст. 111, 405 КПК неодноразово призначався та відкладався з різних причин, у тому числі за ініціативою сторони захисту та з підстав, що не залежали від суду.
Так, судові засідання призначалися на 26.03.2025 (від захисника надійшло клопотання про відкладення у зв'язку з перебуванням ОСОБА_6 за кордоном), 02.07.2025 (суддя-доповідач, хоч й перебував на лікарняному, але учасники судового провадження не з'явилися), 10.09.2025 (від захисника надійшло клопотання про відкладення у зв'язку з перебуванням обвинуваченого в госпіталі за кордоном; при цьому суд, розпочавши апеляційний розгляд без участі сторони захисту, одночасно задовольнив клопотання захисника про повторне дослідження доказів та відклав судове засідання), 22.10.2025 (дослідження доказів за участю захисника), 29.10.2025 та 05.11.2025 (дослідження доказів за відсутності сторони захисту, за наявності клопотань захисника про відкладення), 03.12.2025 (обвинувачений не з'явився, залучив нового захисника, який заявив клопотання про відкладення для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження), а 10.12.2025 (апеляційний розгляд відкладено за клопотанням захисника з тієї ж підстави).
Відповідно ч. 1, 4 ст. 405 КПК, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою; неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття; якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строк, якими вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд, а критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите (ст. 28 КПК).
«Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними» (п. 28 рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04; рішення від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України») і «запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів» (п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», заява № 26976/06), оскільки саме поведінка учасників кримінального провадження істотно впливає на проведення судового провадження у розумні строки, а «…неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02; рішення від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява № 30979/96).
Крім того, у іншому своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що «заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
З огляду на викладене, проведення вказаних судових засідань без участі ОСОБА_6 та його захисника не суперечило положенням ст. 405 КПК, оскільки обвинуваченому і його захиснику було надано більш ніж достатньо можливостей реалізувати своє право на доступ до суду як до, так і після початку апеляційного розгляду.
Неявка обвинуваченого за неведених вище обставин не перешкоджала проведенню судових засідань, враховуючи те, що участь останнього не є обов'язковою (ч. 4 ст. 401 КПК), а необґрунтоване зволікання з боку суду у розгляді судової справи є неприпустимим, так як зводиться нанівець легітимна мета завдань кримінального провадження (правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням - ст. 2 КПК) та унеможливлення існування розумної пропорційності між використаними судом засобами та поставленою метою.
Що стосується наданих захисником документів на підтвердження поважності причин неявки обвинуваченого, то з них не вбачалось, що ОСОБА_6 за станом здоров'я не мав можливості приймати участь в судовому засіданні, в тому числі і у режимі відеоконференції поза межами України.
Крім того, апеляційний розгляд даного кримінального провадження на цей час не завершено, а колегією суддів задоволено клопотання обвинуваченого про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції, тому відсутні підстави для висновку про порушення права обвинуваченого на захист.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені обвинуваченим та його захисником підстави для відводів суддів апеляційного суду не свідчать про будь-яку упередженість чи небезсторонність (необ'єктивність) цих суддів, їх побічну чи пряму зацікавленість або ж наперед сформовану правову позицію щодо майбутніх результатів апеляційного розгляду зазначеного кримінального провадження, наявність у суддів певних виключно суб'єктивних внутрішніх переконань щодо наведених обвинуваченим чи його захисником питань, неможливість ухвалення суддями об'єктивного рішення у справі, сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості визначеного у порядку автоматизованого розподілу складу суду та забезпечення суддями довіри до судової влади України, збереження та підвищення її авторитету.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість заяв обвинуваченого та його захисника про відвід суддів апеляційного суду, внаслідок чого вважає за необхідне відмовити у задоволенні цих заяв.
Керуючись ст. 75, 81, 405 КПК України, -
постановила:
Відмовити обвинуваченому ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_7 у задоволенні їх заяв про відвід суддів Сумського апеляційного суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4