Номер провадження: 33/813/89/26
Номер справи місцевого суду: 947/32299/25
Головуючий у першій інстанції Борщов І. О.
Доповідач Кострицький В. В.
16.01.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Соболєвої Р.М.. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 по адміністративному правопорушенню передбаченому статті 124 КУпАП стосовно ОСОБА_2 , -
Короткий виклад обставин справи
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №427639 від 19.08.2025 року встановлено, що ОСОБА_2 17.03.2025 року, приблизно о 08:12, керуючи транспортним засобом Tesla, державний знак НОМЕР_1 , напроти буд.14А по вул. Толбухіна в м.Одесі, не виконав вимоги дорожнього знаку «напрямок руху по смугах», та в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України рухаючись здійснив рух прямо зі смуги, яка дозволяє рух лише праворуч, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Кіа, державний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засобі отримали механічні пошкодження. Дії ОСОБА_2 були кваліфіковані інспектором поліції за ст.124 КпАП України.
Оскаржуваною постановою провадження у справі щодо ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення за ст.124 КпАП України закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на підставі п.7 ч.1 ст.247 КпАП України.
Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просив оскаржувану постанову скасувати та визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст..124 КУпАП та притягнути його до відповідальності.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки внаслідок дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було заподіяно матеріальної шкоди. Закриття провадження позбавляє його можливості захистити свої права та інтереси, а також отримати компенсацію завданої шкоди, так як має законний інтерес у встановленні вини особи, що спричинила матеріальні збитки, з метою подальшого відшкодування заподіяної шкоди у цивільному порядку.
Вважали, що суд першої інстанції не застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував усіх фактичних обставин справи та не надав належної оцінки доказам, що підтверджують наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Явка в судове засідання
Сторони були сповіщенні належним чином про час, дату та місце судового засідання та з'явились в судове засідання
Позиція апеляційного суду
Заслухавши ОСОБА_1 , пояснення адвоката Заяць К.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Стаття 245 КУпАП регламентує, що завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Вказаний протокол був складений інспектором поліції лише 19.08.2025 за події, які мали місце 17.03.2025.
Протокол про адміністративне правопорушення надійшов до суду 28.08.2025.
З цього часу ОСОБА_2 кілька разів викликався до суду, але поштова кореспонденція до суду не поверулася, а засоби мобільного зв'язку, зазначені в матеріалах справи, вимкнуті.
Згідно ст.38 КпАП України адміністративне стягнення у справі про адміністративне правопорушення може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня вчинення адміністративного правопорушення, а у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Станом на 20.10.2025 встановлені ст.38 КпАП України строки закінчилися.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, встановлених ст.38 КпАП України.
Тому провадження по справі підлягає закриттю.
При цьому суд першої інстанції виходив з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, згідно якої поєднання закриття справи з одночасним висновком про визнання чи невизнання вини особи, яка притягається до відповідальності, є недопустимим через юридичну природу і правовий зміст двох взаємовиключних рішень в одній постанові - закриття справи і визнання вини у справі, яка закривається за закінченням строків, тобто з нереабілітуючих підстав.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є перешкодою для встановлення в інших процедурах винуватості особи або її невинуватості з метою притягнення до цивільної відповідальності. Такі спори про відшкодування майнової шкоди та компенсації моральної шкоди на користь потерпілих внаслідок адміністративного правопорушення підлягають вирішенню судом у порядку цивільного судочинства.
Особи, які були учасниками в адміністративному провадженні, приймають участь у таких спорах як суб'єкти приватно-правового права і можуть доводити свою невинуватість та заподіяну шкоду у процедурі цивільного судочинства.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції вважає їх законними.
Доводи апеляційної скарги, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки внаслідок дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було заподіяно матеріальної шкоди. Закриття провадження позбавляє його можливості захистити свої права та інтереси, а також отримати компенсацію завданої шкоди, так як має законний інтерес у встановленні вини особи, що спричинила матеріальні збитки, з метою подальшого відшкодування заподіяної шкоди у цивільному порядку, апеляційний суд вважає необгрунтовними, крім того судом першої інстанції роз'яснено, що особи, які були учасниками в адміністративному провадженні, приймають участь у таких спорах як суб'єкти приватно-правового права і можуть доводити свою невинуватість та заподіяну шкоду у процедурі цивільного судочинства.
Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував усіх фактичних обставин справи та не надав належної оцінки доказам, що підтверджують наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає не слушними, так як судом першої інстанції з посиланням на ст.. 6 Конвенції про захист прав людини зазначалось, що закриття справи з одночасним висновком про визнання чи невизнання вини особи, яка притягається до відповідальності, є недопустимим через юридичну природу і правовий зміст двох взаємовиключних рішень в одній постанові - закриття справи і визнання вини у справі, яка закривається за закінченням строків, тобто з нереабілітуючих підстав.
Інших доводів апеляційної скарги не було наведено скаржником.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький